Націоналізм - Ентоні Д. Сміт

відмінності між іредентизмом і сепаратизмом див. Horowitz (1992).(обратно) 24

Про ідеї Фіхте, Яна й Мюллера див. Kedourie (1960) та Kohn (1965). Безперечно, ідеї братерства та єдності були першочерговими для патріотів Великої французької революції; див. Schama (1989: розд. 12).

(обратно) 25

Про Гердера див. ґрунтовні дослідження Barnard (1965) та Berlin (1976). Стосовно метафори «національне пробудження» див. Pearson (1993); запровадження академічних дисциплін націоналістичними рухами дослідив A. D. Smith (1986: розд. 7).

(обратно) 26

Націоналістичні міти про походження та занепад націй досліджено в есеях Hosking and Schopflin (1997) та A. D. Smith (1999a: розд. 2). Див. також майстерну статтю Тамаша Хофера про угорську модель «автентичної» селянської культури The ethnic model of peasant cultures’, Sugar (1980).

(обратно) 27

Про вплив націоналізму на археологію див. Diaz-Andreu and Champion (1996) та Jones (1997). Про вплив застосування історії й археології у створенні ізраїльської національної традиції див. Zerubavel (1995).

(обратно) 28

Поняття групових вартостей дослідив Horowitz (1985: розд. 4–5). Кілька азійських прикладів наведено в есеях Tennesson and Antlov (1996) та Leifer (2000).

(обратно) 29

Постає цікаве питання: чи можна міста-держави, як от Атени, Спарту, Флоренцію та Венецію, вважати дрібними націями, адже їхній «патріотизм», то справжній громадянський націоналізм, і є його прообразом (див. Cohen, 2000). Про спроби порівняно вдало описати відмінності між республіканським патріотизмом і (німецьким етнокультурним) націоналізмом див. Viroli (1995); пор. Fondation Hardt (1962) і Finley (1986: розд. 7) про деякі контекстуальні відмінності щодо античних грецьких полісів.

(обратно) 30

Див. класичні дослідження Matossian (1962). Зокрема про Данію див. Uife Ostergard: ’Peasants and Danes: The Danish national identity and political culture’, Eley and Suny (1996).

(обратно) 31

До 1990-х років цю царину було порівняно мало досліджено. Але див. прийнятні збірники Hooson (1994) та Herb and Kaplan (1999); а також бездоганні дослідження канадських і швейцарських етносів Kaufman and Zimmer (1998).

(обратно) 32

На такі романтичні, популістські складники можна натрапити навіть у громадянських і територіальних націоналізмах — скажімо, у Сполучених Штатах та Мексиці; див. Tuveson (1968) та Ades (1989), а приголомшливу думку про мексиканські етнічні культури див. Gutierrez (1999).

(обратно) 33

Про Дюркгайма і націоналізм див. Mitchell (1931). Про роль меморіальних церемоній щодо полеглих в боях, особливо в Німеччині, див. Mosse (1975, 1990 та 1994).

(обратно) 34

Дослідження типології націоналізму див. A. D. Smith (1983: розд. 8–9); пор. також Plamenatz (1976).

(обратно) 35

Про ідеал Німеччини див. Llobera (1994: Part І); щодо веберіанського націоналізму див. Beetham (1974). Перехід від лінгвістичного до більш расового німецького націоналізму дослідили Kohn (1965) та Bracher (1973).

(обратно) 36

Стосовно критики Конового поділу див. Hutchinson (1987: розд. 1); див. також A. D. Smith (1983: розд. 8).

(обратно) 37

Див. Hayes (1931) та Snyder (1976); пор. Tilly (1975: Вступ та Conclusion) та Seton-Watson (1977: розд. 1).

(обратно) 38

Про ці революційні fetes (святкування) див. Herbert (1972); див. також Crow (1985: розд. 7) про мистецтво Давіда та інших до й за революції, а також про їхні зв’язки з політикою.

(обратно) 39

Вплив Просвітництва на революцію дослідив Baker (1988). Про Велику французьку революцію та націоналізм див. Cobban (1963), Kohn (1967b) та O’Brien (1988b).

(обратно) 40

Про громадянство у Франції з часів Революції див. Brubaker (1992). Джерела націй та націоналізму, починаючи Революцією й добою Романтизму, документально підтвердив і дослідив Sluga (1998).

(обратно) 41

Про Руссо й націоналізм див. Cobban (1964) та Cohler (1970). Про повернення до класичних моделей у Франції див. Cobban (1963: 162-9) та Kennedy (1989: розд. 4).

(обратно) 42

Насправді соціологічний модернізм тримається думки, що: (а) нації недавні й нові, (б) нації та національні держави теж постали недавно і (в) усі ці національні явища породжено сучасністю і/або модернізацією. Детальніший розгляд див. A. D. Smith (1998: Part I).

(обратно) 43

В останній праці Nairn (1997) наголошує на соціальній психології та культурній антропології, зокрема культурній та суспільній силі національного характеру. Тим часом Hechter (1992 та 2000) перейшов до політичнішого, раціонального вибору моделі націоналізму.

(обратно) 44