Справжня історія Стародавнього часу - Олексій Мустафін

невдовзі загинув у бою. Але війни між греками тривали й надалі. Щоб дошкулити супротивнику, вояки плюндрували поля, спалювали села, руйнували міста, обертаючи їхніх мешканців на рабів. Греція була виснажена і занедбана.

4. Аргоський «скіталізм». Тираноборець Тимолеонт. Загострилася боротьба і всередині грецьких міст-держав. Громадяни звинувачували у своїх бідах одне одного і за першої-ліпшої нагоди хапалися за зброю. Після того як в Аргосі викрили чергову змову прихильників олігархії, найбідніші мешканці домоглися ухвалення закону, за яким стратили більше тисячі найзаможніших співвітчизників. Кати забивали засуджених палицями, що грецькою називалися «скіталами», тому ця кривава розправа дістала назву «скіталізм».

Крітеріон — місце проведення судових засідань в Аргосі (сучасний вигляд)

Владу над Коринфом невдовзі захопив командувач загону найманців Тимофан. Проти тирана одразу ж виступив його рідний брат Тимолеонт. Він умовляв Тимофана відмовитися від влади. Коли ж зрозумів, що слова не діють, убив його. Нажахана мати й інші родичі відмовилися від братовбивці. Однак саме до Тимолеонта за кілька років звернулися по допомогу мешканці Сиракуз, які мріяли звільнитися від влади Діонісія Молодшого. Можливо, тому, що розуміли — коринфський тираноборець ніколи не прагнутиме сам стати тираном. І той погодився допомогти.

Вбивство Тимофана. Картина Л. Комера (Музей образотворчих мистецтв у Ліоні)

Варто було Тимолеонту з’яви­тися у Сиракузах, як Діонісій зрікся влади і був висланий до Коринфа, де до кінця свого життя працював шкільним учителем. Фортецю, яку звів у місті ще Діонісій Старший, зруйнували, на місці табору най­манців влаштували будівлю суду, а численні статуї тиранів продали, поповнивши таким чином скарбницю. Від власних тиранів та сиракузької зверхності звільнилися й інші сицилійські міста. Карфагенян, які знову перейшли у наступ, Тимолент відкинув до їхніх старих володінь на заході острова. Після цього коринфянин склав із себе повноваження командувача і жив у місті як пересічний громадянин.

Занепад Персії. Піднесення Македонії

1. Перська держава слабшає. Чвари греків грали на руку персам. Але саме в цей час почала занепадати і сама Перська держава. Залишені без пильного нагляду сатрапи за першої-ліпшої нагоди привласнювали гроші, зібрані для державної скарбниці, підпорядковували собі війська або ж створювали власним коштом загони з найманців. На службу до перських намісників охоче йшли греки, які були вправними вояками, але не мали змоги заробити в себе на батьківщині стільки, скільки їм готові були платити на чужині. Час від часу між сатрапами спалахували справжні війни, на які у Парсі воліли не зважати. В любові до розкошів намісники змагалися і між собою, і з самими «царями царів». На честь одного з володарів на ім’я Мавзол в Галікарнасі збудували таку розкішну гробницю, що її вважали одним із семи «див світу». Відтоді мавзолеєм почали називати будь-яку величну усипальницю.

Грецькі гопліти на перській службі. Рельєф з Ксанфа (Британський музей)

Самостійнішими ставали і фінікійські міста. Спочатку Сідон, а потім і його сусіди домоглися від царів дозволу карбувати власну монету. Невдовзі сідоняни уклали союз із Афінами — за це афінські народні збори навіть дозволили їхнім купцям торгувати без сплати мита. Не дивно, що сідонський цар Абдаштарт мав прізвисько Філелін, тобто «греколюб».

Перські сатрапи теж часто одягалися, як греки, розмовляли грецькою, запрошували до себе митців з Еллади: поетів, філософів, архітекторів, скульпторів. Статуї для гробниці Мавзола ваяв самосець Скопас — один із найвидатніших грецьких митців того часу. Прикрашати ще одно «диво світу» — храм Артеміди Ефеської — запросили не менш уславленого афінського скульптора Праксителя та найвідомішого грецького живописця, іонійця Апеллеса.

Галікарнаський мавзолей (реконструкція)

2. Боротьба за престол. Похід «десяти тисяч». Використати еллінів у своїх интересах намагався і один із синів перського царя на ім’я Кир. Щоб відрізняти його від тезки — славетного пращура, який заснував Ахеменідську державу, — його зазвичай називають Киром Молодшим. Він був сатрапом найзахідніших областей Перської держави і мріяв стати «царем царів». Але на престол зійшов його старший брат Артаксеркс II. Обурений Кир вирішив виправити «несправедливість» та відібрати трон у родича.

Спартанці допомогли Киру найняти більше десяти тисяч грецьких гоплітів. Решту його війська становили перські піддані. Величезна армія рушила до Месопотамії. Біля Кунакси вона зійшлася з іще більшим військом Артаксеркса II. Кир на чолі кінноти сміливо атакував ворога, але в рукопашному бою загинув. Після цього більшість його вояків просто розбіглася. Залишилися на полі бою лише грецькі найманці. Артаксеркс II запросив їхніх командувачів на переговори та підступно вбив. Тоді греки обрали собі нових ватажків, серед яких був і майбутній історик Ксенофонт, та під їхнім проводом у бойовому спорядженні вирушили на північ — туди, де за їхніми розрахунками були розташовані найближчі грецькі колонії. Змушені долати не лише високі гори та бурхливі річки, а й голод, холод та безнадію, вони таки досягли своєї мети. За п’ять довгих місяців вони побачили нарешті морські хвилі. Словами «Таласса!! Таласса!!» (тобто «Море!! Море!!») і тепер позначають здійснення мрії про дивовижний порятунок.

Битва біля Кунакси. Картина А. Гіне (Лувр)

Додому повернулася лише половина вояків, які взялися здобувати Киру Молодшому царську корону. Але їхні розповіді викликали захоплення інших еллінів та розпалювали їхню уяву — адже казково багата Перська держава насправді виявилася безсилою перед вишколом і дисципліною грецьких вояків.

3. Повстання проти перської влади. Артаксеркс III. Відчувши слабкість царської влади, найрішучіші з сатрапів почали спочатку непомітно, а згодом — і цілком відкрито відокремлювати підлеглі їм краї від Персії. За зброю взялися й підкорені народи. Першим самостійність повернув собі Єгипет, потім — індійці. Незалежні держави на чолі з власними царями виникли і в Середній Азії. На пропозицію сідонського царя Теннеса Сідон, Тір і Бібл об’єдналися за грецьким зразком у Фінікійський союз. Союз оголосив про звільнення від перської влади і найняв для свого захисту великий загін грецьких гоплітів. З їхньої допомогою фінікійці одне за одним розгромили війська сусідніх сатрапів.

Рятувати єдність Перської держави взявся цар Артаксеркс III, людина рішуча і надзвичайно жорстока. Він примусив сатрапів розпустити власні загони. Найманці стали ударною силою єдиної царської армії. Повстання у Фінікії цар придушив особисто. Сідон був зруйнований, а всі