Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
За поданням релігійних громад, інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.
5. Якщо під час відбування громадських робіт засуджені особи а) досягли пенсійного віку, б) визнані інвалідами першої або другої групи за висновком лікарсько-трудової експертної комісії, в) жінка стала вагітною, г) захворіли на психічну або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає подальшому відбуванню покарання (ст. 84 КК), — працівник інспекції направляє до суду подання про їх дострокове звільнення від відбування покарання (щодо вагітних жінок — з моменту звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю та пологами). З дати направлення матеріалів до суду і вирішення зазначених питань судом відбування покарання призупиняється.
6. Дозвіл на виїзд за межі України можливий тільки в разі направлення засудженого у відрядження з місця роботи, для проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича (подружжя, батьків, дітей, усиновителів, усиновлених, рідних братів і сестер, діда, баби, онуки). Ці факти обов’язково повинні підтверджуватися документально, для того щоб працівник інспекції мотивованою постановою або дозволив виїзд, або відмовив у ньому.
7. Чинне законодавство передбачає обов’язкову координацію спільних зусиль кримінально-виконавчої інспекції:
а) з керівниками (власником) підприємства, установи, організації, спрямованих на отримання інформації і відомостей про переведення засуджених на інше місце роботи, появу на роботі в стані сп’яніння, порушення громадського порядку, ухилення від відбування покарання. Для цього працівники інспекції практикують періодичні контрольні перевірки за місцем роботи засуджених осіб, складають акти для усунення виявлених недоліків;
б) з органами внутрішніх справ, кримінальною міліцією у справах дітей, службою у справах дітей при міських і районних держадміністраціях, з громадськими формуваннями. Щоб одержати відомості про порушення засудженими громадського порядку, працівник інспекції один раз на три місяці направляє до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися вони до адміністративної відповідальності. Для контролю за можливістю вчинення засудженими нового злочину запити направляються до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті.
Інспекція направляє до відповідних органів внутрішніх справ подання про привід засуджених осіб, які без поважних причин не з’явилися за викликом до інспекції, про здійснення початкових розшукових заходів щодо осіб, місцезнаходження яких невідоме, зібрання матеріалів, які будуть підставою для оголошення їх розшуку.
Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
8. Про порядок інформування суду щодо виконання вироку див. коментар до ст. 30 КВК України, про порядок здійснення розшуку — коментар до ст. 40 КВК України.
Стаття 38. Обчислення строку покарання у виді громадських робіт1. Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи.
2. Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а неповнолітніми — дві години на день, але не менше двадцяти п’яти годин на місяць.
1. Громадські роботи є основним видом кримінального покарання, яке застосовується до осіб за вчинення злочинів невеликої або середньої тяжкості (ст. 52 КК). Науковці вважають, що більш доцільним та ефективним було б призначення покарання у виді громадських робіт не тільки як основного покарання, а і як додаткового покарання до основного, та до звільнення від відбування покарання з випробуванням, що дозволило б зробити його наочним не тільки для правопорушника, а й для суспільства, яке сьогодні сприймає застосування громадських робіт до засуджених як звільнення злочинців без яких би то не було наслідків за скоєний злочин і суттєво знижує загальнопревентивне значення цього виду покарання.
Покарання у виді громадських робіт має строковий характер і призначається повнолітнім — у межах від 60 до 240 годин і відбувається не більш як чотири години на день, відносно неповнолітніх — відповідно у межах від 30 до 120 годин з тривалістю виконання ними таких робіт не більше двох годин на день. Отже, строк громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджена особа працювала за визначеним місцем роботи (ч. 1 ст. 38 КВК).
Враховуючи режим роботи підприємства, установи, організації за місцем відбування громадських робіт, його специфіку, особливості та час роботи (навчання) засудженого за місцем основної роботи, адміністрація (власник) підприємства щомісячно складає графік відбування призначеного покарання і заповнює табель виходу на роботу. Кількість відпрацьованих засудженим годин заноситься до спеціальної картки обліку, яка заповнюється щомісяця. Таким чином, до відпрацьованого часу зараховується тільки той строк, який засуджений відпрацював згідно з повідомленням адміністрації (власника) підприємства.
2. До часу відбування покарання не зараховується: а) час хвороби, якщо засуджений перебував на лікарняному і не виконував громадські роботи; б) якщо засуджений прибув для виконання робіт у стані сп’яніння.
3. Після відпрацювання встановленої вироком суду кількості годин інспекція надсилає власнику підприємства повідомлення про припинення відбування покарання засудженою особою, і вона знімається з обліку.
4. Кримінально-виконавча інспекція в день закінчення строку покарання у виді громадських робіт, а при звільненні за іншими підставами — не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів направляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт. За вимогою засудженого йому може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього (ч. 6 ст. 153 КВК).
Після відбуття покарання (в день надходження відповідних документів)