Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
За загальним правилом більш м’яке покарання (в даному випадку — виправні роботи) призначається в межах строків, встановлених у Загальній частині Кримінального кодексу України для даного виду покарання, і не може перевищувати не відбутий строк покарання, призначеного вироком (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м’яким»).
Отже, в разі заміни не відбутої частини покарання у виді позбавлення волі виправними роботами, їх строк не може бути меншим за 6 місяців і більшим за
2 роки. До неповнолітніх заміна не відбутої частини покарання більш м’яким взагалі не застосовується (ч. 4 ст. 107 КК).
7. Виконання покарання у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію і включає:
— облік засуджених осіб;
— роз’яснення порядку та умов відбування покарання;
— контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб;
— проведення виховної роботи із засудженими особами;
— контроль за поведінкою засуджених осіб;
— внесення подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з’явилися за викликом до інспекції без поважних причин;
— проведення початкових розшукових заходів засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та передача матеріалів до органу внутрішніх справ для оголошення їх розшуку;
— надання дозволу на звільнення з роботи засуджених осіб за власним бажанням протягом строку відбування покарання;
— проведення інших заходів, передбачених законом.
Кримінально-виконавча інспекція під час виконання покарання у виді виправних робіт має досить широке коло функцій і повноважень, визначених в ч. 5 ст. 41 КВК України, а також в підрозділі 2 розділу III Інструкції, які залежно від напрямів діяльності, що нею здійснюються, можна диференціювати на: а) організаційні, б) контролюючі, в) розшукові, г) інші. Більш докладно про це див. коментар до п. 5 ст. 36 КВК України.
8. Порядок виконання покарання у виді виправних робіт передбачає певний перманентний процес, в якому доречно виділяти:
1) початковий етап виконання покарання, або етап прийняття до виконання вироку суду відносно засуджених осіб;
2) безпосереднє виконання покарання;
3) етап зняття з обліку осіб, засуджених до покарання.
Такий підхід дає можливість чітко визначити завдання, що постають перед його учасниками.
9. Вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку
3 дня набрання ним законної сили або звернення його до виконання. Основними документами, що підтверджують наявність підстав притягнення засудженого до відбування виправних робіт, є:
а) копія вироку (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його виконання; ці ж документи необхідні також при заміні покарання або його не відбутої частини виправними роботами у зв'язку із законом про амністію на підставі ч. 3 ст. 86 КК України та при заміні покарання у виді позбавлення або обмеження волі виправними роботами на підставі ст. 82 КК України.
б) копія розпорядження Служби з питань помилування Кабінету Президента України про виконання Указу Президента України про помилування, при застосуванні акта помилування у разі заміни покарання або його не відбутої частини виправними роботами на підставі ст. 85 КК України.
Після надходження до кримінально-виконавчої інспекції зазначених документів відомості про особу реєструються в спеціальному журналі обліку. На кожного засудженого заповнюється облікова картка та заводиться особова справа, в якій зберігаються всі матеріали, що є підставою для притягнення особи до відбування покарання. Після цього в десятиденний термін інспекція надсилає повідомлення:
а) до суду, який виніс вирок про прийняття його до виконання;
б) до органу чи установи виконання покарання, з якої засуджена особа була звільнена;
в) до військового комісаріату про взяття на облік особи, засудженої до громадських робіт, яка підлягає призову на дійсну військову службу;
г) до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті про взяття засудженої особи на облік, звільнення від відбування покарання, а також після його відбуття;
ґ) до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб — сторожову картку (для попередження випадків самовільного виїзду за кордон осіб, які не відбули покарання);
д) до територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого до виправних робіт про необхідність поставлення цієї особи на профілактичний облік, проведення індивідуально-профілактичних заходів, здійснення контролю за її поведінкою і способом життя за місцем проживання.
Якщо на час звернення вироку до виконання засуджений не працює, він надає працівникам кримінально-виконавчої інспекції письмове пояснення, в якому вказує причину звільнення з роботи. Після цього йому видається направлення до відповідного центру зайнятості населення і встановлюється строк для працевлаштування — 15 днів, роз’яснюється, що він не має