Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
д) до територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого до громадських робіт про необхідність поставлення цієї особи на профілактичний облік, проведення індивідуально-профілактичних заходів, здійснення контролю за її поведінкою і способом життя за місцем проживання.
9. Під час відбування покарання у виді громадських робіт, якщо засуджений змінює місце постійного проживання, до підрозділу кримінально-виконавчої інспекції за новим місцем його мешкання надсилається запит про перевірку факту прибуття та проживання особи за новою адресою. Працівник інспекції за новим місцем проживання у десятиденний строк здійснює перевірку, і в разі позитивного результату робить запит про особову справу, після отримання якої у триденний термін надсилає підтвердження.
10. Відносно особи, якій невідбутий строк обмеження або позбавлення волі замінено громадськими роботами, адміністрація установи виконання покарань направляє до підрозділу інспекції за обраним місцем проживання дві копії вироку та постанови суду, підписку про явку до інспекції у триденний термін після прибуття, а також довідку, де вказані дані про засуджену особу, про її рідних і дата звільнення.
11. Про дії кримінально-виконавчої інспекції у разі надходження вироку, який містить помилки та неточності, див. коментар до ст. 4 КВК України.
Стаття 37. Умови відбування покарання у виді громадських робіт1. Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов’язані додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з’являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
2. Надання засудженому щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.
3. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання.
4. Засудженому забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.
1. Після того як кримінально-виконавча інспекція отримає копії вироку суду, кожен засуджений викликається до неї (неповнолітній — з батьками або особою, яка їх заміняє). З ним проводиться бесіда, під час якої роз’яснюються порядок та умови відбування покарання, обов’язки засудженого, передбачені ч. 1 статті, що коментується, можливість накладення стягнення за їх порушення, про відповідальність і наслідки за ухилення від відбування громадських робіт. За результатами бесіди засуджений дає підписку, в якій власноручно зазначає про ознайомлення з необхідними вимогами.
2. Кримінально-виконавча інспекція разом з органом місцевого самоврядування заздалегідь визначають перелік підприємств, на яких засуджені особи відбуватимуть покарання у виді громадських робіт, і в десятиденний строк з дня отримання копії вироку суду, приймаючи до уваги побажання засудженого відносно виду роботи, видає йому направлення на одне з них. При розподілі за підприємствами інспекція повинна враховувати кримінально-правову характеристику вчиненого злочину і особи засудженого. Під особистий підпис засудженому встановлюються і оголошуються дні тижня і періодичність явки на реєстрацію від одного до чотирьох разів на місяць (ч. 3 ст. 13 КВК).
3. Якщо засуджений бажає змінити день явки на реєстрацію, це прохання може бути задоволено тільки за постановою працівника кримінально-виконавчої інспекції у виключних випадках, лише з поважних причин, з урахуванням вчиненого злочину, особистості, ставлення до праці, поведінки, виконання покладених обов’язків. Так само може змінюватись і періодичність реєстрації.
4. Правове положення засуджених до громадських робіт визначається законодавством України, з обмеженнями, передбаченими режимом виконання- відбування цього покарання, та вироком суду.
Засуджені до покарання у виді громадських робіт відчувають на собі каральні властивості цього покарання, як у правових обмеженнях безпосередньо, так і їх наслідках, зокрема:
1) кара, як і в будь-якому покаранні, існує вже в самому факті засудження особи, тобто в негативній оцінці її поведінки з боку держави, що спричиняє моральні страждання;
2) сама робота і процес працевлаштування мають примусовий характер, засуджені повинні сумлінно працювати тільки на тих об’єктах і роботах, які будуть призначені інспекцією, причому не менше 25 годин на місяць і повністю безоплатно відпрацювати призначений судом строк;
3) щорічна відпустка за основним місцем роботи (канікули у неповнолітніх) не зупиняє виконання призначеного покарання, тобто вони продовжують виконувати громадські роботи, а також залучатися до праці у вихідні та святкові дні (маються на увазі роботи, припинення яких в силу ст. 71 КЗпПУ неможливе через виробничо-технічні умови, — це безперервно діючі підприємства, установи, організації, роботи з обслуговування населення тощо, хоча за загальним правилом засуджені до покарання у виді громадських робіт, не працюють у вихідні та святкові дні, визначені державою, якщо не можна здійснити контроль за виконаним ними обсягом робіт. Таке становище свідчить про обмеження вільного часу особи, що є безумовним елементом карального впливу;
4) періодично з’являтися до інспекції на реєстрацію;
5) повідомляти інспекцію про зміну місця проживання;
6) їм заборонено виїжджати за межі України без дозволу інспекції (ч. 4 ст. 37 КВК);
7) за порушення порядку і умов відбування покарання, ухилення від відбування покарання, вчинення адміністративного проступку можливе притягнення до кримінальної відповідальності;
8) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до них не застосовується;
9) елементом кари виступає наявність у засудженого судимості, яка за