Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
Посадові особи КВІ вправі вимагати від засуджених лише ті документи, що мають відношення до виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (паспорт або інший документ, що засвідчує особу, ліцензію, трудову книжку, посвідчення водія тощо). При цьому КВІ має видати засудженому довідку про отримання таких документів або інший встановлений нормативно-правовими актами документ (акт, тимчасове посвідчення тощо).
6. Повідомити — доводити щось до відома; розповідати про щось, сповіщати.
Враховуючи, що законодавець не визначив форми та способи повідомлення, яке зобов’язаний довести до відома КВІ засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, воно може бути різноманітним: усним чи письмовим; особисто чи через близьких родичів чи інших осіб, включаючи представників підприємств, організацій і установ, в яких працює засуджений; по телефону; поштою і т. ін. Разом з тим, повідомлення має бути своєчасним, тобто таким, щоб діяння (дія чи бездіяльність) засудженого не мали ознак злочину, передбаченого ст. 389 КК «Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі». Для забезпечення виконання вироку в цій частині КВІ вправі встановлювати строки для засуджених, протягом яких вони зобов’язані повідомляти цей орган виконання покарань про зміну місця роботи або проживання.
7. Виклик засудженого до КВІ може здійснюватись у будь-якій формі, враховуючи, що у законі не визначений чіткий порядок з цих питань (поштою, усно, особисто чи через інших осіб і т. ін.). Проте в разі виклику засудженої особи по письмовій повістці на її корінці робиться відмітка про її отримання, включаючи дату і час, а в інших випадках — працівником КВІ складається довідка про повідомлення засудженого про виклик до даного органу виконання покарань.
8. Про поважні причини неявки та їх зміст див. коментар до ст. 31 цього Кодексу.
У разі неявки засудженого до КВІ без поважних причин засуджений за письмовим поданням даного органу виконання покарань може бути підданий приводу через відповідні територіальні органи внутрішніх справ. Більш того, за порушення порядку та умов відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
9. У частині 2 статті, що коментується, зазначена заборона засудженим на виїзд за межі України без дозволу КВІ. Інспекція може давати такий дозвіл тільки у випадках направлення засудженої особи у відрядження з місця роботи, у разі потреби проходження курсу лікування за кордоном та в разі смерті близького родича (перелік таких осіб визначений у п. 11 ст. 32 КПК). У таких випадках ксерокопії відповідних документів, завірених у встановленому порядку, долучаються до особової справи засудженого.
У разі прийняття рішення про надання особі дозволу на виїзд за межі України (відмови в наданні дозволу на виїзд) працівник КВІ виносить мотивовану постанову, копія якої видається засудженому, а інша — долучається до його особової справи.
Разом з тим, слід мати на увазі, що остаточне рішення про виїзд засудженої особи за межі України приймають уповноважені державні органи, які керуються у своїй діяльності чинним законодавством та міжнародно-правовими актами, згоду на які дала Верховна Рада України.
Стаття 35. Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю1. У разі ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю він притягується до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.
2. Засуджений до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, розшук якого оголошено у зв’язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
1. Термін «ухилятися» означає намагатися не робити чогось, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось, уникати.
Ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов’язку утриматись від обіймання певної посади чи зайняття певною діяльністю протягом строку, визначеного вироком суду.
Відповідно до вимог нормативно-правових актів ДКВС і МВС України, ухиленням від відбування покарання вважається:
1) порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були учинені після письмового попередження;
2) невиконання вимог вироку суду;
3) неповідомлення КВІ про місце роботи і проживання чи їх зміну.
Порушником визнається також засуджена особа, яка не з’явилася без поважної причини до КВІ або зникла з метою ухилення від відбування покарання.
Таким чином, ухиленням від відбування даного покарання варто вважати не лише невиконання засудженою особою обов’язку утриматися від обіймання певної посади чи зайняття певною діяльністю, а й невиконання інших обов’язків, що випливають з правового статусу засудженої до даного виду покарання особи.
2. Кримінальна відповідальність — це вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду; а також передбачених Кримінальним кодексом України обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.