Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
6. Під «підприємством, установою чи організацією» слід розуміти тих юридичних осіб, які створені та зареєстровані в установленому законом порядку (підрозділ 2 «Юридична особа» ЦК України).
Уповноважений орган юридичної особи — це її органи управління (ст. 97 ЦК) або виконавчі органи (статті 99, 101 ЦК).
7. Місце роботи засудженого — це постійне чи тимчасове виконання цією особою трудових обов’язків відповідно до встановленого порядку реалізації права громадян на працю. При цьому місце роботи засудженого може не збігатися з місцем його реєстрації або проживання, про що особа зобов’язана повідомити КВІ при оформленні матеріалів її обліку.
8. До органів, які вправі анулювати дозвіл займатися відповідним видом діяльності, яка заборонена засудженому, слід віднести:
а) кадрові апарати підприємств, установ або організацій, де працює (чи працював) засуджений;
б) органи, які здійснюють ліцензування певних видів діяльності;
в) громадські об’єднання (спілки мисливців і риболовів, охорони навколишнього середовища та ін.);
г) окремі підприємці — фізичні особи, що самостійно приймають і звільняють з роботи працівників.
9. Порушення вимог вироку — це недотримання чи невиконання (умисно чи з необережності) тих приписів суду, які сформульовані в резолютивній частині вироку. Зокрема, якщо в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286—287), рішення про призначення додаткового покарання, що наведене в резолютивній частині вироку, має відповідати змісту цієї статті.
10. Вирок — рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи (п. 12 ст. 32, ст. 401 КПК).
11. Привід особи — це захід адміністративного чи процесуального примусу, який передбачає примусове доставлення правопорушника, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого чи свідка органами внутрішніх справ чи військовою службою правопорядку у Збройних Силах України в орган внутрішніх справ, військову частину, дізнання, до слідчого, прокурора або в суд.
Порядок здійснення приводу особи визначений у статтях 259—260 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), у ст. 136 КПК України та в нормативно-правових актах.
12. Подання — це вид нормативно-правового акта, який вправі видавати орган чи установа виконання покарань для здійснення своїх повноважень. За своєю формою подання КВІ має відповідати вимогам статей 130 та 136 КПК України, а саме: у ньому мають бути зазначені місце й час його складання, посадова особа, що його винесла, зміст звернення до органу внутрішніх справ, дані про засудженого тощо.
13. Поважні причини неявки засудженого в КВІ — це конкретні об’єктивні життєві обставини, що суттєво перешкоджають (або унеможливлюють) особі вчиняти певні дії, зумовлені її правовим статусом. До таких, зокрема, належать так звані форс-мажорні ситуації (франц. forse majeure — непереборна перешкода, обставина) — надзвичайні обставини (наприклад, землетрус, хвороба, відрядження тощо), які примушують діяти інакше, ніж передбачалося.
Зміст поважної причини як юридичного факту має бути підтверджений відповідним доказом (ст. 65 КПК): довідкою, актом, рішенням тощо встановленої форми, що видаються уповноваженим органом. Оцінку таких документів управі здійснювати КВІ. У разі невизнання КВІ обставин, що зазначені в документі, поважними причинами неявки засудженого до цього органу виконання покарань, винна особа може бути притягнута до передбачених законом видів юридичної відповідальності, включаючи кримінальну (ст. 389 КК). У свою чергу, засуджений вправі оскаржити дії представника КВІ як у вищестоящий орган Державної кримінально-виконавчої служби чи Міністерство оборони України, прокуратуру, так і безпосередньо до суду (статті 40, 55 Конституції України), (див. коментар до ст. 8 КВК).
14. Розшук — заходи, спрямовані на знайдення, виявлення когось або чогось. Порядок здійснення розшуку засуджених, позбавлених права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, передбачений статтями 138, 139 КПК, Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» і в інших нормативно-правових актах.
15. Під невиконанням власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом вироку суду слід розуміти бездіяльність цих юридичних осіб чи посадових осіб, тобто таку пасивну форму поведінки цих суб’єктів, що полягає у невиконанні ними конкретної дії (дій), які вони повинні були і могли вчинити в даних конкретних умовах.
16. Враховуючи, що безпосередній нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України «Про прокуратуру», матеріали про притягнення винних у невиконанні вироку суду осіб щодо засуджених, позбавлених права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, направляються по територіальності цим посадовим особам прокуратури (див. коментар до ст. 22 КВК).
До таких матеріалів належать: подання КВІ, акти (див. коментар до ст. 30 КВК), пояснення засуджених, посадових осіб підприємства, організації, установи або уповноважених ними органів та ін.
Відповідно до чинного законодавства України винні у вчиненні зазначених правопорушень фізичні особи притягуються до різноманітних видів юридичної відповідальності, включаючи кримінальну (ст. 367 КК «Службова недбалість» та ін.).
Стаття 32. Обов'язки власника підприємства,установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністюВласник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засудженого зобов’язаний:
не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду звільнити засудженого з посади, яку він займає, або від того виду професійної діяльності, права на яку він позбавлений, внести до трудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, на