Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
Таким чином, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю належить до числа покарань: а) змішаних, оскільки може бути призначене як основне і як додаткове; б) строкових, як основне покарання воно призначається на строк від двох до п’яти років, а як додаткове — від одного до трьох років; в) спеціальних — застосовується не до будь-яких засуджених, а лише до тих осіб, які на момент вчинення злочину обіймали ті посади або займалися тією діяльністю, з якими був пов’язаний вчинений злочин.
2. Зміст даного покарання виражається в позбавленні засудженого його суб’єктивного права на ті посади, які він обіймав, або на ту діяльність, якою він займався на момент вчинення злочину, і тимчасового обмеження його правоздатності — можливості претендувати на обіймання певної посади або зайняття певною діяльністю на строк, встановлений вироком суду. При цьому закон (ст. 55 КК) не обмежує коло посад і видів діяльності, права обіймати які або займатися якими засуджений може бути позбавлений за вироком суду. Водночас суд не може позбавити засудженого права працювати в тій або іншій галузі господарства, системі культури, освіти, здоров’я тощо без точного визначення у вироку кола і характеру тих посад або без вказівки конкретного виду тієї діяльності, права обіймати які або займатися якими позбавляється засуджений. Більш того, не є перешкодою для призначення даного покарання і та обставина, що на момент постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими був пов’язаний вчинений ним злочин, або був позбавлений права на їх заняття в порядку адміністративного стягнення.
3. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю здійснюється у двох формах:
1) припинення трудового договору із засудженим, який обіймає певну посаду, або анулювання дозволу займатися певною діяльністю;
2) відмові засудженому в укладенні трудового договору на обіймання певної посади або у видачі дозволу займатися певною діяльністю.
При цьому, якщо виконання вироку в першій формі відбувається один раз — відразу після вступу його в законну силу, то в другій — протягом усього визначеного вироком строку покарання. Тому в цілому діяльність по виконанню вимог вироку суду характеризується тривалістю і широким колом суб’єктів, які відмовляють засудженому в укладенні трудового договору на обіймання певної посади або у видачі дозволу займатися певною діяльністю.
4. Загальні підстави для виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю зазначені в ст. 4 КВК України та ст. 403 КПК України. Крім цього, спеціальними умовами для реалізації кримінально-виконавчої функції з цих питань є:
1) копія вироку суду, що завірена підписом судді й печаткою суду (ст. 404 КПК) та розпорядження про виконання вироку (довідка про вступ вироку в законну силу або постанова чи ухвала суду, винесена в апеляційному порядку (ст. 401 КПК));
2) копія ухвали (постанови), що винесена в апеляційному чи касаційному порядку та завірена підписом судді й печаткою суду (ст. 402 КПК).
При цьому слід мати на увазі, що без наявності довідки про вступ вироку в законну силу (а в разі апеляційного чи касаційного перегляду справи — відповідної ухвали (постанови) суду чи витягу з неї), вирок не може вважатися таким, що набув чинності та виконанню не підлягає до отримання вказаних документів (ст. 403 КПК).
5. Виконання даного покарання покладено на такий орган виконання покарань, як Кримінально-виконавчі інспекції ДКВС України (статті 11, 13 КВК).
Кримінально-виконавча інспекція веде персональний облік засуджених, позбавлених права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, та виконує інші обов’язки, передбачені ст. 31 КВК України та нормативно-правовими актами ДДУПВП.
Як показує практика, в Україні щорічно дещо зростає кількість засуджених до цього виду покарань: з 157 осіб у 1990 р. (0,1% усієї кількості засуджених) до 3,1 тис. осіб у 2005 р. (1,8% у структурі засуджених).
6. Індивідуально-профілактична робота — це система заходів цілеспрямованої діяльності, об’єктом якої є особи з кримінальними нахилами, з метою запобігання вчинення ними злочинів, нейтралізації та ліквідації у них криміногенних якостей. Такому ж впливу під час відбування покарання піддаються й засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — протягом усього терміну відбування покарання аж до зняття або погашення судимості в установленому законом порядку (статті 89—91 КК).
7. Після реформування органів внутрішніх справ, а саме — виведення з-під підпорядкування МВС України Державного департаменту України з питань виконання покарань, підрозділів пожежної охорони та ін., термін «органи внутрішніх справ» за змістом є тотожним поняттю «міліція».
Відповідно до чинного законодавства, міліція в Україні — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Правовою підставою діяльності органів внутрішніх справ (далі — ОВС) України є ст. 19 Конституції України, спеціальний Закон України «Про міліцію», Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» та інші нормативно-правові акти, що визначають їх правовий статус і функції в галузі запобігання злочинам.
8. У випадках, коли позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців і позбавлення волі на певний строк, воно поширюється на весь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. Строк додаткового покарання при цьому обчислюється з моменту відбуття основного покарання. Це означає, що адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону не може використовувати засуджену особу на роботах (посадах), які їй заборонено виконувати (обіймати).
Крім цього, за 20 днів до закінчення строку