Вступ до психоаналізу - Зигмунд Фрейд

бажань може виявитись щось украй прикре для нас: я маю на увазі покарання. Тут для пояснення нам знову придасться казка про три бажання: ковбаса на тарілці була прямим справдженням бажання першої особи, дружини; ковбаса на її носі була прямим справдженням бажання другої особи, чоловіка, а водночас і карою за безглузде бажання жінки. При неврозах ми знову зіткнемося з бажаннями, що мають таку саму мотивацію, як і третє бажання, яке ще зостається в казці. В психічному житті людини є чимало таких каральних тенденцій, вони досить сильні, і їм можна приписати певну частину відповідальності за прикрі сновиддя. А тепер ви, напевне, думаєте, що таким чином від уславленого справдження бажань майже нічого не лишається, проте, придивившись пильніше, ви будете змушені визнати, що не маєте слушності. Порівнюючи з можливим — і, як гадає дехто з авторів, реальним — розмаїттям сновидь, яке буде обговорене згодом, такий варіант, як справдження бажань — зародження страху — покарання, трапляється досить рідко. Додайте до цього, що страх є прямою протилежністю бажання, а протилежності дуже тісно пов’язані асоціативно і, як ми вже чули, ототожнюються в неусвідомленому. Крім того, кари — це також справдження бажань, тільки вже іншої особи — тієї, що запроваджує цензуру.

Отже, загалом я не пішов ні на які поступки вашим запереченням теорії справдження бажань, але тепер ми зобов’язані довести, що справдження бажань є в будь-якому перекрученому сновидді, і, звичайно, ми не прагнемо спекатися цього завдання. Повернімося ж до вже тлумаченого сновиддя про три погані квитки в театр за півтора флорина, на якому ми чималого навчилися. Сподіваюсь, ви ще пам’ятаєте його. Одній жінці, якій удень чоловік сказав, що її лише на три місяці молодша від неї подруга Еліза заручилася, сниться, ніби вона зі своїм чоловіком сидить у театрі. Одна половина партеру майже порожня. Чоловік сказав їй, що Еліза з нареченим теж хотіли піти до театру, але не змогли, бо їм діставалися тільки погані місця, три за півтора гульдена. А дружина відповіла, що вони небагато втратили. Ми з’ясували, що її сновидні думки були пов’язані з досадою, що вона так рано вийшла заміж, і з невдоволеністю своїм чоловіком. Можна поцікавитись, як ці неясні думки були перетворені у справдження бажань і де можна знайти їхній слід у явному змісті. Тепер ми знаємо, що елемент «надто рано, поквапно» був усунений зі сновиддя цензурою; натяком на цей елемент є порожній партер. Загадкові «три квитки за півтора гульдена» завдяки вивченню символіки, яким ми відтоді збагатилися, стали нам тепер зрозуміліші.[30] Число 3 вочевидь означає чоловіка, і перекласти явний елемент дуже легко: «За посаг купила собі чоловіка» («За свій посаг я б могла купити собі вдесятеро[31]. кращого»). Відвідини театру вочевидь стоять замість шлюбу. «Надміру завчасна купівля квитків» безпосередньо заступає надто ранній шлюб.

Але така заміна — це наслідок справдження бажань. Наша сновидиця не завжди була така невдоволена своїм раннім шлюбом, як того дня, коли почула про заручини своєї подруги. Колись вона пишалася своїм заміжжям і вважала, що має переваги над подругою. Простодушні дівчата, заручившись, часто виявляють свою радість, що невдовзі вже ходитимуть на всі досі заборонені театральні вистави, дивитимуться геть усе. Ота любов до видовищ або цікавість, що виявляється тут, спочатку була, звісно, сексуальним бажанням підглядати, спрямованим на статеве життя, зокрема статеве життя батька-матері, а потім стала одним з найсильніших мотивів, які спонукають дівчат до раннього шлюбу. Таким чином відвідини театру обернулись у позначений натяком очевидний замінник шлюбу, тому в своїй теперішній досаді на раннє заміжжя сновидиця повертається до часів, коли раннє заміжжя було для неї справдженням бажань, бо воно задовольняло її потяг підглядати, і, керуючись тим своїм давнім бажанням, жінка замінює шлюб на відвідини театру.

Можна сказати, що приклад, який ми обрали, доводячи існування прихованого справдження бажань, не дуже вдалий. Щодо всіх інших перекручених сновидь теж слід чинити аналогічно. Я не можу цього зробити безпосередньо перед вами, а лише переконано заявляю, що ми всюди досягнемо успіху. Проте я не хочу й далі зосереджуватись на цьому пункті теорії. Досвід навчив мене, що це один з найвразливіших пунктів усього вчення про сновиддя, пункт, з яким пов’язано чимало суперечностей та непорозумінь. Крім того, ви, напевне, ще досі перебуваєте під враженням, ніби я вже відкликав частину свого твердження, кажучи, що сновиддя є або справдженим бажанням, або його протилежністю — реалізованим страхом чи карою, — і, певне, гадаєте, що тепер трапилась добра нагода змусити мене до дальших обмежень. До того ж я чув іще закид, що речі, які мені самому видаються очевидними, я викладаю надто стисло і через те не дуже переконливо.

Коли хто разом з нами просунувся так далеко в тлумаченні сновидь і погодився з усіма дотеперішніми висновками, той не так уже рідко зупиняється перед проблемою справдження бажань і запитує: «Припустімо, що кожне сновиддя має значення і це значення можна виявити, застосувавши техніку психоаналізу, — чому ж тоді це значення всупереч усякій очевидності неодмінно має формулюватись як справдження бажань? Чому нашим нічним думкам не вільно бути такими розмаїтими, як наші денні думки, тобто чому одного разу сновиддя не може відповідати справдженому бажанню, а другого — як ви самі казали — його протилежності, реалізованому страхові; чому сновиддя не може відтворювати намір, засторогу, роздуми з усіма «за» і «проти» або ж докір, муки сумління, спробу підготувати до майбутньої діяльності? Чому завжди йдеться лише про бажання або, в крайньому разі, його протилежність?»

Можна припустити, що розбіжності поглядів у цьому одному пункті не такі вже істотні, якщо в усьому іншому є цілковита згода. Хіба не досить нашого відкриття, що сновиддя мають значення і що існують способи виявити те значення? Адже ми відступимо назад, спробувавши визначити те значення надто вузько. А насправді цього не досить. Непорозуміння в цьому пункті зачіпає саму основу нашого вчення про сновиддя і загрожує применшити його цінність для розуміння неврозів. Крім того, ота готовність «ступити назустріч», яку вельми цінують у діловому житті, в царині науки зовсім недоречна і навіть шкідлива.

Моя перша відповідь на запитання, чому сновиддя не можуть бути розмаїті за значенням, така, яку звичайно й дають у випадках, подібних до нашого: «Я не знаю, чому вони не такі, і не мав би няких заперечень, якби вони й справді були такі». Тільки одна дрібниця перешкоджає сформуватися цьому ширшому і зручнішому уявленню про сновиддя, а саме: насправді вони не такі. У своїй другій відповіді я наголошу, що гіпотеза, ніби сновиддя відповідає різноманітним способам мислення та розумовим операціям, мені теж не чужа. Якось в одній історії хвороби я розповів про сновиддя, що снилося три ночі поспіль і потім більше ніколи не з’являлось, і пояснив це тим, що сновиддя відповідало намірові, повторювати який після його виконання вже не мало сенсу. Згодом я опублікував переказ сновиддя, тобто визнав, цей факт. Тож як я можу суперечити сам собі й заявляти, ніби сновиддя завжди є справдженим бажанням?

Я так чиню тому, щоб запобігти безглуздому непорозумінню, яке може знищити всі наші здобутки в царині вивчення сновидь, непорозумінню, внаслідок якого сновиддя плутають із латентними думками сновиддя і приписують йому те, що властиве тільки латентним думкам. Цілком слушно,