Вступ до психоаналізу - Зигмунд Фрейд

сновиддя лишиться незбагненним навіки. Дозвольте мені подати вам ще один невеличкий недавній приклад з мого особистого досвіду. Одна з моїх пацієнток під час лікування втратила батька і відтоді користалася кожною нагодою, щоб оживити його в своїх сновиддях. В одному з цих сновидь її батько постає у якомусь зв’язку з іншими, непотрібними для нас елементами й каже: «Зараз чверть на двана­дцяту, половина дванадцятої, за чверть дванадцята». Для тлумачення цієї цікавої подробиці пацієнтка змогла лише назвати асоціацію, що її батька дуже тішило, коли вже дорослі діти пунктуально з’являлися на обід. Це, звичайно, пов’язувалось з елементом сновиддя, але не давало жодного ключа для з’ясування його походження. Проте з ситуації, яка склалася на той час при лікуванні, можна було виснувати обґрунтовану підозру, що певну роль у цьому сновидді відігравала старанно згнічена неприязнь, спрямована на її дорогого й шанованого батька. При дальшому дослідженні асоціацій, нібито дуже далеких від сновиддя, пацієнтка розповіла, що вчора в її присутності чимало говорили про психологію, і один родич сказав: «У нас усіх ще й досі живе первісна людина (Urmensch)». Тепер, здається, ми вже зрозуміли. Тут для пацієнтки знову трапилася чудова нагода ще раз повернути до життя вже покійного батька. Отже, в сновидді вона обернула його на людину-годинника (Uhrmensch), що кожну чверть години відраховує час до початку обіду.

Почувши такий приклад, ви, певне, гадаєте, ніби все це дуже схоже на жарт, — дотепність сновиддя таки досить часто справді приписують інтерпретаторові. Є й інші приклади, коли аж ніяк не легко визначити, що перед нами: дотеп чи сновиддя. Пригадайте, що такі самі сумніви виникали в нас при багатьох мовних похибках. Один чоловік розповів, ніби йому приснилось, як його дядько, коли вони сиділи в його авто(мобілі), поцілував його. І сам швиденько висунув тлумачення: це означає автоеротизм (термін з теорії лібідо, яким ми характеризуємо задоволення, отримуване без допомоги зовнішніх об’єктів). Невже й справді той чоловік дозволив собі жарт нашим коштом і дотеп, що спав йому на гадку, видав за своє сновиддя? Я в це не вірю: таке йому й справді наснилося. Але звідки така разюча схожість між сновиддям і дотепом? Свого часу це питання змусило мене трохи збочити з мого шляху, я постав перед доконечною потребою присвятити докладне дослідження самому дотепові. З’ясувалося, що він виникає таким чином: передусвідомлений хід думок на хвилину буває полишений неусвідомленому опрацюванню, з якого потім виринає у формі дотепу. Під впливом неусвідомленого він зазнає дії механізмів, які орудують у тій ­царині, — згущення та зсуву, тобто відбуваються ті самі процеси, що, як ми бачили, беруть участь у роботі сновиддя. Саме цій спільності чинників можна приписати ту схожість між дотепом і сновиддям, яку ми часто спостерігаємо. Але «сновидний дотеп» не тішить нас так само, як звичайна дотепність. А чому — вам з’ясує глибше вивчення дотепу. «Сновидний дотеп» видається нам кепським, він не смішить нас, лишає байдужими.

У цьому питанні ми вступаємо в слід античного тлумачення сновидь, що поряд із численним непридатним матеріалом лишило нам і багато чудових прикладів тлумачення сновидь, що їх навіть нам не під силу поліпшити. Я розповім вам тільки один історично важливий сон Александра Македонського, що його з невеликими відмінами переказали Плутарх і Артемідор Далдіан. Коли цар обступив облогою місто Tip, що затято боронилося (322 р. до н. е.), одного разу йому приснилось, як перед ним танцює сатир. Тлумач сновидь Арістандр, що був при війську, витлумачив йому це сновиддя, розклавши слово «сатир» («Satyros») на «σα´ Τυρος» («Тир твій») і напророчивши з цього перемогу над містом. Таке тлумачення підохотило Александра й далі вести облогу, і місто нарешті впало. Тлумачення, яке видається досить штучним, було, безперечно, правильним.

3. Я можу собі добре уявити, яке враження справляють на вас чутки, що навіть люди, які самі як психоаналітики довгий час досліджували тлумачення сновидь, заперечують наші уявлення про сновиддя. Було б украй дивно, якби такий чудовий привід до нових оман лишився невикористаним, тож, спираючись на плутанину в уявленнях і необґрунтовані узагальнення, були висунуті твердження, які своєю хибністю мало чим відрізнялися від уявлень медицини про сновиддя. Одне з них ви вже знаєте: стверджувано, ніби сновиддя переймається спробами пристосування до теперішньої ситуації і спробами виконання майбутніх завдань, тобто йому властива «перспективна тенденція» (А. Медер). Ми вже доводили, що це твердження спирається на плутання сновиддя з латентними думками сновиддя, отже, нехтує роботу сновиддя. На думку тих, хто дотримується цього твердження, воно характеризує неусвідомлену психічну діяльність, до якої належать і латентні думки сновиддя, але в цій характеристиці, з одного боку, нема нічого нового, а з другого — вона далеко не повна, бо поряд із готуванням до майбутнього неусвідомлена психічна діяльність переймається ще й багатьма іншими речами. Здається, ще гірша плутанина стала підставою запевнень, нібито за кожним сновиддям можна знайти «смертний випадок»; я точно не знаю, що означає ця формула, але, думаю, за нею стоїть плутання сновиддя з усією особистістю сновидця.

Необґрунтоване узагальнення, зіперте на кілька разючих прикладів, лежить в основі твердження, буцімто кожне сновиддя допускає два тлумачення: одне, як ми його визначили, так зване психоаналітичне тлумачення, а друге так зване анагогічне, яке не зважає на інстинктивні жадання, а спрямоване на зображення вищих психічних функцій (Г. Зільберер). Такі сновиддя є, але наші спроби поширити це уявлення на велику кількість сновидь виявились марні. І, нарешті, цілком незрозумілим для нас видається твердження, яке ви, безперечно, чули, нібито всі сновиддя слід тлумачити бісексуально, тобто як зіткнення двох тенденцій, що їх можна назвати чоловічою та жіночою (А. Адлер). Звичайно, окремі такі сновиддя є, і ви згодом дізнаєтесь, що структура цих сновидь подібна до структури певних істеричних симптомів. Я згадав про ці всі відкриття нових загальних характеристик сновиддя, щоб ­застерегти вас від них або принаймні розвіяти ваші сумніви, якої я думки про них.

4. Один час здавалося, ніби об’єктивна вартість дослідження сновидь поставлена під сумнів через те, що пацієнти, яких лікують аналітичним методом, пристосовують зміст усіх сновидь до улюблених теорій своїх лікарів, бо одним сниться переважно про сексуальні жадання, іншим — про поривання до влади, ще іншим — про друге народження (В. Штекель). Вага цього твердження применшується міркуванням, що людям снилися сни ще до того, як виникло психоаналітичне лікування, яке могло б впливати на їхні сновиддя, і навіть тим пацієнтам, що тепер проходять лікування, сни переважно снилися до його початку. А фактичний бік цього нібито нового твердження дуже скоро видається самоочевидним і ніяк не впливає на теорію сновидь. Денні залишки, що стають приводом до сновиддя, — це залишки могутніх інтересів, якими ми переймаємось, коли не спимо. Коли слова лікаря й подразники, які походять від нього, стають важливі для аналізованого, вони теж потрапляють до складу денних залишків і так само можуть становити психічний подразник, що спонукає до сновидь, як і будь-які інші афективно забарвлені незгаслі денні інтереси, і діяти подібно до соматичних подразників, що під час сну впливають на сонну людину. Як і решта збудників сновидь, ті або ті напрями думок, навіяні лікарем, можуть ­виявитись у явному