Вступ до психоаналізу - Зигмунд Фрейд

що сновиддя може заступити і зобразити в зміненому вигляді все, що ми перед цим згадували: намір, засторогу, роздуми, готування, спробу виконати завдання тощо. Та коли як слід придивитись, ви побачите, що все це стосується тільки латентних думок сновиддя, які стали сновиддям. З розтлумачених сновидь ви дізналися, що неусвідомлене мислення людини якраз і переймається такими намірами, готуваннями, роздумами тощо, з яких потім робота сновиддя утворює сновиддя. Якщо ви не дуже цікавитесь роботою сновиддя, зате надміру цікавитесь неусвідомленим мисленням людини, ви просто відкидаєте роботу сновиддя і практично слушно стверджуєте, що сновиддя відповідає засторозі, намірові й т. ін. У психоаналітичній праці таке трапляється дуже часто: адже ми здебільшого намагаємось розбити оболонку сновиддя і розглядати замість нього латентні думки, з яких і постало сновиддя.

Отак зовсім випадково, намагаючись докопатися до латентних думок сновиддя, ми дізналися, що всі названі вище вкрай складні різновиди психічної діяльності можуть бути неусвідомлені, — дивовижний, приголомшливий результат!

Та повернімося назад. Ви матимете слушність тільки тоді, коли ясно зрозумієте, що послуговуєтеся скороченою формою вислову і аж ніяк не будете приписувати того розмаїття самій природі сновиддя. Говорячи про «сновиддя», вам слід розуміти під цим терміном або явне сновиддя, тобто продукт роботи сновиддя, або, в крайньому разі, саму роботу сновиддя, тобто ті психічні процеси, які з латентних думок сновиддя утворюють явне сновиддя. Будь-яке інше вживання цього слова призведе до плутанини уявлень, що вводитиме нас в оману. Якщо ви в своїх твердженнях маєте на увазі не саме сновиддя, а латентні думки за ним, то кажіть про це відверто, не затемнюйте ще дужче проблему сновиддя тією неясністю висловлень, які ви вживаєте. Латентні думки — це матеріал, з якого робота сновиддя вибудовує явне сновиддя. Навіщо ж узагалі плутати матеріал із роботою, яка упорядковує його? Чи ж маєте ви тоді яку перевагу над тими, що знають тільки остаточний продукт роботи і неспроможні пояснити, звідки він походить і як утворюється?

Найістотніше в самому сновидді — це робота сновиддя, спрямована на матеріал думок. Ми не маємо ніякого права нехтувати її в теорії, дарма що в певних практичних ситуаціях можна не зважати на неї. Дальші аналітичні спостереження доводять, що робота сновиддя не обмежується тільки перекладом цих думок у вже знайомі вам архаїчні або регресивні форми вираження. Адже щоразу неодмінно додається щось таке, що не належить до латентних думок дня, проте становить справжню рушійну силу утворення сновидь. Цей неодмінний додаток — також неусвідомлене бажання, задля справдження якого перетворюється зміст сновиддя. Отже, сновиддя може бути чим завгодно — поки ми зважаємо тільки на представлені завдяки йому думки: засторогою, наміром, готуванням і т. ін.; крім того, кожне сновиддя — це справдження якогось неусвідомленого бажання, і таким воно є тільки тоді, коли розглядати його як наслідок роботи сновиддя. Отже, сновиддя — не просто намір чи засторога, а неодмінно намір і т. ін., що з допомогою певного неусвідомленого бажання переходить в архаїчні форми вираження і перетворюється так, що обертається у справдження бажань. Одна особливість — справдження бажань — це константа; друга може варіюватись і теж виявлятись у формі бажання, тож денне латентне бажання сновиддя з допомогою неусвідомленого бажання подає як справджене.

Я розумію це все дуже добре, але не знаю, чи пощастило мені зробити цей матеріал зрозумілим і для вас. Мені важко це все вам довести, бо, з одного боку, доведення потребує докладного аналізу багатьох сновидь, а з другого — цей найтяжчий і найважливіший пункт наших уявлень про сновиддя можна переконливо подати, тільки спираючись на ті міркування, про які ми ще не згадували. А загалом ви вірите, що при тісному взаємозв’язку всіх феноменів можна глибоко проникнути в природу одного з них, знехтувавши інші, які мають схожу природу? Оскільки ми ще нічого не знаємо про феномени, найближчі до сновидь, — про невротичні симптоми, — то ще раз змушені вдовольнитися лише дотепер досягнутим. Я тільки поясню вам ще один приклад і висуну нове міркування.

Розгляньмо знову сновиддя, до якого ми вже не раз поверталися, — сновиддя про три театральні квитки за півтора флорина. Запевняю вас, спершу я взяв це сновиддя задля прикладу без ніякого наміру. Латентні думки сновиддя ви вже знаєте: досаду, що жінка так поквапилася з заміжжям; ця досада прокинулась на звістку, що її подруга тільки нещодавно заручилася; невдоволеність своїм чоловіком, думка, що вона дістала б собі кращого, якби зачекала. Бажання, що його витворило з цих думок сновиддя, ми вже також знаємо, це прагнення видовищ, можливості ходити до театру; цілком імовірно, що це парость давньої цікавості нарешті дізнатися, що ж відбувається, коли виходять заміж. Добре відомо, що в дітей ця цікавість звичайно звернена на сексуальне життя батька-матері; отже, це прагнення інфантильне і, хоча подеколи воно виявляється в житті й пізніше, його коріння сягає інфантильного періоду. Але для пробудження цього прагнення підглядати денна звістка не дала жодного приводу, вона спричинила тільки досаду і жалі. Тож це бажання попервах не належало до латентних думок сновиддя, і для нашого аналізу можна використати результати тлумачення сновиддя, взагалі не зважаючи на нього. Сама досада теж була нездатна спричинити сновиддя; думка «Було безглуздям так рано віддаватися» може спричинити сновиддя тільки тоді, коли пробудить давнє бажання нарешті побачити те, що відбувається при одруженні. Тоді це бажання формує зміст сновиддя, замінюючи шлюб відвідинами театру, і надає йому форми справдження попереднього бажання: «Тепер я можу ходити до театру й бачити все заборонене, а ти цього не можеш; я вже заміжня, а ти ще мусиш чекати». Таким чином теперішня ситуація обертається в свою протилежність, давній тріумф стає на місце недавньої поразки. При цьому задовольняється не тільки прагнення бачити, а й чуття егоїстичного суперництва. Саме це останнє задоволення визначає явний зміст сновиддя, згідно з яким жінка й справді сидить у театрі, тоді як її подруга не змогла туди потрапити. Ті фрагменти змісту сновиддя, за якими й далі ховаються латентні думки, постають як непідхожі й незрозумілі модифікації цієї ситуації задоволення. Мета тлумачення сновидь полягає в тому, щоб відокремити все, що служить зображенню справдження бажань, і відбудувати з тих натяків прикрі латентні думки сновиддя.

Міркування, яке я обіцяв вам повідомити, має привернути вашу увагу до цих, тепер виведених на передній план латентних думок сновиддя. Я прошу не забувати, що їх, по-перше, не усвідомлює сновидець, по-друге, вони розважливі і зв’язні, тож їх можна зрозуміти як цілком збагненні реакції на подразники, які призвели до сновиддя; по-третє, вони можуть мати не меншу вартість, ніж будь-які психічні пориви або розумові операції. Ці думки я тепер ще наполегливіше, ніж досі, називатиму «денними залишками», байдуже, визнає їх сам сновидець чи ні. Тепер я розрізнятиму денні залишки і латентні думки сновиддя, позначаючи як латентні думки — в цілковитій згоді з нашою дотеперішньою практикою — все, про що ми дізнаємося з тлумачення сновидь; денні залишки становлять лише невелику частину латентних думок сновиддя. Тоді наше уявлення про те, що відбувається, буде таким: до денних залишків щось додається, і це щось належить неусвідомленому: додається сильне, проте згнічене бажання, і саме воно уможливлює утворення сновидь. Дія цього бажання на денні залишки створює іншу частину латентних думок сновиддя — ті, яким уже немає потреби видаватися розважливими