Загублений світ - Майкл Крайтон

— Ви впевнені, що все в порядку?

— Звичайно, все в порядку! Ми будемо раді! — сказав Доджсон. — До того ж як ще ви збираєтеся туди дістатися? Літаки туди не літають, вертоліт вже полетів.

— Знаю, я перевіряла…

— Ну от, знаєте. Якщо хочете дістатися до острова, то краще вам вирушити з нами.

Вона глянула на «Джип» на човні і сказала:

— Думаю, Док уже має бути там зі своїм обладнанням.

При згадці про це інший чоловік, Кінг, різко й тривожно повернув голову. Але Доджсон просто спокійно кивнув і сказав:

— Гадаю, що так. Він, мабуть, прибув минулого вечора.

— Саме так він мені і сказав.

— Правильно, — кивнув Доджсон. — Тож він вже там. Принаймні, я на це сподіваюся.

З палуби лунали крики іспанською, і капітан в засмальцьованих робочих штанах підійшов і глянув в їхню сторону.

— Сеньйоре Доджсон, ми готові.

— Чудово! — сказав Доджсон. — Прекрасно. Піднімайтеся на борт, міс Гардінг. Відпливаємо!

Кінг

Вивергаючи чорний дим, рибальський човен з пихканням вийшов з гавані, прямуючи в бік відкритого моря. Говард Кінг відчував, як в нього під ногами гудуть корабельні двигуни, чув, як рипить дерево. Він слухав, як між собою іспанською перегукувалися члени команди. Кінг подивився на маленьке містечко Пуерто-Кортес — нагромадження будиночків, що скупчилися аж до краю води. Він сподівався, що це кляте суденце придатне для плавання — бо вони були сповнені невідомості.

І Доджсон знову хитрував. Знову ризикував.

Це була ситуація, якої Кінг боявся більше за все.

Говард Кінг знав Льюїса Доджсона вже майже десять років, — відтоді, як він прийшов до компанії, молодий доктор філософії з університету Берклі, перспективний дослідник, сповнений прагнення підкорити світ. Кінг захистив докторську дисертацію на тему факторів згортання крові. Він приєднався до «Біосин» у той період, коли до цих факторів був значний інтерес, — здавалося, що саме у них міститься ключ до розчинення тромбів у пацієнтів з серцевими нападами. Біотехнологічні компанії змагалися між собою, прагнучи розробити новий препарат, який допоміг би врятувати життя людей і заодно заробити собі якісь статки.

Спочатку Кінг працював над перспективною речовиною під назвою «Гемаглютин V-5» або просто «Ейч-Джі-Ві-5». Під час перших тестів вона розчиняла агрегації тромбоцитів до приголомшливого ступеня. Кінг став найперспективнішим молодим дослідником в «Біосин». Його фотографія займала чільне місце в щорічному звіті. У нього була своя лабораторія і операційний бюджет майже в півмільйона доларів.

А потім все різко пішло шкереберть. В ході попередніх випробувань на людях «Ейч-Джі-Ві-5» не вдалося розчинити тромби, що виникли внаслідок інфаркту міокарда і легеневої емболії. Ба навіть гірше, вона спричиняла серйозні побічні ефекти: шлунково-кишкові кровотечі, висип, неврологічні проблеми. Після того, як один пацієнт помер від конвульсій, компанія припинила подальші випробування. За лічені тижні Кінг втратив свою лабораторію. Її отримав новоприбулий данський дослідник; він розробив екстракт зі слини суматранської жовтої п’явки, що показувала серйозні перспективи.

Кінг перебрався до меншої лабораторії, вирішив, що стомився від факторів крові і звернув увагу на знеболювальні препарати. У нього була цікава сполука, L-ізомер білка з африканської рогової жаби, яка, здавалося, мала наркотичну дію. Але він втратив колишню впевненість, і коли компанія розглянула його роботу, вони прийшли до висновку, що його дослідження було недостатньо аргументоване, щоб гарантувати схвалення Управлінням США з контролю за харчовими продуктами та ліками. В підсумку його «жаб’ячий проект» був відхилений.

Кінгові було тоді тридцять п’ять, і він двічі зазнав невдачі. Його фото більше не прикрашало річного звіту. Ходили чутки, що наступного року його можуть звільнити. Коли він запропонував новий дослідницький проект, йому відразу відмовили. Це була чорна смуга у його житті.

А потім Льюїс Доджсон запропонував йому пообідати разом. Доджсон мав сумнівну репутацію серед дослідників; він був відомий як «перехоплювач», — через те, що крав роботи інших і видавав їх за свої. Раніше Кінг з ним ніколи б не побачився. Але тепер він дозволив Доджсонові взяти його до дорогого ресторану морепродуктів у Сан-Франциско.

— Дослідження — важка справа, — почав Доджсон зі співчуттям.

— Можеш сказати це знову, — відповів Кінг.

— Важка й ризикована, — вів далі Доджсон. — Насправді інноваційні дослідження нечасто приносять успіх. Але хіба керівництво це розуміє? Ні. Якщо дослідження провалилося, ти винен. Це несправедливо.

— І не кажи, — погодився Кінг.

— Але такі вже справи. — Доджсон знизав плечима і проштрикнув ніжку м’якого краба.

Кінг нічого не сказав.

— Особисто я не люблю ризикувати, — вів далі Доджсон. — А справжні дослідження завжди ризиковані. Більшість нових ідей погані, і більшість нових розробок провалюються. Якщо ти змушений займатися справжніми дослідженнями, то очікуй невдач. Добре, якщо ти працюєш в університеті, де вихваляються невдачами, а успіхи призводять до остракізму. Але в промисловості… ні, ні. Займатися власними дослідженнями у промисловості — це не дуже мудрий кар’єрний вибір. Це лише шлях до створення проблем. Тих самих проблем, з якими ти зараз зіткнувся, мій друже.

— І що ж мені робити? — спитав Кінг.

— Ну, — сказав Доджсон. — У мене є власний науковий метод. Я називаю це «цілеспрямованим розвитком досліджень». Якщо лише деякі ідеї є непоганими, то навіщо намагатися знайти їх самостійно? Це надто важко. Хай їх знаходять інші люди — нехай вони беруть на себе ризик, рухаючись до так званої слави. А я краще почекаю і займуся розвитком ідей, що вже показують певні перспективи. Візьму щось добре, і зроблю його ще кращим. Або, принаймні, зроблю це трошки іншим, щоб можна було запатентувати. А потім стану власником і це буде моє.

Кінг був вражений тим, як відверто Доджсон визнав себе злодієм. Схоже, це його аніскільки не бентежило. Кінг трохи покопався у салаті.

— Навіщо ти мені це розказуєш?

— Бо я дещо в тобі бачу, — відповів Доджсон. — Я бачу амбіції. І розчарування у цих амбіціях. І скажу тобі, Говарде, тобі немає через що розчаровуватися. І зовсім не обов’язково, що тебе звільнять наступного року. Хоча саме до цього все йде. Скільки твоїй дитині?

— Чотири, — відповів Кінг.

— Це жахливо, залишитися без роботи, з молодою сім’єю А знайти іншу роботу буде нелегко. Хто тепер дасть тобі шанс? До 35 років вчений-дослідник вже або заробляє якусь репутацію або, швидше за все, ні. Я не вважаю, що це правильно, але така вже існує думка.

Кінг знав про таку думку. Вона існувала у кожній