Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк
Ці сторожки також подібні до схилу стріхи, що зроблена з кілків та кори, але вони закриті з боків та мають маленький схил ще й з переднього підкри того боку. Для більшої стійкости на випадок вітру зверху накидано кілька деревин Цілком не подібні до попередніх будов, але дуже споріднений з ним характер мають, як своїм призначенням, так І тим, що вони теж иаціводкри-ті. так звані вишки: це ледве прикриті зверху та цілком відкриті з боків невеличкі поставлені на високих палях захистки для вартових. їх можна зачислити до форм тимчасового повітряного житла. Малюнок і на табл. VII сфотографовано р. 1910 на винограднику в станиці Верхнєетеблієвській на Кубані; в трохи удосконаленій формі це сторожова вишка колишніх запорожців. Сюди теж можна зачислити й переносні захистки, що їх вживають бойки. Вони або цілком подібні до польових, згаданих вище курінчиків та ставляться коло салаша. цебто також переносного загону дія овець, або подібні до якоїсь скрині па ніжках, збитої з дощок,— наче ліжко з дашком, куди на ніч залазить пастух. В степах південної України для цього чабани користуються або гарбою, цебто маленькою будкою на колесах, або спе-ціяльно до того пристосованим возом. На такому возі буває щось подібне до куріня. де можна не тільки спати, а й тримати харчі, ріжний струмент, ліки для овеїіь тощо. Вже значно досконалішу форму тимчасового житла становлять цілком закриті куріні, з отвором для входу; отвір цей можна завісити чим або зачинити дверима. Це типові будовн як неолітичних, так і багатьох пізніших напівдиких народів. Вони бувають круглі або прямокутні, надземні або панів підземні; иноді це тільки сама стріха, що звичайно буває конічна або двосхила, найчастіше солом'яна або очеретяна, а на плотах на Десні (табл. VI, f) та на північній Волині — з дерев’яних брусів. В селі Норинському Овручського повіту (табл. VU, g) та в Сушках Житомирського повіту нам довелось бачити таку будову, що цілком нагадує якийсь вігвам північноамериканських індійців: в землю вбито чотири сохи, що зв'язані вгорі перекладинами. На ці перекладини з трьох боків спираються косо поставлені дрюки, чи обаполкн. так, що вгорі зостається дірка для диму, а поверх них навалено глини; прохід між двома передніми сохами служить за двері. Коли дах двосхильний, то отвір між схилами лишається напіводкри-тий. цебто завішується матом або має двері (табл. VI, h). Дах цей лежить або просто на землі, або, коли жити в ній мають І за холодів, як. наприклад, добруджські рибалки-українці, то його ставлять над досить глибокою ямою, викопаною в землі; в кутах цієї ями забивають кілки, на яких і тримається дах; сох найчастіше буває ДВІ — одна ззаду, друга спереду, а на них лежить горизонтальний брус, що дає верхній опір цьому дахові. Вздовж довгих боків даху залишають один чи два уступи в землі, що заступають лавки, щоб сидіти та спати, а посередині або збоку стоїть припасований на кілках, забитих в землю, невеличкий столик. У Добруджі такі будови звуть і тепер колиби. А В гуцулів цю саму назву мають значно складніші, хоч також досить примітивні будови (мал. 4. а), де живуть дереворуби та сплавщики в горах.
Це шестикутний чи восьмикутний зруб з пірамідальним дерев’яним да-
хом, mo має отвір вгорі, як у юрті у чукчів. Ріжницн полягає тут тільки в тому, що верхній отвір колиби служить тільки для виходу диму, та не грає ролі дверей. А самі двері знаходяться збоку (див. план на мал. 4, Ь) та ведуть до невеличких сіней Xпрімців, звідки другі двері ведуть вже всередину самої колиби.
Всередині колиби знаходиться ватра, а навколо неї радіяльно стоять підложжя для легінів, цебто робітників. Дуже цікаво, що на березі Дніпра в с. Навозах на Чернигівщині ми знайшли майже тотожній з щойно описаною колибою курінь для сплавщиків дерева, що поставили його там чорнобильські поліщуки. В цьому куріні, правда, стін немає, а дах, що доходить до самої землі, підтримують чотири сохи; місця для спання поставлені відкритим чотирьохкутником з чотирьох боків огнища, а казан висить над вогнем на перекладині, що лежить на верхніх зв'язах сох. Нарешті, як ми вже це зазначили, до споруд цього роду можна зачислити й землянки, що в них люде живуть иноді й по кілька літ. Конче треба, однак, тут зазначити, що під цею назвою на Україні розуміють і справжні землянки, цебто житла, викопані в землі, і хати, збудовані з землі з земляною покрівлею. Явна річ. що тут ми говоритимем тільки про перші. Землянки є властиво ті самі куріні, що ми їх щойно описали, тільки значно більших розмірів, з піччю, з двома, а иноді й чотирма сохами, шо підтримують стріху, плисковату або подібну до склепіння. 1 акі були запорожські куріні, житла на Січах, на знмовннках тощо; такі іі сучасні землянки, що їх ставлять собі робітники, а особливо українці-переселеиці на Сибіру. Куріні ці становлять уже переходову форму до надземного житла, бо вже мають невисокі стіни з глини, з ліски чи з брусів, мають і прорізані в стінах довгі, вузькі вікна.
Як бачимо, отже, українське тимчасове житло до певної міри переходить послідовно через цілий ряд типів, що дають змогу з'ясувати ту еволюцію, наслідком якої з'явилося постійне житло — хата. Звичайно цей ряд не повний, не всі переходові стадії в ньому представлені, але його все-таки можна вважати за цікавий матеріял для історії житла взагалі.
1) Розполог села. Переходячи до постійного житла, треба хоч кількома словами звернути увагу на розполог села. Проголошену не так давно як науковий винахід теорію Мейтцсна про етнічну ріжницю в розполозі сел у німців та у слав’ян, ближче розглянувши їх, прийшлося визнати за мало що варту, бо ж факти підтверджують, що етнічні звички в даному випадку зовсім не
