Теорія неймовірності - Максим Іванович Дідрук

здорового глузду. І це відбулося за якихось два покоління. Американська письменниця Еула Бісс у своїй книзі «Імунітет. Правда і міфи про щеплення» розповідає, як в Америці під час випробувань першої вакцини проти поліомієліту батьки 650 тисяч дітей добровільно зголосилися на тестування. Поліомієліт був таким великим лихом для тогочасних американців, що у формулярі, який посвідчував участь дітей у програмі експериментальної вакцинації, батьки вказували не згоду, а вимогу взяти участь у випробуванні. І тепер, за трохи як пів століття, маючи вакцину, яка значно безпечніша, батьки відмовляються від вакцинації, мотивуючи своє рішення цілковито надуманими, до скрипу зубовного абсурдними твердженнями.

Вакцинація спричиняє аутизм?

Переконання, що вакцини начебто можуть спричиняти аутизм, досі повсюдно поширене, попри те, що два десятиліття наукових досліджень не довели ні причинно-наслідкового зв’язку, ні навіть простої кореляції між вакцинацією та виникненням аутистичних розладів. Тож розберімося з цим.

Насамперед зупинимося на тому, що таке аутизм. Учені до сьогодні не запропонували чіткого визначення розладу, й це дещо ускладнює його діагностування. Загалом аутизмом називають когнітивний розлад із такими виявами: скупість емоцій, виражені проблеми під час соціалізації та складність взаємодії із зовнішнім світом. З грецької «аутизм» можна перекласти як «занурення в себе». Найчастіше цей діагноз ставлять дітям трьох-п’яти років. Такі діти інакше сприймають довколишній світ. Вони відсторонені, болісно реагують на все нове, схильні до ритуалізації. Їм неприємні дотики, тісний контакт, різкі звуки чи яскраве світло, через що діти замикаються в собі та не йдуть на контакт навіть із близькими. Іноді бувають агресивними. У кожному випадку симптоми мають різний вияв, що залежить від ступеня аутистичності.

Про аутизм уперше заговорили в шістдесятих роках минулого століття. Хворобу тоді діагностували лише в однієї дитини з десяти тисяч. У середині вісімдесятих кількість дітей з аутистичним розладом різко збільшилася. У Сполучених Штатах уже ставили діагноз одній дитині зі ста шістдесяти, в Ізраїлі — одній із двохсот, а в Канаді — одній із пів тисячі. Такий сплеск можна частково пояснити введенням нових критеріїв діагностування (саме частково, бо аутизм був розповсюдженим і раніше, просто його здебільшого ігнорували). Відтоді рівень захворюваності продовжує зростати. 2014-го у Сполучених Штатах розлади аутистичного спектра вже діагностували в однієї дитини з шістдесяти трьох. Очевидно, що таке зростання не можна пояснити лише зміною критеріїв діагностування. Аутизм — це реальна проблема.

Що його спричиняє? Однозначної відповіді на це запитання до сьогодні не знайдено. Майже напевно аутизм зумовлений генетично, проте вчені поки не знають, що більше впливає на виникнення розладу: збій у взаємодії певної групи генів чи рідкісні одиничні мутації із сильним ефектом. Є також дослідження, що пов’язують розвиток аутизму із зовнішніми факторами, наприклад порушенням харчування й обміну речовин, насиченням організму важкими металами та нейротоксинами, відокремленням сучасних дітей від цілого моря корисних мікробів, із якими люди співіснували впродовж мільйонів років і які весь цей час заспокійливо впливали на імунітет, тощо. Єдине, що ми знаємо точно — аутизм не є та не може бути наслідком вакцинації. Немає жодного фізичного шляху, яким уведення ослаблених хвороботворних збудників чи фрагментів їхнього геному в м’язи людини може призвести до таких серйозних порушень мозкової діяльності. Та чимало батьків досі вірять у зв’язок між аутизмом і вакцинацією. Чому так?

Усе почалося 1998 року, коли британський гастроентеролог Ендрю Вейкфілд опублікував у медичному журналі Lancet статтю, де висловив припущення, що у зростанні захворюваності на аутизм винні КПК-вакцини. Незважаючи на однозначне твердження «зв’язок між вакциною проти кору, краснухи та паротиту й описаним синдромом залишається недоведеним», Вейкфілдове припущення набуло резонансного розголосу в ЗМІ та призвело до сплеску антивакцинаторських настроїв у Британії. Позаяк упродовж трьох десятиліть до того панівною теорією виникнення аутизму вважали «бездушність холодних мам» (що вочевидь було неправдою), дослідження Вейкфілда підхопило гіпотезу, що вже витала в повітрі, й легко знайшло відгук серед жінок, особливо тих, які несправедливо постраждали від звинувачень у бездушності.

Але й сама стаття була дивною. У ній ішлося тільки про 12 дітей, Вейкфілд, роблячи висновки, не згадував ніяких серйозних джерел, зате оголошення результатів супроводжували помпезна пресконференція та рекламна кампанія. Упродовж наступного десятиліття жодне дослідження не підтвердило опублікованих у статті припущень. Навіть прихильники гіпотези Вейкфілда не змогли відтворити його результати. А далі стало ще цікавіше.

2004 року британський журналіст Браян Дір з’ясував, що Вейкфілд отримав за своє дослідження гроші від юридичної фірми, яка готувала позов до компанії-виробника вакцини. І Вейкфідд був не єдиний. Адвокатська фірма Річарда Барра, не маючи доказів про зв’язок між вакцинацією й аутизмом, вирішила їх створити та виділила 10 мільйонів доларів на підкуп лікарів і вчених. Зокрема, Вейкфілду заплатили 800 тисяч доларів, понад мільйон — лабораторії, що перевіряла надані ним зразки, сотні тисяч — патологоанатому Кеннетові Ейткену та неврологу Марселеві Кінсборну, які відразу підтримали Вейкфілдову гіпотезу. 2007 року Британська загальна медична рада ініціювала власне розслідування, встановила, що Вейкфілд маніпулював даними, та визнала статтю шахрайською. Журнал Lancet відкликав матеріал і перепросив за його публікацію. Вейкфілдові заборонили мати медичну практику, а вся ця історія зажила слави найшкідливішого медичного обману за останні сто років.

Крапку в питанні про зв’язок вакцин й аутизму поставило спільне дослідження Університету Міннесоти й Центру з контролю та профілактики хвороб в Атланті, про яке пише Френк Раян у книжці «Вірусосфера». У ньому йдеться про доволі численну спільноту сомалійців, які проживають в американському штаті Міннесота. Підпавши під вплив ненадійних джерел, вони повірили, що щеплення збільшує ризик аутизму, і припинили вакцинувати дітей. Висновок дослідження був однозначним: рівень поширення аутизму серед сомалійських американців не відрізнявся від рівня захворюваності на нього серед іншого населення штату. Натомість у травні 2017-го в Міннесоті трапився найбільший за останні 27 років спалах паротиту.

І це те, що засмучує найбільше. Аутизм — серйозне захворювання, яке щороку, на тлі зменшення обсягів вакцинації, дедалі частіше діагностують у дітей. Але вчені замість визначати його причини змушені марнувати час на розвінчування антивакцинаторських міфів.

Шкідливі домішки у вакцинах

Міфів про це вистачає. Якщо вірити антивакцинаторам, вакцини буквально нашпиговані отруйними речовинами, які можуть спричинити незліченну кількість хвороб: від аутизму до раку. Певна річ, це не так. Розберімося з цим на прикладі формальдегіду.

Отже.

Формальдегід — це одна з найпростіших органічних сполук. Два атоми водню, один атом вуглецю й один атом кисню. За нормальних умов формальдегід є безбарвним газом із