Українська література » Наука, Освіта » Проект «Україна». Австрійська Галичина - Микола Романович Литвин

Проект «Україна». Австрійська Галичина - Микола Романович Литвин

Читаємо онлайн Проект «Україна». Австрійська Галичина - Микола Романович Литвин
href="#n_95" title="  Gesetz vom 26. Jänner 1907, betreffend strafrechtliche Bestimmungen zum Schutze der Wahl- und Versammlungsfreiheit // R. G. Bl. — Jahrgang 1907. — Stück X. — Nr. 18. — S. 109–112. ">[95].

Найпомітніше принцип етнічності виявився у змінах до крайового статуту та виборчого порядку 1914 р., які увійшли в історію як «національне зрівняння» у Галичині. Трансформація політичної системи на локальному рівні передбачала одночасне збереження цензово-куріального модусу та запровадження національного принципу у процес формування Галицького сейму, усіх його органів та структур, закріплення фіксованого статусу для національних виборчих округів, укладенні окремих списків для виборців польської та української національностей — т. зв. національних кадастрів. Попри вищезазначені зміни ця система продовжувала відтворювати модерну подобу станового представництва, яке лежало в основі створеного Габсбурґами державного механізму у ранньомодерний час.

У тексті санкціонованих крайових законів від 12 липня 1914 р. закріплювався політико-правовий статус Східної Галичини, як польсько-української території. Зрештою, лише тут запроваджувалися національно фіксовані виборчі округи, у той час, як у західній частині краю — округи утворювалися, як і раніше, за безнаціональною ознакою. У багатомандатних округах вибори відбувалися на пропорційній, а в одномандатних — на мажоритарній основі.

Таблиця 5

Виборча схема до Галицького сейму, яка запроваджувалися у Галичині у 1914 р.[96], [97], [98]


Двоступеневе голосування збереглося лише у V курії промислових об’єднань міст Львова та Кракова, а у IIІ загальній міській курії та VІ курії сільських громад запроваджувалось загальне голосування, що свідчить про демократизацію виборчого права. Проте високоцензові виборці одержали можливість додаткового голосу у кількох куріях, хоча виборець, як і раніше, мав право легітимно голосувати лише один раз. Так, 2/3 виборців II цензової міської курії, які сплачували найвищі податки, голосували ще й у ІІІ загальній міській курії. Деякі з них могли також входити до IV курії торгово-промислових палат, або до V курії промислових об’єднань міст Львова та Кракова. Таким чином, ця виборча технологія дозволяла заможним виборцям віддавали від 2 до 5 голосів. Виборці VІ курії сільських громад, які належали до списку 2/3 найбільших платників податків, також віддавали по 2 голоси. У такий спосіб відміна двоступеневих виборів та запровадження загального голосування у ІІІ та VІ куріях компенсувалися новими, ще ефективнішими виборчими технологіями, які були покликані забезпечити полякам гарантовану більшість у крайовому сеймі, незважаючи на те, що у Східній Галичині вони становили національну меншість[99].

Згідно змін до крайового статуту у складі Галицького сейму утворювалися нові структурні одиниці та чіткіше розписувалися окремі процедури. У Сеймі формувалися дві національні курії, які відповідно складалися з 166 польських та 62 українських депутатів. Склад усіх сеймових комісій, делегатів до крайових інституцій та Рахункової палати, що запроваджувалася для контролю за крайовими фінансами, формувався на основі вище зазначеного мандатного співвідношення, тобто квота для українців становила не більше, ніж 27,19 % місць.

Керівництво сейму — крайового маршалка та 2-х його заступників польської та української національностей —, призначав імператор зі складу Сейму. Виконавчий орган крайової репрезентації — Крайовий виділ формувався на основі рівних національних квот та складався з крайового маршалка та 8-х членів — по 4 від польської та української курії. Маршалок, як голова Крайового виділу, повинен був сам визначати зі складу Сейму 2-х своїх заступників — поляка та українця, а 3-х членів обирали посли від усіх курій за національною ознакою (по одному від І, від ІІ, ІІІ, ІV, V та від VІ). За такою ж схемою обиралися заступники членів Крайового виділу[100].

Згідно змін до крайового статуту рішення щодо перегляду меж між поміщицькими землеволодіннями та сільськими громадами вимагало 2/3 голосів за присутності не менше, як 186 депутатів (тобто 124 голосів)[101]. Внесення будь-яких змін

Відгуки про книгу Проект «Україна». Австрійська Галичина - Микола Романович Литвин (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: