Студії з української етнографії та антропології - Федір Кіндратович Вовк

вона легше за все підлягає стороннім впливам та внутрішнім змінам, аж до повного заникання та заміни другою мовою; прикладів на це можна найти досить в історії Європи навіть за останні два тисячоліття. Та все-таки в мовах та в їх діялектах зосталося ще багато таких рис, що можуть стати дорогоцінними вказівками для антропології та спричинитись до з’ясування певних антропологічних явищ. Ми вважаємо тому дуже корисним простежити антропологічні ознаки українців у зв’язку з географічним поширенням головних діялектів їх мови; в залежності від цього ми й розглянемо кожну з цих ознак по трьох групах українського населення: 1) північної смуги, що відповідає поліському та сіверсько-полісь-кому діялектам; 2) середньої смуги, що обхоплює українські та галицькі діялекти; та 3) південної смуги, що до її обсягу входять слобідсько-український, подільський, подністрянсько-галицький та південнокарпатський діялекти.

1. Пігментація (барва волосся та очей)

Барва волосся та очей хоч і не надається до безпосереднього проміру та припускає певну частку суб’єктивізму в спостереженнях, але проте вона дуже важлива з антропологічного боку, бо вона дуже чутлива щодо етнічної домішки. Щодо українців, то вона грає особливо важливу ролю, бо, як це ми побачимо далі, їх пігментація одзначаеться взагалі дуже значною одноманітністю, а порушення цієї одноманітности дають нам вказівки на сторонні етнічні впливи, які мусять бути обслідувані.

Північна смуга України щодо барви волосся дає картину майже послідовного згущення тонів в напряму з півночи на південь та зі сходу на захід. Найясніше волосся виказалось у населення північних повітів України на Курщині, з виразною, очевидячки, перевагою ясного волосся (58 % ясноволосих та 42 % каштанових) та з повною відсутністю темноволосих. Хоч ці цифри одержав H. Н. Лебедєв з невеликої кількости спостережень і їх значно послаблюють дані Петрова (38 % ясновол., 38% каштан, та 24 % темно-вол.) та спостереження того самого Лебедєва в дальших південних повітах тої самої губернії (20% ясновол., 60% каштан, та 20% темновол.), але в усякому разі ми можемо, не помиляючись, вважати курських українців у більшості за безперечних блондинів і, як це буде видно далі, за одиноких блондинів не тільки серед українців північної смуги, але й серед українців взагалі. Вже в безпосередньому сусідстві з Курщиною, у східніх повітах Чернігівщини, як показують мої вкупі з С. і. Руденком досліди, ясноволосих було тільки 12,5 %, каштанових — 27,5 %, а темноволосих — 60 %. Майже ті самі процентові відношення дають нам висліди наших обслідувань і в пів-денно-західніх повітах тої самої губернії, себто виразну перевагу брюнетів із зменшенням чистих блондинів (7,2 % ясновол., 34,4 % каштан, та 57,8 % темновол). За Дніпром, на Київському Поліссі (Радомиський повіт на Київщині), як видно зі спостережень В. В. Сахарова, темне забарвлення волосся ще сильніше: ясноволосих він зустрів 8,7 %, каштанове волосся було у

30,4 %, а на пайку темноволосих припало вже 60,8 %. Далі, на Волинському Поліссі, згідно з дослідами моїми та В. В. Сахарова, пігментація волосся виказується така сама, але з повною відсутністю ясноволосих (39,5 % каштанових та 60,4 % темноволосих); але в північно-західній частині тої самої Волині темне забарвлення хоч і переважає, та зразу й слабне (0 % ясновол., 44, 6 % каштан, і тільки 55,3 % темноволосих). Нарешті, в Холмщині темне забарвлення втрачає вже свою перевагу та уступає перед яснішим забарвленням (28,8 % ясновол., 28,8 % каштан, і тільки 42,3 % темноволосих).

Отже, щодо барви волосся, то, поминаючи невеличкі відхилення, у північній смузі України ми все-таки знаходимо виразну перевагу темного забарвлення; а щодо барви очей, то нам доведеться констатувати не тільки дуже сильні хитання, але й перевагу в цілком протилежний бік, а саме в бік ясного забарвлення, а до того перевага ця йде не в певному напрямі, а на перший погляд — трохи недоладно. Українці Курщини, як і треба було того сподіватись, в більшості своїй ясноокі (у північних повітах 58 % яснооких, 34 % мішаних і тільки 8 % темнооких; у південних повітах — 60 % яснооких, 20 % мішаних та 20% темнооких). На Чернигівщині ці відношення значно зміняються на користь темних очей (24,9 % яснооких, 37,8 % мішаних та 37,3 % темнооких), але в Радомиському повіті на Київщині перевага ясних очей знову посилюється (39,1 % яснооких, 34,7 % мішаних та 26 % темнооких). На Волині, у північно-східній та північно-західній частинах її, перевага ця посилюється ще більше (у півн.-східн. частинах: 60,4 % яснооких, 2,3 % мішаних та 37,2 % темнооких; у півн.-західн. частинах: 60 % яснооких, 9,2 % мішаних та 30,7 % темнооких); при цьому не можна не звернути уваги на порівнюючи великий % темнооких та незвичайно малий % мішаних очей у північно-східній частині Волині, а саме в Овручському повіті. Разом із значною перевагою темного забарвлення волосся цей великий % темнооких вказує на змішання двох ріжно забарвлених рас, притому на змішання, мабуть недавнє, яке не встигло ще дати скільки-будь значну кількість мішаних очей, що вказувало б на давнє змішання. На Холмщині яснооких 52,5 % і цілком однакова кількість темнооких та сірооких (по 23,7 %), що вказує також на змішання двох рас, яке, однак, сталося раніше '.

Переходячи далі до середньої смуги України, зустрічаємо в крайній східній частині її, на Вороніжчині, як показують досліди H. Н. Лебедєва, перевагу мішаного типу, цебто каштанової барви волосся (17 % ясноволосих, 50 % каштанових та 33 % темноволосих), з очевидним відхиленням до темноволосости. Потім, на Харківщині знаходимо відразу виразну перевагу темної барви волосся (згідно з дослідами Кондрашенка: 0 % ясноволосих, 21,6% каштанових та 78,3 % темноволосих). Але на Полтавщині, як показують цифри Чикаленка та Руденка, бачимо вже значне послаблення темного типу (8,6 % ясновол., 34,0 % каштан, та 57,2 % темновол.). З Київщини за Дніпром маємо цифри д-ра Дібольда та А. Н. Алешо, що значно розходяться між собою. Перший у місцевості, яку він досліджував, знайшов 21 % ясноволосих, 13% каштанових та 59% темноволосих (решта — сиві); а другий — 3,3 % ясноволосих, 20,5 % каштанових та 74,1 % темноволосих. Ці цифри вказують на те, що барву волосся у населення Київщини треба визнати вже виразно темною, тим більше, що частина спостережень Дібольда припадає на північних подолян. А подоляне, як доводять досліди Б. Г. Кри-жановського, відзначаються досить малою мірою темного забарвлення волосся (17,3% ясноволосих, 42,3% каштанових та 40,4% темноволосих), а в південно-західній та в центральній Волині перевага темної барви знову посилюється (3,3 % ясноволосих, 34,1 %