Хто і де зірвав бліцкриг - Федір Трохимович Моргун
Цей історично-документальний факт наводжу на додаток до інших вищенаведених фактів, які характеризують бандитське обезправлення нашого народу сталінським режимом, у результаті якого на керівних посадах опинилися пройдисвіти, і вони немало зробили лиха нашому народові.
Зараз стають відомими нові потрясаючі факти більшовицької політики щодо українців.
«Одразу після утворення Центральної Ради більшовики знищили всіх офіцерів-українців, котрі поверталися з фронтів Першої світової війни. На кількох вузлових залізничних станціях польсько-білоруського кордону, де зупинилися ешелони з військами, було арештовано і розстріля-но понад тридцять тисяч офіцерів українського походження. Одночасно від більшовицьких куль впали дев'ять тисяч українців — курсантів військових училищ у Саратові і Харкові» (А. Паламар. Третя Руїна. Роздуми над недолею.
— K., 1998, с. 48). Сталіністи, виконуючи волю вождя, провели злочинну колективізацію, знищили голодом і терором десятки мільйонів кращих селян, розстріляли напередодні Другої світової війни тисячі досвідчених військових: від командирів батальйонів, полків, дивізій, корпусів, армій — до більшості маршалів.
Свідомо у котрий раз повторюю, щоб у кінці кінців зрозуміли і найупертіші сьогоднішні сталіністи, що Сталін довів країну, де була найкраща в світі армія, до жахливого розгрому в 1941 році, полону німецько-фашистськими військами в перші тижні і місяці війни більше п'яти мільйонів наших воїнів, окупації ворогом величезної території з населенням 85 мільйонів жителів. І цей терор проти росіян, українців і всіх інших народів Радянського Союзу, проти командирів і воїнів Червоної Армії Сталін проробляв після заяв Гітлера про необхідність знищення слов'ян та інших радянських народів, про похід війною на Схід. Фашистський фюрер у своїй книзі «Майн Кампф» говорив відверто про те, яку страшну долю готував українцям, росіянам, білорусам, євреям і людям інших національностей.
Виконуючи волю Сталіна, радянська пропаганда напередодні війни невпинно твердила про порядність Гітлера і відсутність загрози з боку тепер уже «дружньої» нам фашистської Німеччини. Командирів і солдатів Червоної Армії, котрі сумнівалися в тому, вважали панікерами і ворогами народу. Напередодні війни, знов нагадаю, були роз-с-тріляні практично всі високопоставлені воєначальники, командири корпусів, дивізій, полків та батальйонів. Армія залишилася без досвідчених кадрів, була обезглавленою.
На десятки й сотні попереджень наших розвідників і друзів з Німеччини про намір Гітлера напасти на нашу країну в Сталіна була лише одна відповідь — провокація, а інформаторів як «провокаторів» розстрілювали.
У мене були дружні і довірливі стосунки із знаним радянським письменником І. Стаднюком, автором відомої книги «Війна». Ми часто зустрічалися в Москві і Полтаві. І багато разів Іван Фотійович упевнено твердив, що Сталін досконало володів німецькою мовою. Про це Стаднюку говорив Молотов, Сталін же знання німецької мови таїв від свого оточення.
А. Паламар у вищеназваній книзі пише: «У Національному архіві СІЛА знайдено документ, підписаний багаторічним шефом ФБР Е. Гувером, який засвідчує: Сталін і Гітлер таємно зустрічалися у Львові 17 жовтня 1939 року». І не треба ні гадати, ні шукати версії про мотиви цієї надсекретної зустрічі, про зміст домовленості. Події світової історії з жовтня 1939 по травень 1945 року краще за найдостовірніші документи викривають сатанинську змову двох злодіїв: вчинити затяжну, кровопролитну Другу світову війну. І це вони зробили геніально, виконуючи плани якоїсь світової закуліси.
Коли ж усі сьогоднішні шанувальники «вождя» зрозуміють, що десятки мільйонів інвалідів і десятки мільйонів убитих на війні — то жертви злочинів Сталіна та його банди? їм не вдалося голодом, терором і репресіями знищити українців і цвіт усього радянського народу. Тому з'явилася підла політика загравання з Гітлером, пакт про дружбу, масові поставки фашистській Німеччині стратегічних матеріалів та продуктів ...і як наслідок — раптовим нападом Гітлера навмисне підставили народ під гітлерівську косу смерті.
... Я не збираюся захищати бездарних носіїв влади, які були біля керма українського корабля в 1990—1992 роках. Однак переконаний, що причини нинішньої демографічної ситуації в Україні закладені давно: злочинним більшовицьким режимом, голодоморами 20-х і 30-х років, масовими довоєнними репресіями селянства, цвіту інтелігенції і особливо загибеллю зі злої волі Сталіна не менше 10 мільйонів українців у Другій світовій війні, а також репресіями у повоєнні роки.
Мудрі люди добре знають, що, як правило, наслідки певної політики і пов’язаних з нею рішень, які приймають вожді тоталітарних режимів, проявляються через 50—100 років і бувають трагічними.
Страждання, які винесли радянські люди, в тому числі й українці, за часів сталінщини, і сьогоднішній стан економіки, культури, мови, масове зубожіння народу, жахлива демографія, фізичне ослаблення людей — все це в основному є результатом згубних «сталінських новацій» в індустріалізації, розгрому селянства, інтелігенції, релігійних діячів, погрому, вчиненого над багатьма народами у вигляді депортації, і т. ін.
Безжальний сталінський терор знищував у зародку будь-які спроби обнародування цих злочинів, а тим більш
— спротиву їм. Кожний, хто намагався перечити або протидіяти, опинявся в тюрмах і таборах на десятки років або знищувався. Залізна завіса ізолювала державу від зовнішнього світу, вона розсікала душі сотень мільйонів людей величезної країни, що призвело до фатального витіснення цього ганебного і страшного явища — сталінізму із свідомості народу впродовж більш як 30 років нашої історії: від періоду громадянської війни до смерті тирана в 1953 році. Та й за межами країни більшовицьке варварство, на превеликий жаль, не було усвідомлено й оцінено відповідним чином.
Гірше того, знайшлися «просвітителі* у середовищі відомих усьому світу письменників, котрі з якихось невідомих причин і невідомо за які «пряники» прославляли Сталіна на всіх паралелях і меридіанах. Томас Манн, Ліон Фейхтвангер, Бернард Шоу, Анрі Барбюс, Еміль Золя та багато їхніх колег, які курили фіміам убивці, вільно чи невільно стали дезінформаторами світової громадськості. Недавно прочитав фундаментальну працю Маргарет Тетчер «Мистецтво управління державою», в якій знаходив нові імена і свідчення тих літ.
У період, коли антинародні безчинства сталінщини сягнули вищої точки, «в 1937 р. була здана на виробництво і наступного дня підписана до друку тиражем 200 тис. примірників схвалена Й. В. Сталіним книга німецького письменника Ліона Фейхтвангера «Москва, 1937». Фейхтвангер побував у Москві на початку 1937 р. і кульмінацією перебування в столиці стала його понад тригодинна бесіда зі Сталіним, у якій той цілковито зачарував німецького письменника» (газ. «Московские новости», 2002,19—25 ноября). Судячи з усього, тиран «забув» повідомити гостя про те, що в 1932 році ним була оголошена «безбожна»
