Хто і де зірвав бліцкриг - Федір Трохимович Моргун
Чоловіки-українці призовного віку були мобілізовані в Червону Армію, на смерть боролись проти фашистської навали. Жінки, яким випала така доля, як вищеназваним, вчиняли так само, як Свдокія Бабич, Ганна Дробот і Марія Пархоменко. Українські трактористи, комбайнери, шофери залишали свої сім'ї і гнали техніку на схід, щоб не дісталася ворогу. Українці — жителі всіх міст, робітники заводів і транспорту, яким випадала доля за наказами місцевих органів влади демонтувати заводи і фабрики, відправляли їх на Урал і в Сибір, чесно і самовіддано виконували цю роботу, залишали свої хати і квартири, залишали на поталу ворогу дітей, жінок та стареньких батьків і везли станки й інше заводське обладнання і там часто просто неба на снігу, у морози лаштували його до роботи, виробляли зброю і техніку для Червоної Армії.
Командуючий Південно-Західним фронтом, українець, генерал-полковник Кирпонос і тисячі офіцерів, його побратимів — росіян, українців і з інших народів, сотні тисяч воїнів — синів усіх народів Радянського Союзу організовують не знаний до цього на фронтах Другої світової війни опір гітлерівцям, стоять на смерть, захищаючи Україну і древній Київ. Саме вони більше, ніж інші фронти, зривають бліцкриг, рятують Москву від захоплення Гітлером у 1941 році.
Тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб, тисячі й тисячі відомих героїв-українців — пілотів, танкістів, артилеристів, матросів, мільйони невідомих українців-піхо-тинців разом із синами всіх народів Радянського Союзу захищали Батьківщину на всіх фронтах — від Мурманська до Москви, Сталінграда, Кавказу.
Ці факти поведінки синів мого народу у війні наводжу в зв'язку з тим, що Сталін постійно торочив: «українці зраджують... погано воюють».
Рятівник Москви, генерал-полковник Кирпонос, як епічний герой, гине в бою в урочищі Шумейкове Лохвиць-кого району Полтавської області 21 вересня 1941 року, а через два тижні, в жовтні, Сталін у своєму кремлівському кабінеті говорить першому секретареві Далекосхідного крайкому партії Боркову і командуючому Далекосхідним особливим військовим округом генерал-полковнику Опа-насенку: «Люди Берії припускають, що Кирпонос переметнувся до Гітлера і вже працює на німців. Я цього теж не виключаю. Українці взагалі погано ведуть себе, багато здаються в полон, населення вітає німецькі війська» (Ф. Моргун. Перепаханные поколения. — Бєлгород: Облтипогра-фия, 1988, второе издание, с. 453; Ф. Моргун. Проклятие войне. — Полтава: Полтавський літератор, 2001, издание четвертое, переработанное и дополненное, с. 101).
Чи можна після цього дивуватися, чому Сталін викреслив зі списку представленого до присвоєння звання Героя Радянського Союзу українця лейтенанта Ільченка, який захопив у полон фельдмаршала Паулюса, і чому він так підло вчинив, позбавивши високої нагороди за встановлення прапора над рейхстагом молодшого лейтенанта українця Береста?
Шановний читачу!
Якщо ти уважно ознайомишся з внутрішньою і зовнішньою політикою Сталіна у 30-і, 40-і роки, то побачиш:
1. Сталін активно допомагав Гітлеру пробратися до влади. Це той самий Сталін, який найпершим у Радянському Союзі уважно прочитав книгу Гітлера «Майн Кампф» зразу ж після її виходу. Це того самого Гітлера, який у своїй книзі поставив головну мету — знищення слов'ян, і в першу чергу українців, поневолення України Німеччиною.
2. Сталін активно допомагав Гітлеру озброїтися і розпочати Другу світову війну.
Згідно з Версальським договором Німеччина не мала права озброюватися. І тут виручає Сталін. На радянських заводах під завісою особливої секретності вироблялися для німців літаки, танки, підводні човни, багато видів зброї, в тому числі й хімічної. В наших військових училищах навчалося багато фашистських льотчиків, танкістів, артилеристів, серед яких і майбутні фельдмаршали.
До цього часу в Росії опубліковано багато робіт учених, істориків і публіцистів, які доводять особливу запопадливість Сталіна в озброєнні Гітлера. Найбільш докладно цю тему висвітлюють доктор історичних наук Ю. JI. Дьяков і кандидат історичних наук Т. С. Бушуєва в своїй капітальній праці «Фашистский меч ковался в СССР» (М.: Советская Россия, 1992, 382 с.).
3. Сталін свідомо брехав радянському урядові, командуванню Червоної Армії і народу, що Гітлер у 1941 році на СРСР не нападе. Цим самим створював Гітлеру ідеальні умови для успіху в перші місяці війни.
Раніше, в своїх книгах «Безсмертна душа України. Задовго до салютів», «Борозна», «Переорані покоління», «Прокляття війні», посилаючись на заяви начальників Генерального штабу Червоної Армії маршалів Шапошникова, Жукова і багатьох інших авторів, я зазначав, що вже на початок 1941 року в Радянському Союзі було понад 20 тисяч танків. Згодом мені вдалося ознайомитися з новою, більш повного, інформацією. Вище в цій книзі наводжу документальні дані, подані відомим російським письменником та істориком Вітчизняної війни Каремом Рашем, який стверджує, що «до початку війни в СРСР було більше танків, ніж у всіх державах світу разом узятих — понад ЗО тисяч одиниць».
Та ось зовсім недавно, вже після того, як була підготовлена до друку ця робота, в Москві придбав книгу «Загадка века» (М.: Изд-во «Вече», 2005). Автори — маршал Ф. I. Голіков і доктор історичних наук В. А. Анфілов. Так-так, той самий Голіков, котрий перед війною був начальником Головного Управління Розвідки Червоної Армії і котрий постійно інформував Сталіна, що Гітлер у 1941 році на Радянський Союз не нападе. Так ось у цій книзі маршал Голі-ков уперше заявляє, що в нього не було жодних підстав передбачати, що Гітлер не повалить на нас війною, а інформацію про його «миролюбність» він посилав особисто Сталіну, минуючи міністра Тимошенка і начальника Генштабу Жукова, знаючи, що саме таку інформацію хотів одержати від нього вождь.
Голіков знав, що якби він доповідав правду про наміри Гітлера, то він наклав би головою. Він краще за інших своїх колег був поінформований, який погром вищих і досвідчених військових кадрів учинив Сталін, практично обезголовивши Червону Армію — від кращих командирів Генерального штабу, командуючих військовими округами, арміями, корпусами, дивізіями до командирів полків, батальйонів, рот
