Теорія неймовірності - Максим Іванович Дідрук

цієї історії. Є певні аргументи на доказ існування повноцінної дев’ятої планети за Нептуном. Річ у тім, що орбіти всіх відомих на сьогодні транснептунових об’єктів, зокрема й уже згаданих Плутона, Ериди, Гаумеа та Седни, мають підозріло спільні ознаки: вони лежать у близьких площинах і витягнуті в одному напрямку. Ймовірність, що така подібність орбіт є випадковою, вкрай мала. Пояснити специфіку їхнього розташування можна наявністю масивної планети, майже напевно холодного газового гіганта, орбіта якої витягнута в інший бік, а період обертання обчислюється десятками тисяч років. Поки що дев’ятої планети не знайшли. Та це не означає, що її немає. Зважаючи на величезний період обертання, вона цілком може перебувати в афелії, найвіддаленішій від Сонця точці орбіти. Тому надію не втрачено. Пошуки тривають. І цілком реально, що колись планет у Сонячній системі знову буде дев’ять.

Астероїди

Ідея видобувати корисні копалини на орбіті не нова. В астероїдах справді чималі поклади металів та інших речовин. Залізо, нікель, вуглець, кремній, золото, платина, іридій, паладій, рутеній, рідкоземельні метали. А ще, певна річ, вода. Чи то пак водяний лід, який у майбутньому стане найбільш цінним у космосі ресурсом, чимось на кшталт нафти для вуглеводневої економіки сучасної Землі. І найсуттєвіше: запаси цих речовин будуть практично невичерпними. Учені порахували, що одна п’ятсотметрова брила може містити половину всіх земних запасів металів групи платини. Така кількість сировини дасть змогу створювати більше механізмів і пристроїв, не забруднюючи нашу планету. В ідеалі всю важку промисловість вдасться з часом перенести на орбіту. Добре також те, що далеко не всі астероїди розташовуються в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером. Є чимало таких, які обертаються ближче до Землі, на так званих навколоземних орбітах, і перехопити їх буде порівняно неважко.

Ось тільки, як завжди, не все так просто. Скептики застерігають, що, попри всі переваги, гірнича розробка астероїдів може закінчитися економічним фіаско. Сукупна вартість корисних копалин з астероїдів є достатньою, щоби підірвати світову економіку. Звучить дещо алогічно, але це справді так.

Отже, астероїди — це сміття, яке залишилося від часу зародження Сонячної системи та яке мало би піти на формування планет, однак із певних причин так і не злиплося у велетенські кам’яні кулі. Й от у чім річ: на розжареній через вулканізм і часті зіткнення з іншими тілами молодій Землі всі по-справжньому цінні метали плавилися й опускалися донизу, до ядра, через що їхня концентрація в поверхневих шарах незначна. Астероїди ж, на відміну від планет, ніколи не проходили етапу розплавлення, а тому містять значно більше металічної сировини, та ще й рівномірно розподіленої за об’ємом.

То в чому ж проблема? Власне, в тому, що цієї сировини аж занадто багато. 2004-го у світі виробили понад 1 мільярд тонн заліза. Навіть зовсім невеликий металічний астероїд може дати вдвічі більше руди, а гіганти на кшталт навколоземного астероїда 3554 Амун, за оцінками вчених, — у двадцять разів більше, ніж видобула людська цивілізація за весь час існування. Не варто забувати також, що висока ціна на певні метали зумовлена їхньою рідкісністю чи складністю добування. Якщо якогось металу виявиться забагато, ринкова ціна на нього відразу впаде.

Тож перша компанія, яка візьметься за освоєння астрономічних тіл і раніше за інших доправить на Землю партію астероїдної руди, вочевидь, не продаватиме її відразу, збуватиме обмеженими партіями, щоб уникнути обвалу цін. А тепер уявіть, що трапиться, коли таких компаній буде декілька. Уявіть, що зразу кілька кораблів-інтерцепторів прибувають із вантажем на низьку опорну орбіту Землі. Тепер усе відбуватиметься навпаки: компанії намагатимуться збути метал якомога швидше — до того, як це зроблять конкуренти, — внаслідок чого ціни стрімко обваляться. Навряд чи компаніям вдасться домовитися: якщо вони спробують поділити ринок, майже напевно збитків зазнають усі, й космічна ера в гірничій промисловості завершиться, ледве почавшись.

Одначе можливий іще гірший сценарій. Перша компанія, яка заарканить астероїд поблизу Землі, швидко накопичить колосальні запаси металів на своїх складах. Цих ресурсів вистачить, щоб тривалий час утримувати ціни на метал нижче за рентабельність усіх інших підприємств — і земних, і космічних. Уперше в економічній історії людства одна компанія зосередить у своїх руках стільки активів, що просто позбавить конкурентів будь-яких шансів. Конкуренція більше не сприятиме оптимізації цін, не підштовхуватиме до виготовлення кращих продуктів чи надання якісніших послуг. Один із найважливіших елементів механізму саморегулювання ринкової економіки більше не діятиме. І це буде найболючіший наслідок переходу важкої промисловості в космос. Момент, коли перший комерційний інтерцептор пришвартується до навколоземного астероїда, може стати початком нової ери в економіці, де більше не буде конкуренції, а відтак не буде оптимального ціноутворення чи справедливого розподілу ресурсів на світовому ринку. Так, це найгірший сценарій з усіх. Але він цілком реальний. А тому обговорювати його треба вже зараз.

Віруси

Віруси, хоч і відрізняються від бактерій тим, що, по-перше, значно менші та простіші, а по-друге, можуть відтворюватися лише всередині живих клітин, які інфікують, мають іще гіршу репутацію. Якщо про корисні бактерії частина людей принаймні чула, то віруси ми сприймаємо лише як паразитів, які вдираються в клітину, захоплюють клітинну фабрику з виробництва білків і клепають у ній власні копії. Насправді все не зовсім так. Віруси — не тільки паразити. Так, їхній життєвий цикл неможливий без проникнення в живу клітину, та це не означає, що проникнення завжди завдає шкоди. У своїй взаємодії з господарями віруси нерідко є симбіонтами, тобто партнерами, і дуже часто чинять на життя вплив вагоміший, аніж найкорисніші з бактерій.

Наприклад, оса з роду котезія відкладає яйця в тканини личинки тютюнового бражника. Це доволі моторошне видовище: крихітна комаха застромляє яйцеклад під шкіру товстої зеленої гусені й нашпиговує її тіло яйцями. Імунна система тютюнового бражника легко розправилася б із яйцями загарбниці задовго до появи личинок, якби не одне «але». Разом із яйцями котезія впорскує в тіло гусені підступний мікроорганізм, із яким співіснує не один мільйон років, — поліднавірус. Опинившись у живій тканині тютюнового бражника, вірус не дає системі клітинного імунітету атакувати відкладені яйця. Поліднавірус також перешкоджає перетворенню гусені на дорослого метелика, по суті роблячи з неї виводкову камеру для висиджування осиних яєць. Пізніше, коли личинки вилупляться, той самий вірус стимулюватиме метаболізм гусені, примушуючи її продукувати більше поживних речовин, щоби крихітні котезії мали чим харчуватися. Вижерши гусінь ізсередини, нове покоління ос вибирається назовні та розлітається світом. Учені