ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

Документальний фільм про цю подію як приклад знущань на нічній зміні показали у програмі канадських новин Fifth Estate 16 листопада 2005. Повна версія з показами свідків і детальним з’ясуванням ситуації доступна на їхньому сайті[399].

ЧИННИК ҐРЕНЕРА

Капрал резерву Чарлз Ґренер відігравав таку саму роль в Абу-Ґрейб, що й наглядач «Джон Уейн» у Стенфордському в’язничному експерименті. Обидва прискорювали ці події. «Джон Уейн» вийшов далеко за межі наданої йому ролі, проводячи «свої маленькі експерименти». Капрал Ґренер надміру перевершив свої повноваження, знущаючись із затриманих як фізично, так і психічно. Важливо, що обидва були харизматичними персонажами, випромінювали впевненість і цілеспрямованість, на противагу відчуттю безнадії, яке огорнуло було більшість їхніх колег. Хоча штаб-сержант Фредерік був керівником, реальну владу в блоці 1А мав Ґренер, навіть у присутності Чіпа. Видається, що оригінальна ідея фотографування належала йому, і багато світлин було зроблено його апаратом.

Ґренер, резервіст морської піхоти, без інцидентів прослужив наглядачем під час війни в Перській затоці. Під час операції «Буря в пустелі» близько шести тижнів працював у найбільшому таборі для військовополонених, знову без інцидентів. «Він був одним із тих хлопців, хто підтримував у нас дух» — згадує один із працівників. Інший колега описує Ґренера, як «кумедного хлопця, товариського і швидкого на жарти», додаючи «з побаченого мною у нього не було недоброзичливих сторін». Проте, за словами іншого члена підрозділу, конфлікту між деякими військовими, зокрема Тренером, й іракськими військовополоненими вдалося уникнути лише завдяки суворій дисципліні й контролю, накинутими польовим командиром.

Давній сусід, який знав Ґренера тридцять років, надав тільки позитивні відгуки: «Він був дуже хорошим хлопцем. Про Чака я можу сказати лише хороше. Він ніколи нікого не скривдив». Його мати висловила свою гордість у випускному альбомі школи: «Ти завжди робив так, щоб ми з батьком пишалися тобою. Ти найкращий»[400].

Проте з іншого боку, існує Ґренер, якого звинувачували у фізичних знущаннях над дружиною, яка врешті-решт з ним розлучилася. Також преса знайшла кілька доган, які він отримав, коли працював у в’язниці суворого режиму.

У нічну зміну блоку 1А всі зовнішні обмеження Ґренерової антисоціальної поведінки зникали. Хаос і випадкові інтимності замінили військову дисципліну, будь-якої подоби сильної владної структури ніде не було видно, і постійне заохочення військової розвідки й цивільних слідчих «готувати затриманих до допитів», тож він легко піддався спокусі.

Чарлз Ґренер був помішаний на сексі і потрапив у це оточення, що сприяло насильству. Він мав сексуальні стосунки із Ліннді Інґленд і фіксував це багатьма фотографіями. Він змушував іракських жінок-ув’язнених показувати груди та геніталії, щоб він сфотографував їх. Повідомляють, що Ґренер змусив групу ув'язнених до мастурбації і наказав оголеним в’язням-чоловікам повзати «так, що їхні геніталії волочились по підлозі», в той час як він кричав, що вони були «сраними педиками»[401]. Крім того, саме Ґренер вигадав укладати в’язнів у піраміди. І коли група голих в’язнів з мішками на головах була змушена мастурбувати перед охороною, чоловіками й жінками, Ґренер жартома сказав Ліннді Інґленд, що «ця шеренга мастурбувальників була подарунком на її день народження»[402].

Після завершення судового процесу Чіп Фредерік написав мені про Ґренера: «Я не переношу всю провину на нього. Він просто вмів показати, що все гаразд. Мені дуже соромно за мої вчинки. Якби я міг перенестися в жовтень 2003 року, я би вчинив інакше. Якби я був сильнішим...»[403].

Спеціаліст Меттью Уїздом, який перший повідомив начальству про зловживання в листопаді 2003 року (хоча його скаргу проігнорували), свідчив у судовому процесі проти Ґренера. Він розповів, що б'ючи ув'язнених Ґренер насолоджувався. Ба більше, чинячи насильство, він сміявся, насвистував і співав. Коли спеціаліст Джо Дарбі запитав Ґренера про стрілянину, що сталася в їхньому блоці, той вручив два диски, заповнені викривальними фотографіями. Вражений аморальністю зображених сцен Дарбі запитав, що вони значать для Чарлза. Той відповів: «Християнин в мені говорить, що це неправильно, але мій внутрішній пенітенціарний офіцер говорить, що мені приємно змусити когось дорослого обмочитися».

Чіп Фредерік досі шкодує, що потрапив під вплив Ґренера. Тут ми бачимо підтвердження валідності передбачень щодо його особистості. Пригадайте висновки його психологічного оцінювання: Чіп зазвичай боїться бути відкинутим іншими, через це в багатьох розбіжностях схильний визнати рацію іншої сторони і піддатися. Він змінює свою думку, підлаштовуючи її під інших, боячись, що вони «злитимуться чи ненавидітимуть» його. Інші можуть впливати на нього, навіть коли він вважає, що самостійно приймає рішення. Шкода, що його розум був підмитий стресом, страхом, виснаженням і впливом Ґренера.

АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПОГЛЯД НА ЧАРЛЬЗА ҐРЕНЕРА

У класичному японському фільмі Акіри Куросави «Расьомон» ту саму подію абсолютно по-різному описує група людей, яка брала в ній участь. Я вже зауважував, що схоже відбувалося зі Стенфордським в’язничним експериментом. Охоронець «Джон Уейн» і в’язень Даґ (8612) згодом розповідали пресі, що перший лише «вдавав» садистську роль, а другий прикидався божевільним. Зовсім нещодавно Гельманн надав ще одну версію своїх дій:

Якби в той час мене хтось запитав про результати моїх дій, я відповів би, що це вони були слабаками або прикидалися. Бо я не вірив у те, що мої вчинки могли когось справді довести до нервового зриву. Я вважав їх просто жартами. Знаєте, я хотів побавитися в лялькаря, потягнути за нитки, щоб вони зробили те, що я хотів[404].

Інші учасники Стенфордського в’язничного експерименту, і в’язні, й охоронці, описали свій досвід як жахливий, але водночас не надто важливий. Реальність певною мірою є лише свідомістю спостерігача. Проте у випадку Абу-Ґрейб люди перебували під сильним впливом консенсусу щодо реальності, створеного військом, військовим судом і пресою.

Чарлза Ґренера від початку розслідування змалювали справжнім виродком — садистом, лиходієм, який безпідставно насилував і знущався із в’язнів. Записи про догани на попередньому місці роботи у в’язниці в США, демонстрували як доказ того, що саме він приніс насильство і антисоціальну поведінку в блок 1А. З боку преси це був безвідповідальний обман.

Натомість особова справа Ґренера на попередньому місці роботи — виправному закладі в окрузі Ґрін, штат Пенсильванія — свідчить, що його ніколи не звинувачували, не підозрювали і не притягували до дисциплінарної відповідальності за будь-яке насильство чи погане ставлення до в’язнів.

Можна знайти ще драматичніший контраст між Тренером як безвідповідальним монстром і Тренером як добропорядним воїном в оцінюванні його ефективності за місяць найжорстокіших знущань над в’язнями. У формі оцінювання ефективності Ґренера (4856) 16