ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
НІЧНА РОБОТА БЕЗПЕРЕСТАНКУ
Цей військовий працював по півдоби сім днів на тиждень, без жодного відпочинку впродовж сорока днів! Потім у нього був один вихідний, після чого знову два безперервні тижні, і лише тоді добився вихідного після кожних чотирьох днів праці. Важко уявити роботу, де такий графік не визнали би нелюдським. За гострої нестачі вишколеного персоналу, керівництво не змогло правильно оцінити силу перевантаження Чіпа, ніхто не звернув увагу на симптоми вигорання. Все, чого від нього очікували — й далі працювати і перестати нарікати.
Куди він направлявся о четвертій ранку після завершення півдобового чергування? Просто переходив поспати до камери в іншу частину в’язниці. У камеру два на три метри, без окремого туалету, але з купою жвавих гризунів. Брудної, бо бракувало мийних засобів і води. Чіп під час інтерв’ю розказував: «Я не міг знайти мийні засоби, щоб поприбирати. Водопровід був поламаний. У переносних унітазах плавали нечистоти... Там було бридко. На території валялися частини людських тіл... Довкола бігали зграї здичавілих собак [присутніх ще з часів екзекуцій Саддама Хусейна, коли тіла спалювали, і ті могли вигрібати рештки з попелищ]. Знаєте, коли я вставав рано, було так тяжко психічно, що все, чого я хотів — лягти спати».
Він часто пропускав сніданок і обід, харчуючись лише раз на день, споживаючи сухий пайок. «Порції були малі з огляду на велику кількість військових, яких слід було нагодувати. Я їв багато сиру та крекерів», — розказував Чіп. Іншою проблемою було те, що цей сильний, атлетичної будови чоловік, перестав займатися фізичними вправами — на це не було сил і часу. Попри товариськість, через розклад у нього не було можливості зустрічатися з друзями. Його життя дедалі більше крутилося тільки довкола в’язниці і підзвітних йому працівників нічної зміни. Невдовзі вони стали тим, що суспільні психологи називають «референтною групою», і почали значно впливати на нього. Він вплутався у «всеохопну ситуацію», схожу на описані раніше психологом Робертом Джейом Ліфтоном, ситуації, які прискорювали промивання мізків полоненим військовим у таборах Північої Кореї.
ІНШІ УЧАСНИКИ НІЧНИХ ЧЕРГУВАНЬ
Два резервісти військової поліції (ВП), які найчастіше несли нічну службу в блоці Альфа, — капрал Чарлз Ґренер-молодший і спеціаліст Меган Амбюл. Ґренера призначили безпосереднім начальником блоку 1А, що дало змогу Чіпу виконувати інші обов’язки. По закінченні чергувань їх зміняла спеціаліст Сабріна Харман, іноді сержант Джавал Дейвис. Рядову першого класу, Ліннді Інґленд, діловода, не було приписано до нічної зміни, але вона часто тут перебувала, щоб провести час зі своїм хлопцем, Тренером. Тут вона відсвяткувала свій 21-й день народження. Ще багато часу тут проводив спеціаліст Армій Круз із 325-го батальйону військової розвідки (ВР).
Були також «собачники», військові, що приходили в блок із собаками, яких використовували, щоб змусити в’язнів швидко залишити камери, якщо підозрювали, що в них є зброя, або просто хотіли продемонструвати силу. До Абу-Ґрейб у грудні 2003 року скерували п’ять таких груп, які до того відбули практику в Ґуантанамо (двох з них згодом засудили за знущання над в’язнями — сержанта Майкла Сміта і штаб-сержанта Сантоса Кардона). Медперсонал також часом відвідував блок, коли виникали особливі медичні проблеми. Тут перебувало багато невійськових, які працювали за контрактом із Titan Corporation і проводили допити затриманих, яких підозрювали у приховуванні інформації щодо повстанців чи терористів. Часто вони потребували перекладачів. Працівники ФБР, ЦРУ і ВР також були присутні на особливих допитах.
Як можна очікувати, високі чини рідко приходили посеред ночі. Генерал Карпінскі жодного разу не відвідала блоків 1 A/Б в дні служби Чіпа, за одним винятком — коли проводила «екскурсію» для телебачення. Один із працівників розказав, що бачив Карпінскі лише двічі за п’ять місяців перебування в Абу-Ґрейб. Кілька інших офіцерів на хвильку заходили наприкінці дня. Чіп використовував ці рідкісні нагоди, щоб розказати про проблеми в’язниці і запропонувати корисні зміни, але це не приносило жодного результату. Багато інших людей, без форми та без представлення, приходили й виходили з цих двох блоків. Нікому не дозволяли встановлювати їхні особи, тож вони діяли в повній анонімності. Хоча це суперечить військовим правилам, цивільні працівники давали накази військовій поліції, що треба зробити з окремими ув’язненими, щоб приготувати їх до допитів. Військові на службі не можуть приймати накази від цивільних. Це правило було надміру розмито, коли, намагаючись заповнити брак відвідного військового персоналу в розвідці, почали підписувати контракти з цивільними.
Паперові й електронні листи Чіпа додому переконливо показують, що головне його завдання, як і інших резервістів військової поліції, які служили в блоках 1 A/Б, полягало в допомозі проводити допити ефективніше. «Військова розвідка нас заохочувала, і нам казали — Добра робота!». «Вони зазвичай не дозволяють чужим спостерігати за допитами. Але відколи їм сподобався спосіб, як я управляю в’язницею — вони зробили винятком». Він гордо повідомляв, що його люди добре виконують накази, ламаючи затриманих, тож ті швидше видавали потрібні зізнання на допитах. «Способом утримання ми допомагали їм розв’язувати язики... Ми мали дуже високі показники зізнань. Зазвичай вони здавалися лише за кілька годин».
Чіпові повідомлення додому неодноразово показують, що члени ВР, офіцери ЦРУ, перекладачі чи найняті для проведення допитів цивільні координували більшість дій, що мали місце у тій в’язниці. Він розказав мені, що не міг би ідентифікувати жодного з тих, хто проводив допити, бо вони умисно лишалися знеособленими. Вони рідко називали свої імена, не мали ідентифікаційних даних на уніформі, фактично більшість з них навіть не носила військової форми. Звіти Чіпа збігаються з інформацією, яку подавала преса, щодо створеної генералом Санчесом атмосфери, що заохочувала секретність і використовування екстремальних методів для отримання зізнань затриманих.
Деякі правила військового персоналу США у в’язниці дозволяють ухилятися від відповідальності за свої дії. Цей чинник також міг спонукати до знущань. Відповідно до «інструкції поведінки», без дати, у блоці 1А заборонялося вживати акронім МІ (військова розвідка).
«Додатково рекомендовано, щоби ввесь військовий персонал доклав зусиль з дотримання анонімності в очах затриманих. Рекомендується вживання «стерильних» уніформ [тобто без будь-яких розпізнавальних знаків]. Перебуваючи в блоці, працівники не можуть звертатися один до одного, використовуючи справжні імена й ранг»
