ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

тів вимкнути телевізор, але не міг відірвати погляд, зневолений силою цих кадрів, неймовірністю цих кадрів. Перш ніж почати висувати гіпоте зи про можливі причини такої поведінки солдатів, я вже був перекона ний, як і решта країни, що тортури були роботою тільки кількох «ложок дьогтю». Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Річард Б. Маєрс у телевізійному інтерв’ю заявив, що ця інформація його здивувала, а кадри злочинних знущань приголомшили. Проте він впев нений, що немає доказів їхньої «систематичності». І що це робота окремої горстки «негідних солдатів». За словами цього авторитетного військового речника, всі решта 99,9 відсотків американських воїнів за океаном по водилися зразково. Тому не варто бити на сполох через поведінку менш ніж одного відсотка — тих солдатів з ґанджем, що вдавалися до гидких знущань.

«Відверто кажучи, думаю, ми всі розчаровані діями цих кількох, — сказав бригадний генерал Марк Кіммітт під час інтерв’ю в передачі “60 Minutes II”. — Щодня ми піклуємося про наших солдатів, але щиро кажучи, не завжди пишаємося нашими солдатами». Дуже зручно — знати, що лише кілька паскудних солдатів з-поміж усіх тих, хто служать охоронцями в безлічі військових тюрем США, вдавалися до таких немислимих і безглуздих злодіянь[361].

Хвилинку. Як міг Генерал Маєрс знати, що це був поодинокий випадок ще до завершення ґрунтовного розслідування в системі військових тюрем в Іраку, Афганістані, Кубі? Справу щойно викрито, і щоб дати таку оцінку, не вистачило би часу для проведення ретельного розслідування. Було щось тривожне в цій авторитетній заяві, у цьому виправдовуванні Системи і звинуваченні кількох на самому дні діжки. Його слова нагадують публічні заяви начальників поліції щоразу, коли викривають поліцейські зловживання щодо підозрюваних, — звинуватити кількох негідників поліцейських, аби відвернути увагу від норм і звичних практик, що таємно застосовуються у відділках чи управліннях поліції. Цей поспіх пояснювати поведінку «поганих хлопців» диспозиційними властивостями лише кількох порушників — спільна риса всіх охоронців Системи. У такий самий спосіб адміністрація школи і вчителі звинувачують особливо «деструктивного» учня, аніж знайти час і провести аналіз поганого впливу нудного розкладу занять чи слабких викладацьких знань деяких учителів, які могли провокувати таку поведінку.

Міністр оборони Доналд Рамсфелд назвав учинки «жахливими» і «такими, що суперечать цінностям нашого народу». «Фото військового персоналу США, які побачила громадськість, без сумніву образили і обурили всіх у Міністерстві оборони, — сказав він. — Кожного кривдника потрібно покарати, процедури доопрацювати, а їхні проблеми виправити». Потім він виголосив заяву, в якій непрямо знімав відповідальність з армії за незабезпечення відповідних тренувань і підготовки резерву військової поліції до такої тяжкої місії: «Якщо хтось не розуміє, що чинити таке, як показано на цих фотографіях, неправильно, жорстоко, брутально, непристойно і це суперечить американським цінностям, то навіть не можу уявити, які тренінги можуть навчити цьому»[362]. Проте Рамсфелд також швидко замінив визначення цих дій на «знущання», а не «тортури». Він сказав: «Те, що відбулося є знущанням, яке, на мою думку, технічно відрізняється від тортур. Я не збираюся використовувати слово «тортури»[363]. Одну хвилинку, а що Рамсфелд розуміє під словом «технічно»?[364]

Позаяк у всьому світі ці фотографії безперервно з’являлися в найкращий ефірний час по телебаченню, на перших шпальтах газет, журналів, інтернет-видань, президент Буш негайно розпочав безпрецедентну кампанію «ремонтно-відновлювальних робіт», щоб захистити репутацію своєї армії і своєї адміністрації, особливо Міністра оборони. Він зобов’язався старанно організувати незалежне розслідування, яке розбереться в справі «аж до самого дна». Мене цікавило, чи розпочне президент також розслідування, яке дістанеться до «верхівки» цього скандалу, щоб ми змогли побачити картину повністю, а не лише рамку. Виглядало на те, адже призначений ним командувач операцій коаліційних сил в Іраку, бригадний генерал Марк Кліммітт публічно заявив: «Сидячи тут хочу сказати, що це був єдиний відомий нам випадок зловживань щодо в’язнів, але ми знаємо, що траплялися й інші інциденти, відколи ми перебуваємо в Іраку». (Чи не суперечить це запевненням генерала Маєрса, що це був поодинокий випадок, а не систематичні інциденти?)

До речі, завдяки скандалу з Абу-Ґрейб виявлено дуже багато випадків зловживань, тортур і вбивств. За словами підполковника Джона Скінера з Міністерства оборони США, до квітня 2006 року відкрито понад чотириста окремих розслідувань для перевірки поданої інформації.

Дві інші реакції на фотографії знущань варті нашої згадки: перша належить відомій медіа персоні, друга демонструє «обурення» американського конгресмена. Для архіконсервативного ведучого ток-шоу Раша Лімбо фотографії, на кшталт піраміди оголених в’язнів, не значать нічого більшого за коледжські каверзи. «Це ніяк не відрізняється від того, як відбувається ініціація до «Черепа і кісток» [Таємне братство Єльського університету], і ми збираємося через це знищити людські життя, і ми хочемо перешкоджати зусиллям армії, а потім збираємося їх розтрощити [обвинувачених військових], бо вони мали забаву. Ви знаєте, ці люди щоденно на лінії вогню. Я говорю про осіб, що приємно провели час, цих людей. Ви коли-небудь чули про емоційну розрядку? Чули про потребу випустити пару?»[365]

Тортури є емоційною розрядкою? Катарсисом для емоційно перевантажених військових? Приємно проведеним часом із невеличким випусканням пару? Це були судження впливової зірки про моторошні тортури. Тільки є одна маленька різниця між сценою з «пекельної ночі» братчиків і сценою тортур Абу-Ґрейб. І вона в тому, що братчики в своєму бажанні долучитися до спільноти мають вибір — і далі витримувати дідівщину чи ні. Вони не суб’єкти примусу, що не надавали попередньої згоди на такі приниження і муки, чинені ворожими, окупаційними силами.

Сенатор Джим Інхоф (республіканець, штат Оклахома), член сенатського комітету зі збройних сил, перед яким звітував міністр Рамсфелд, обурився. Щоправда, він визнав, що був «обуреніший обуренням», яке викликали світлини, ніж тим, що на них було зображено. Він поклав провину на жертв (які заслужили таке ставлення) і на пресу за публікування фото. «Ці в’язні, знаєте ж, вони там сидять не за порушення правил дорожнього руху. Якщо вони в блоці 1-А, або 1-В, то ці в’язні — це вбивці, терористи, бунтівники. У багатьох з них, імовірно, американська кров на руках, а ми тут так стурбовані поводженням з цими індивідумами». Він продовжував свої атаки, аргументуючи, що публікуючи фото у всьому світі преса провокує подальші агресивні нападки на США[366].

Пентагон використовував таку аргументацію в спробі заблокувати вихід зображень. Проте у внутрішньому рапорті генерал-майор Доналд Райдер підважує погляд, що в’язні були насильниками. Він зазначав, що деяких іракців утримували тривалий час лише тому,