Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію - Гебріел Еттінген
Примітно, що позитивні фантазії допомагають нам розслаблятися до такої міри, що це виявляється у фізіологічних тестах. Якщо ви хочете заспокоїтися, вам треба кілька разів глибоко вдихнути, піти на масаж або прогулятися, але можна також спробувати просто заплющити очі й пофантазувати про якусь приємність у майбутньому. Але як бути, коли ваша мета — здійснити своє бажання? Ви зовсім не хочете розслаблятися. Вам хочеться бути якомога енергійнішим, щоб підвестися з ліжка та схуднути, знайти роботу, готуватися до іспиту, а ще вам хочеться бути достатньо мотивованим, аби не здаватися навіть перед лицем неуникних перешкод і випробувань. Ми переконалися, що принцип «Мрій. Бажай. Роби» не діє, і тепер ми знаємо чому: мрійництво відбирає енергію, що потрібна вам для дії. Ви самі занурюєте себе у стан тимчасового блаженства, спокою… і летаргії.
Нема сили в пупі
В іншому дослідженні ми з Гітер Баррі Кеппс підтвердили, що позитивні фантазії роблять нас неспроможними впоратися з важкими завданнями, які потребують зосереджених зусиль. Ми запропонували вісімдесят одному студенту коледжу прочитати статтю з New York Times за 2007 рік про людей у Сьєрра-Леоне, які потерпають від катастрофічного браку анаболіків у країні[59]. Уявіть, що у вас болить зуб і вам треба поставити пломбу. У США вам ніколи не робитимуть лікувальні процедури, які передбачають помірний рівень болю, без новокаїну або інших знеболювальних препаратів. У Сьєрра-Леоне люди, які потерпають від нестерпних уражень, як-от опіки третього ступеня, або таких хвороб, як правець, часто-густо не мають доступу до звичайнісіньких безрецептурних анаболіків[60].
Ми запропонували одним студентам пофантазувати про ситуацію, коли проблема з ліками вирішена, а іншим — просто перелічити факти подолання кризової проблеми, без фантазування. Після цього вони прочитали, що організація «Лікування для всіх» працювала над тим, щоб допомогти населенню Сьєрра-Леоне, та потребувала пожертв. Одній групі довільно вибраних студентів ми запропонували дати лише по долару, а іншій групі — дати соліднішу суму в 25 доларів.
Ті, хто позитивно фантазував про те, що проблема з ліками вирішена, схилялись до того, аби дати лише 1 долар, їм менше хотілося давати 25 доларів, ніж тим учасникам контрольної групи, які зважали на факти. Долучаючи цей результат до нашого попереднього дослідження, ми можемо припустити, що учасники, які фантазували позитивно, були менш налаштовані долати ускладнення у вигляді більшої пожертви (сьогодні для перевантажених студентів, які мають чималі витрати, 25 доларів — значна сума). У другому досліді ми запропонували учасникам безоплатно приділити свій час (п’ять хвилин або годину), а не гроші, й одержали ті самі результати.
У подібний спосіб ми можемо поміркувати, чи позитивні фантазії впливають також на споживачів сервісу колективних знижок, як-от Groupon. Коли люди купують купон на знижку в локальних закладах, вони сподіваються дешевше придбати той чи інший товар або послугу. Але чимало споживачів цього сервісу (21,7 %) так і не викуповують свої купони, можливо, під впливом фантазій, бо реальна логістика використання даного товару або послуги до певної дати виявляється надто складною за умов повсякдення[61].
І в інших ситуаціях життєві фантазії можуть створювати непоборні перешкоди й приголомшувати нас. Чи знижується наша здатність як водіїв виконувати складні маневри, якщо ми дві години сидимо у темряві кінозалу й фантазуємо на тему перегонів легкових автомобілів? Чи одержують підлітки, які складають іспит на рівень знань, гірші оцінки після прочитання книжки про хлопчину, який проліз у Гарвард? Чи впливають негативно на політичних коментаторів, які мелють про поточні новини, фантазії у передефірний час про те, які вони незрівнянні у своїй галузі? Чи знижується здатність працівників надавати складні послуги клієнтам, коли ближче до обіду вони вже стомлені й фантазують про просування по службі, бо вправно розв’язують конфлікти? Чи слід рекомендувати кардіохірургам, інженерам на АЕС, авіадиспетчерам та іншим подібним фахівцям, які протягом робочого дня виконують відповідальні завдання, не фантазувати на тему їхніх досягнень у своїй галузі? Чи їхні працедавці виграють, якщо вчитимуть цих працівників не фантазувати зайве про свою компетентність?
Подумайте про час, коли ви сидите в офісі й тяжко працюєте над якимось нудним завданням. Подумки ви вже на обідній перерві й смакуєте шаурму з курчати, соковите м’ясо, хрусткі свіжі овочі, гострий екзотичний соус і теплий свіжий хліб. У вас слина котиться, ви схоплюєтеся зі стільця, біжите до ліфта та спускаєтесь із п’ятнадцятого поверху до виходу на вулицю. Наближаючись до дверей, ви пригадуєте, що будівельники заблокували хідник, і вам доведеться далеко обходити, аби потрапити до кав’ярні на розі. Замість того, щоб ласувати шаурмою, ви опиняєтеся біля остогидлого старого харчового візка у вестибюлі вашого хмарочоса, розгортаєте пластикову упаковку півфабрикатного сендвіча з нудотного черствого хліба, зів’ялого салату й дешевої м’ясної закуски.
Чому ж ви не доклали зусиль, щоб з’їсти шаурму? Тепер ви знаєте: саме позитивна фантазія, що відволікла вас від нудної роботи, позбавила вас енергії, яка була потрібна, щоб купити шаурму. Ви закінчили тим, що повернулись до офісу: і роботу не завершили, і, що гірше, давилися холодним, нестравним ланчем. Дозволю собі порадити, що наступного разу, коли трапиться нудна робота, не поринайте у позитивні фантазії, що відволікають, бо лише погіршите складну ситуацію. Або, принаймні, розберіться у своїх фантазіях, у справжніх прагненнях. Може, у дійсності ви жадаєте впоратися з нудною роботою, а тоді вже насолодитися приємним, спокійним ланчем.
Мартіні за чотири долари і заспокійливі поїздки потягом
Дослід із черевиками дав дивовижні результати, але досі ми не вивчали, чи позитивні фантазії дозволяли людям відчути полегшення, і не досліджували, чи вони були схильні до дії. Задля розгляду першої проблеми ми з Гітер Баррі Кеппс залучили п’ятдесятьох студентів-випускників[62]. Ми сказали їм, що частина досліду — це конкурс есе з призом у 200 доларів і що під час підготовки вони мають виконати вправу, яка допоможе їм упоратися з письмовим завданням. Вправа містила звичайні підказки до фантазування. Одній групі студентів запропонували позитивно помріяти про те, що вони одержали 200 доларів і їм все вдалося. Вони мали необмежений час на запис фантазій, на відміну від трьох хвилин, які давалися в досліді з черевиками. Один студент написав: «Найприємніше те, що, одержавши 200
