ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
Намагаючись зрозуміти трансформації характерів хороших юнаків, учасників Стенфордського в’язничного експерименту, я вже коротко описав кілька психічних процесів, що стали підґрунтям для спотворення їхніх думок, відчуттів, спостережень і дій. Ми спостерігали, як основна потреба у приналежності, контактуванні й прийнятті іншими, що так багато важить для розвитку суспільства й сім’ї, під час Стенфордського в’язничного експерименту перекинулася покірністю новоствореним нормам, і це дало змогу охоронцям ображати в’язнів[250]. Також ми побачили, як основний мотив — узгодити внутрішні переконання і зовнішні прояви — давав змогу вирішити внутрішні конфлікти й раціоналізувати застосування насильства до ближніх[251].
Я представлю докази, що найдраматичніші приклади керованої зміни поведінки і «контролю свідомості» з’явилися не через екзотичні техніки впливу (гіпноз, психотропні речовини, «промивання мізків»), а радше через систематичні маніпуляції найбуденнішими аспектами людської природи в умовах тривалого обмеження свободи[252].
Саме у цьому сенсі я підтримую думку англійського науковця Льюїса — потужний чинник, що змінює людську поведінку і штовхає за межу між добром і злом, виникає із засадничої потреби бути «в», а не «поза». Якщо ми уявимо чинники суспільного впливу у вигляді кіл, де зовнішнє означатиме найменш важливу суспільну сферу, а внутрішнє, центральне, — найважливішу, стане зрозуміло, чому Льюїс надає такого вагомого значення доцентровій притягальній силі другого. «Внутрішнє коло» Льюїса — ілюзорний Камелот[253] приналежності до особливої групи, привілейованої касти, що підвищує наш статус і зміцнює ототожнення. Для більшості з нас ця спокуса очевидна — хто не хоче бути членом групи «обраних»? Хто не хоче відчувати, що пройшов випробовування і визнаний гідним увійти у нове, ексклюзивне суспільне коло?
Вплив ровесників — одна з найпотужніших суспільних сил. Часто цей вплив змушує людей, особливо підлітків, робити дивні речі — усе можливе, аби тільки бути прийнятим. Проте жага увійти до «внутрішнього кола» народжується всередині нас. Зовнішні впливи не настільки потужні, як внутрішнє бажання бути прийнятим. Саме через це люди часто погоджуються на болісну і принизливу ініціацію під час вступу до братств, сект, клубів чи війська. Саме це змушує багатьох людей усе життя пнутися кар’єрною драбиною.
Ця мотиваційна сила подвоюється тим, що Льюїс називає «жахом опинитися поза». Цей страх перед відторгненням, коли так потребуємо прийняття, може паралізувати ініціативність і знищити особисту незалежність. Він здатен перетворити людей — суспільних тварин — на несміливих інтровертів. Уявна загроза опинитися «поза» інколи може змусити робити що завгодно, аби тільки уникнути жахливого покарання. Влада може отримати абсолютну покірність не через нагороди й покарання, а лише за допомогою двосічного меча: спокуси прийняття і загрози відторгнення. Ця людська мотивація є настільки сильною, що навіть незнайомці отримують над нами владу, обіцяючи особливе місце за своїм столом, де подають спільні таємниці — «тільки між нами»[254].
Нещодавно ми спостерігали огидний приклад такої соціальної динаміки, коли було засуджено сорокадвохрічну жінку. Упродовж року вона мала сексуальні відносини з п’ятьма старшокласниками, а на щотижневих секс-вечірках у себе вдома давала їм та іншим підліткам алкоголь і наркотики. Вона сказала поліції, що вчинила так через бажання бути «класною мамою». У своїх свідченнях «класна мама» зізналася слідству, що ніколи не була популярною серед ровесників у школі, організація секс-вечірок дала змогу їй «почуватися частиною групи»[255]. На жаль, вона обрала не те внутрішнє коло.
Льюїс продовжує описувати майстерний процес ініціації, індоктринації добрих людей до внутрішнього кола, що має жахливі наслідки й перетворює їх на «негідників». Я процитую довгий уривок, тому що він красномовно описує, як наділені владою особи можуть непомітно використовувати цей основний мотив, надаючи або забороняючи доступ до свого внутріш нього кола. Хай це буде початком нашої екскурсії по лабораторних експе риментах і польових дослідженнях, у яких глибоко вивчали це явище.
У дев’ятьох із десяти випадків ваш вибір, що може призвести до підлості, не виблискуватиме драматичними барвами. Майже зі стопроцентною впевненістю я можу сказати, що не буде однозначно поганої людини, небезпечного злодія чи підлого хабарника. За чашкою кави чи іншим напоєм між двома невинними жартами із вуст малознайомого, але привабливого чоловіка або жінки — у момент найбільшого вашого страху здатися необтесаним, наївним чи занудним — ви відчуєте прихований за маскою тривіальності натяк. Натяк на щось, що не узгоджується з формальними принципами чесної гри, щось, чого невіглас, простолюдин чи мрійник-ідеаліст ніколи не зрозуміє. Щось, що обурить тільки невдах із вашого оточення, але це те, говорить ваш новий друг, що «ми» (на слові «ми» ви намагаєтеся не червоніти від приємного очікування) — «ми завжди робимо». І ви втягнетеся. Ви втягнетеся не через бажання заробітку чи вигоди, а тільки тому, що чашка так близько до губ, і ви не можете дозволити собі знову опинитися у зовнішньому холодному світі. Адже так жахливо було би знову побачити, як обличчя співрозмовника — це геніальне, дружнє, витончене обличчя — раптом наповнюється холодом і зневагою, і дізнатися, що вам відмовили, коли ви намагалися потрапити до внутрішнього кола. А потім, якщо ви втягнулися, через тиждень буде ще щось віддалене від правил, а через рік — уже взагалі далеке від них, але однаково у такому ж найпіднесенішому і найдоброзичливішому дусі. Це може закінчитися аварією, скандалом, ув’язненням або мільйонними статками, отриманням звання чи нагороди від вашої старої школи. Але ви все одно будете підлою людиною.
ЩО ВИЯВИЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СИТУАЦІЇ
Стенфордський в’язничний експеримент — лише одне із низки дослі джень, які демонструють вплив ситуації й суспільне формування реаль ності. Наш експеримент зосереджувався на силі взаємин між людьми в закритому просторі. Багато інших досліджень, проведених до або піс ля нашого, виявили інші аспекти людської поведінки, що формувалися у непередбачуваний спосіб під дією ситуативних чинників.
Група втягує нас робити речі, які ми ніколи б, мабуть, не робили самі, проте часто її вплив непрямий. У ній моделюється нормативна поведінка, яку бажано наслідувати, і надалі її дотримуватися. Для порівняння, владний вплив — прямий і беззаперечний: «Роби те, що я тобі кажу». Вказівка настільки відверта і безпосередня, що людина може вирішити не коритися і не слухатися лідера. Щоб зрозуміти, що я маю на увазі, поміркуйте над таким запитанням: допоки пересічна добра людина чинитиме спротив авторитету, який вимагає скривдити невинного незнайомця або навіть убити його? Це провокативне запитання лягло в основу контроверсійного експерименту щодо сліпого підпорядкування носієві влади. Дослідження стало дуже популярним через
