Академія дружин драконів - Бетсі Прусс

—У тебе були чоловіки? —з легкою надією поцікавився, впираючи долоні по дві сторони від моєї голови. Ох, Густав... якби ж я знала, які пригоди чекатимуть на мене, я б ніколи і нізащо.

Усе, що я змогла, це кивнути, закушуючи нижню губу.

З губ зірвався черговий стогін, варто було йому різко, але обережно увійти в мене.

—Ще один мінус вашого світу. —з легкою усмішкою мовив, розмірено рухаючись в мені.

—Ти дійсно... хочеш зараз поговорити про це? —я підвела трохи затуманений погляд, досі не вірячи, що це відбувається зі мною.

Хто ж міг подумати, що моє тіло буде пестити дракон?

—Ми обговоримо це пізніше.

Густав перекинув мене на бік, цілуючи у скроню та збільшуючи темп.

—Пообіцяй, що слухатимешся мене. —мов змій спокусник шепотів, однією рукою притримуючи вагу свого тіло, а іншою блукаючи по моєму животі.

—Старатимусь. —ще тихіше відповіла, заплющуючи від насолоди очі.

—Еее ні, так не піде.

Його рухи стали повільніші, а я ледь не заскиглила від досади. Чому? Чому в такі моменти він хоче поговорити? Невже не можна обговорити це пізніше?

—Пообіцяй... —з черговим поцілунком мовив, відкрито насміхаючись.

—Та ти знущаєшся! —я спробувала перевернутись, але його руки тут же зупинили будь-які спроби протесту, стискаючи мої зап’ястя біля чола. —Гаразд! Обіцяю!

—Що саме? —різкий поштовх його стегон вибив з легень повітря, змушуючи жадібно відкрити рот.

—Бути слухняною дівчинкою.

Слова подіяли миттєво, так як очі Густава спалахнули неприродним вогнем, а руки відпустили мої зап’ястя.

Він вмить ліг поруч, повертаючи мене обличчям до себе та закидаючи мою ногу на свої стегна.

—Ми робимо величезну помилку. —знову входячи у мене, прошепотів. Але в його погляді не було й натяку на шкодування. Щось відповісти я не змогла, адже через декілька хвилин у вухах почало шуміти, а м’язи внизу живота скорочуватись. Безсоромно стогнучи йому у губи, я щільніше притиснулась до його грудей. Здавалось, ніби температура у покоях підійнялась щонайменше вдвічі, хоча двері на терасу були прочинені.

Через декілька солодких митей я почала вивертатись з рук Густава, мов вуж, відчуваючи, як хвиля насолоди накриває з головою.

Він рішуче притиснув мене до себе, зариваючись носом у моє волосся та міцно стискаючи ногу на своєму стегні, доки я ледь в себе приходила після десятихвилинного сексу. Хто б міг подумати, що моє тіло здатне відчувати ТАКУ насолоду.

Коли шалене серце перестало гатити по грудям, а зір по трохи сфокусувався, я помітила ясну посмішку на устах Густава.

—Що? —хриплим голосом запитала, повертаючись на спину.

—А я ще навіть не закінчив.

Він знову почав ніжно цілувати мою шию, доки я стирала маленькі краплини поту з його чола.

—Ти пробачив мені? —з надією поцікавилась, але чоловік навіть голову не підійняв, спускаючись губами до грудей. Бажання знову почало наростати, зав’язуючи внизу живота ще міцніший вузол, ніж попередній. —Ти не відповіси?!

Густав відштовхнувся долонями від ліжка та вміло закинув мої ноги собі на шию, підтягуючи стегна ближче.

—Я й досі серджусь, Ріш, але й ображатись, не ображався. —серйозно, та з лукавою посмішкою відповів, цього разу набагато грубше входячи в мене. —Саме час дізнатись, чи серджусь я на тебе. Запитай ще раз.

Моє дихання знову збилось і сил не залишилось навіть для розмови. А він, бачте, встигає не тільки коханням займатись, а й розмовляти.

—Ти що, ніколи не втомлюєшся? —з легким писком я підвела голову, про себе відзначаючи, як гармонійно мої щиколотки обвивають його шию.

—Ми ж тільки почали. —з посмішкою, мов у чеширського кота, він почав повільно нахилятись до мене.

—Не варто перевіряти мою розтяжку. —я почала сміятись, помічаючи невдоволений погляд та відчуваючи трохи невпевнені поштовхи всередині. —Я тобі не акробатка, аби вдвоє складатись.

Начхавши на всі мої слова, Густав все ж нахилився до мене та поцілував. Ніжно так, до запаморочливості у голові. Його язик владно пестив кожну клітинку мого рота, ніби доводячи, хто тут головний.

Дракон відірвався від моїх губ лише тоді, коли обом забракло повітря, викликаючи легке у голові. Минуло не менше п’ятнадцяти хвилин, а що сам дракон, що його рухи, залишались незмінними. Це лякало та збуджувало водночас. Якщо усі ті байки для дорослих на рахунок драконів правда... що ж робити з чоловіком драконом? Він же не буде цілу ніч випробовувати мене на міцність!?

Коли я відчула, що й друга хвиля оргазму не за горами, а мій змій спокусник й досі ні в одному оці, вирячилась на нього, мов на останнього мужика в цьому світі.

—Щось не так? —явно знаючи, в чому причина, поцікавився, а потім почав рухатись ще різкіше та інтенсивніше.

Я відкинулась на простирадла та стисла його в кулачки, відчуваючи легке оніміння пальців на ногах.

—Густав... —зірвалось з губ раніше, ніж я встигла подумати. Тіло натягнулось, мов струна, а ноги з силою стиснули шию чоловіка, змушуючи його загарчати та знову нахилитись до мене.

Вже через кілька різких поштовхів його тіло обм’якло, а мої ноги, мов у ляльки, повільно сповзли.

Чоловік, важко дихаючи, перекотився на спину та потягнув мене за собою, обіймаючи.

Вириватись сил не було, та й не дуже хотілось. Я досі не могла отямитись після усього, що сталось. У моєму світі секс — звичайне діло, і деякі можуть переспати навіть по дружбі. Але... що значить ця ніч для нього?

Кинувши погляд на прочинені двері тераси, помітила, що скоро ранок, а ми досі не спимо.

—Густав...

Я спробувала підійнятись на лікті, але мою голову тут же поклали на місце, тобто, на груди чоловіка.

—Поговоримо про все зранку.

З дурною посмішкою на устах я лише міцніше притиснулась до нього, лише зараз розуміючи, наскільки вистажена.