Смерть моя, життя моє - Ерато Нуар

Ми ввійшли під арку, причому Еллінге довелося прикласти свій візерунок, щоб двері відчинилися.

– Добре бути Намісником, – посміхнулася я.

– У деяких питаннях дуже непогано, – мені подобалися щирі посмішки мого чоловіка!

І тільки там, усередині я зрозуміла, для чого всі ці обережності.

Посеред двору, який утворювали будинки, височіла ще одна прозора стіна, але цього разу вона цілком проглядається. Вона розкинулася на величезну територію, яку зверху перекривала тонка мережа міцних лозин.

А всередині – десятки дітлахів усіх віків та рівнів трансформації, від топучих карапузів до літаючих вогняних смерчиків. Деякі ганяли у людському вигляді, лише крилами у спині допомагали. Інші – у вигляді драконів, хіба що забули руку прибрати або обличчя залишали. Поривалися піднятися вгору, але незмінно натикалися на прутики і, незадоволені, планували вниз.

– Це найближчий до нашого будинку майданчик, – промовив Еллінге. Я впіймала себе на тому, що стою впритул і спостерігаю... і марно вишукую хоч одну жінку.

Жодної.

Жодної жінки. Жодної дівчинки.

Драххи – вже не знаю, чи батьки, чи спеціальні вихователі, але всі чоловіки.

Як же сумно! Я розуміла, що для Еллінге це болісна тема і не хотіла зайвий раз нагадувати. Але рука мимоволі потяглася до живота.

Невже правда? Там уже моя дитина, моя горошинка, яка через якийсь рік ось так гратиметься з батьком...

Але вже без мене.

– Ідемо, ніатарі, – тихо покликав Еллінге, і я слухняно обернулась. Навіть не підозрювала, що це виявиться так важко.

А може, я не вагітна? Може, це через перенесення скрізь портал, через те, що зробили з нашими обручками? Якісь прояви Хаосу?

Гаразд, не панікуватиму раніше часу. Чоловік із лікарем обов'язково розберуться.

Ми пройшли зовсім іншою аркою. Звідси вже виднівся наш дім, берег Мельди.

– Еллінге, а що сталося зі Сгером?

Погляд чоловіка спохмурнів.

– Я позбавив його прав Наступника. Він зараз у свого батька, лікується. Але відновившись, Сгер все ще може залишитися одним з найсильніших драххів Ерсе.

– Гадаєш, він спеціально приховував від тебе мою... мене?

– Майже певен.

– І його батько знав? Допомагав йому?

– Це дуже ймовірно.

– І... їх теж судитимуть?

– Теж?

– Але ж лорда Марака судитимуть. А тут... ціла змова проти Намісника!

– За законами Прада їх треба судити, – визнав Еллінге. – Але, на жаль, у світі народжується все менше сильних драххів. Станься щось зі мною... і не буде кому зупинити Хаос.

– Тобто він ще й зараз може продовжувати крутити інтриги, намагатися позбутися тебе?!