Бунтівник та аристократка - Крістіна Логоша

— Тихіше, тихіше, — його огидний голос шепотів над моїм вухом, — ти ж не хочеш, щоб твій чоловік дізнався про наш секрет?

Нарешті він відпустив долоню, даючи мені змогу відповісти.

- Ти з глузду з'їхав! Який секрет? Немає жодного секрету! Дай мені спокій, інакше…

— Інакше що? — у його очах був шалений блиск. - Розкажеш Йєнсену? Він тобі не повірить — ти попереднього разу вже переконалася. Ти для нього лише синьокрова підстилка.

Перевертень тримав мене, не даючи вирватися, і спостерігав за моєю реакцією. Здавалося, що коли він мене  ображає, це приносить йому неймовірне задоволення.

- Пішов до біса, Еріку! — я вклала в цю фразу всю ненависть і огиду, які відчувала до нього.

Він лукаво посміхнувся, озираючись на всі боки. А потім з усією силою тріснув мене об машину так, що серце впало в п'яти.

— Ти поплутала, синьокрова. Я не твій чоловік, щоб виконувати твої примхи. І не твій слуга. Це ти тут ніхто… — він був небезпечний у своєму безумстві, і я мовчала, боячись його спровокувати. А він продовжував: — …і якщо я сказав, щоб ти ввечері прийшла до мене, то ти з розірваною селезінкою і кишками, що вивалюються назовні, повинна була приповзти. Інакше…

- Що "інакше"? - Я вже не витримала. — Що ти можеш зробити, крім залякування?

І я не помилилася - Ерік зам'явся, весь його натиск згас. Він вирішив мене лякати і принижувати, загнати в кут мого ж страху перед ним і Крістофом, і таким чином легко отримувати мене. Але його маніпуляції не вистачало головного стимулу, який змусить мене робити так, як хоче він.

— Інакше…

Він боляче схопив мене рукою за підборіддя і врізався губами в мій рот. Прориваючись через мій опір, він упивався моєю огидою до нього. Мене трусило від  гніву.

Маріса виповзла з-під пальта і з усієї сили вчепилася Еріку в руку. Маг-перевертень від несподіванки відпустив мене. Я штовхнула його з усієї сили, на яку була здатна, і кинулась тікати. На зустріч мені вийшли кілька будівельників. Маріса ковзала по всьому моєму тілу, реагуючи на мій нервовий стан - так страшно мені ще ніколи не було в житті.

Тільки у своїй кімнаті я змогла перевести подих.

- Він хворий, Ів. З ним треба щось робити. Сьогодні-завтра він злетить із котушок і почне кришити тут все поспіль!

Знявши пальто, я недбало кинула його на ліжко, поруч із ним упав і мій джемпер. Я стояла в одному бюстгальтері, розглядаючи наслідки зустрічі з Еріком: на обох руках трохи нижче за плечі залишилися два сині відбитки рук мага-перевертня і вже наливались синяки.

- Я нічого не можу зробити.

— А синці? Покажи їх Крістофу, він повірить. Таке ти б не змогла сама собі зробити...

Але сила мага-цілителя працювала без моєї згоди. Синяки зникали разом із болем, знищуючи сліди нападу Еріка.