Академія дружин драконів - Бетсі Прусс

—Можливо.

Ліжко прогнулось, коли він опинився зверху та почав ніжно цілувати мої груди.

—А вище не можна? —невдоволено пробуркотіла, впираючи кулачки в його груди.

—Бинти на твоїй шиї не дозволяють. —він підійняв голову та посміхнувся найлукавішою посмішкою у всьому моєму житті, але замість того, аби почати пручатись ще більше, я розтеклась під ним калюжкою, ледь свідомість не втрачаючи від його магнетизму. —Тому доводиться задовольнятись хоч цим.

Густав легенько ущипнув мене за талію, змушуючи сіпнутись.

—Ай! Так не чесно! Чому тільки я перед тобою гола?

—Ти хочеш більшого? —серйозно запитав, починаючи стягувати свій кафтан. Що? Ні! Я не те мала на увазі. Люди, стоп! Як зупинити дракона????

—Густав, ні! —він стрімко повернувся до нещодавно покинутого заняття та почав вивчати мої ключиці. —Зачекай же ти! Розмова дуже важлива.

—Після, Орисіє, після.

Я знову вперлась руками в його груди, але тепер... відчувати оголений торс чоловіка і мацати тканину — просто дві кардинально різні штуковини! На ньому залишились лише штани, але мені здалось, що це ціла перешкода. Що? Ні, ахах, ні. Я про це не думаю, правда ж? Мені треба подумати, як розповісти йому це все. А в першу чергу — як зупинити цей танк?

У двері постукали, і я навіть не знаю, що я відчула сильніше. Страх, що мене тут в його обіймах побачать, чи полегшення, що секс відміняється?

З тихим риком Густав вперся кулаками на ліжко по дві сторони від моєї голови, а потім різко відштовхнувся, підіймаючись та жбурляючи в мене простирадло. І що це було??? Хам!

—Заходьте! —він повернувся до мене спиною та склав за нею руки, очікуючи на такого невчасного гостя. А він сорочку натягти не хоче, герой коханець, чорт забирай?!

Коли двері відчинились, до кімнати м’якою ходою зайшла блондинка з коротким волоссям та у червоній сукні.

—Ваша Високість. —ніжним голосом мовила дівчина, сідаючи перед Густавом на коліна, а я ледь щелепу не загубила. Що вона тут забула???? Тобто... агрх, ненавиджу!