Не в красі щастя - Ангеліна Кріхелі
Роман кивнув, погоджуючись. Усадив кохану на пасажирське сидіння, пристебнув. На секунду задумався, а потім рішуче нахилився і поцілував, перш ніж зайняти місце водія і завести мотор.
Це було потрібно йому самому. Тому що весь час її сну боявся виявити, що він спить сам. І там, біля під'їзду, загинув не вже давно мертвий дідусь, а сама Аліна.
Коли він увійшов до клініки і побачив її червоні, розпухлі від сліз очі, кров на скроні та кісточках пальців, думав, що збожеволіє. Тільки згодом дізнався, що кров не її. Але це не відміняло поглинаючої душу ненависті до кривдників.
Злочинці давно перейшли всі мислимі межі людяності. Але тепер вони торкнулися і особистих інтересів слідчого. Тут уже душа вимагала не лише справедливого вердикту, а й помсти.
Вкотре глянувши крадькома на кохану, відзначив втому і навіть нотку приреченості у погляді.
– Аля… – тихо покликав Роман, привертаючи до себе увагу, зупинившись на черговому світлофорі. "Зелену хвилю" він пропустив і тепер постійно потрапляв на червоний, але був навіть радий. - Я впевнений, що ти маєш переїхати до мене. Так ти будеш у безпеці і поряд із донькою...
Аліна продовжувала дивитися в одну точку десь на лобовому склі, все ще перебуваючи у трансі. Пережите цього вечора знову і знову накривало хвилями з домішкою болю та смутку з минулого.
- Саме тому, що в тебе малеча, після сьогоднішнього... я проти. Вони легко знайдуть. Вона може постраждати. І я ніколи не пробачу собі цього. Я не змогла б жити без неї.
Дівчина обернулася до нього обличчям, зустрівшись поглядами.
Автомобіль за ними нервово посигналив, нагадуючи, що час уже їхати. Роман здригнувся, повертаючись до реальності.
- Я зараз тобі дещо про Діму розповім, а ти послухай мене. Гаразд?
Аліна кивнула головою. Емоції кудись поділися, ніби душа була під анестезією. Може, й на краще.
- БДСМ із ретельно підібраними для нього моделями, співачками, актрисами... загалом, дівчатами гарними, з публічними професіями, але не повіями, є не найстрашнішим гріхом у портфоліо Дмитра.
- Так? - Зацікавлено уточнила дівчина.
- Так, Алю... Я давно веду цих виродків. І ми ніяк не могли зловити їх на гарячому. Занадто багато там крутиться грошей та зв'язків. Потрібна незаперечна провина та докази. В іншому випадку їх випускатимуть. Ти питала мене, де я був, коли не відгукувався у відрядженні. Я був у пеклі...
Роман ненадовго замовк, барабанячи пальцями по керму, занурившись у безрадісні спогади.
- Діма не відкривав філію. Точніше, не так... Давай заїдемо в Мак, купимо щось поїсти і я розповім тобі.
Дівчина знову кивнула головою. Вона ніколи не бачила Рому таким схвильованим. Слідчий завжди зберігав майже ідеальний спокій. Що мало статися, що настільки вивело його з рівноваги?
Вони зупинилися біля вікна замовлень, взяли два набори з картоплі, нагетсів та бургерів. Він – з кавою без цукру, вона дозволила собі капучино. Калорійно, але бог із ним.
Потім перемістилися до паркування для клієнтів. Двигун Рома не глушив, щоб у салоні зберігалося тепло.
- Коли ти прийшла у відділ зі своєю заявою, для мене стало ще важливіше знайти і посадити мерзотників, - заговорив він, відпиваючи кави зі стаканчика і так і не доторкнувшись до їжі. - Я не знав, що ти втечеш у саме пекло. І був відверто в шоці і наляканий, коли мені зателефонував Антон, сказав, що ти щойно була в салоні Диминої підстилки.
- Стоп! Ти кажеш не надто зрозуміло, - Аліна встигла відкусити шматочок гамбургера, і зараз мало не подавилася від почутого.
- Алю, кохана, ти надто світло ставишся до людей. І тому не помічаєш очевидного. Аквіна Марина – дівчина Дмитра. Салон "Аквамарин" - його подарунок їй для слухняності та відведення очей.
- Так от чому адміністратор така слухняна з нею!
- Слухняна? Там майже весь персонал замішаний. Але, на честь твоєї однокласниці, вона сама не в курсі справжнього призначення салону. І в цій справі піде не як співучасник. Можливо, навіть вдасться перевести до потерпілих... Через салон Дмитро проводить наркотики. Якщо лавочку накриють, він залишиться не при справах, зіллє Марину. Мовляв, не знав, що пасія витворяє у подарованому салоні.
- Господи! - вражено охнула Аліна, остаточно скидаючи сонливість та апатію. – А її можна попередити? Мені здається, він її теж б'є. Я бачила синець...
Роман із сумною усмішкою похитав головою.
- Я ж говорю, надто добра до людей. Не поспішай, Аліна. Спершу дослухай. Цей Діма – псих, яких мало. Наші психологи пропрацювали його портрет, кажуть, якась травма родом із дитинства, - слідчий байдуже знизав плечима. - Але він – не єдина постать. І далеко не найважливіша. Хоча саме на ньому та його підлеглих висять убивства. Включно з тим, за яким проходив знайдений нами ніж. Я, до речі, поспілкувався із власником зброї. Якщо Діма потрапить до камери, за таку підставу довго не протягне. Світ гарантовано стане чистішим... В офісі Максима вони бракованих кандидаток з вакансій притягують до себе. Тут уже у грі Марина. Але вона вважає, що пропонує дівчатам ескорт-послуги, стриптиз, проституцію. Насправді майже всі вони опиняються у тому підвалі, з якого тобі вдалося втекти. Що з ними там роблять, не розповідатиму. Ти й так спиш погано, мабуть. Але живою не вибралася звідти жодна дівчина. Замучені до смерті, не завжди пізнавані жертви вже точно нікому нічого не розкажуть. Але і це не все ще. Всі ці тортури із сексуальним ухилом чи прямим насильством записуються на камеру. Вони призвичаїлися робити так, що в записі не видно ґвалтівника. Це могло б стати доказом. Але хлопці жодного разу не зловили у кадрі обличчя. Потім ці записи за шалені гроші розлітаються на замовників. По суті, таким самим садистам, які просто не наважилися втілити свої хворі фантазії особисто. Уяви мій стан, коли я дізнався, де ти працюватимеш... Особливо зараз, коли я так і не встиг врятувати ще одну дівчину.
