Не в красі щастя - Ангеліна Кріхелі

Дівчина зазирнула йому в очі з німим благанням, і Роман потонув у цьому відвертому і глибокому погляді.

Вона довірливо простягла йому свою долоню і повела у ванну.

- Аля... - невпевнено заперечив Рома, зупиняючись біля дверей, з останніх сил стримуючись від бажання цілувати її до непритомності. - Завтра ти можеш...

Але вона не дала йому домовити.

- Я взагалі все можу, - посміхнулася одними губами. – Особливо завтра. А сьогодні я тільки хотітиму. Тому що втомилася...

Роман ніжно обійняв її у відповідь. Вона потяглася до нього всім тілом, притягуючи до себе неможливо близько, невдовзі занурюючи в шалений танець сердець і водночас під струмені гарячої води.

Він нічого не бачив і не відчував навколо себе - весь його світ звузився до неї однієї, такої бажаної, коханої та довгоочікуваної.

Аліна з рішучістю вмираючого у свій останній день життя поглинала його дбайливі ласки, жадібно вбираючи подаровану ним любов і віддаючи натомість усю себе.

- Аля, кохана, - шепотів він, задихаючись від почуттів. І вона вторила йому стогін, у якому розплескувалося лише одне заповітне ім'я. - Ти ж вийдеш за мене заміж?

- Так. Так...

І ці так, що перемістилися в тепле ліжко і не вщухали майже до ранку, розтікалися гарячою лавою в його крові, але поки що мали мало спільного з відповіддю на запитання...