Блискавична для ельфа - Марита Полл

Дівчата занервували, адже за результатами отриманих балів деякі залишать відбір. 

Я повернулася до своїх покоїв і, переодягнувшись, упала на ліжко. Пролунав стукіт у двері. На порозі стояв Араторн.

АРАТОРН 

Коли Араторн вийшов з печери, він вдав, що не помітив дівчину, що стояла біля входу. Після слів Целуса, він не міг дивитись Татії в очі. Потім і зовсім поводився по-свинськи, сказавши що учасниці відбору, не личить шастати вночі містом, в компанії натовпу чоловіків і це може погано позначитися на її репутації. Друзі спробували його напоумити, але він лише заскрипів зубами. 

Потім дівчина попросила Квіла проводити її до палацу і пішла, навіть не глянувши на темного. Дивлячись на силует дівчини, що віддаляється, у світанкових променях, Араторн відчув наростаючий гнів. Гнів на себе. 

Татія не сказала йому жодного слова, але він знав, що діялося в її душі. Відчував. Але він знав, що вона дає йому час. Час, щоб розібратися в собі, у тому, що відбувається. Зрозуміти, що робити з тим знанням, у яке просвятив його прийдешній бог. 

Повернувшись до палацу, Херліф повідомив, що їм треба повертатися додому. І десь у глибині душі Араторн зрадів цій звістці. Йому треба було подумати, і присутність вовків не могла цьому посприяти. Адже їхня безпека у палаці, це головна мета темного. 

Через годину вовки покинули палац, і Араторн зітхнув з полегшенням. Він знав, що в дорозі з ними нічого не станеться, з ними загін на чолі з Фарелом. 

Араторн увійшов до свого кабінету. Підійшов до невеликого столика, на якому стояла пляшка з алкоголем та склянками. Взяв одну зі склянок і хлюпнув у неї бурштинову рідину. Зробив ковток. 

Встановлена ​​пастка в печері так і не спрацювала. Немов той хто замовив темного, знав, що його чекають. Залишивши маячок, вони повернулися до палацу. Туман майже розвіявся, і багато хто вже прийшов до тями. 

Відбірковий тур перенесли на наступний день, що дало Араторну можливість трохи розслабитись та подумати. Він сів за стіл і відкинувся на спинку крісла. Йому відчайдушно хотілося побачити Татію, пояснити їй усе. Але він не міг. 

Останні слова Целуса билися в голові «Тільки так вона прийме мою силу і врятує твій народ». Щоб дівчина набула божественної сили, потрібно дещо зробити, але про це темний не хотів думати. Поки що. Ще є час. Час їм двох. Тому Араторн постарався викинути з голови слова старого бога та зайнятися справою. 

Перед ним лежала коричнева папка. Доповідь Гварета. Араторн зробив ще один ковток рідини, що обпалює горло і, відкрив папку. Післязавтра відбір покинуть перші учасниці, і чоловік не сумнівався, що їх спіткає та сама доля, що й інших дівчат, які не пройшли відбір за останні десять років. У папці були короткі досьє на всіх зниклих дівчат. Нічого спільного між ними не було, окрім одного. Усі дівчата залишалися чистими. 

Усі, крім однієї. Саяра Отерлі. Це ім'я здалося чоловікові знайомим. Він узяв аркуш із досьє дівчини, і швидко пробігся по ньому очима. У перший тиждень відбору Аранель викликав дівчину до себе в кабінет. Араторна наче вдарили по голові. Він пригадав Саяру. Дівчина просила його про допомогу, але не могла нічого сказати. Вона лише плакала та просила допомогти. А наступного дня, коли її виключили з відбору, вона навіть не згадала, що колись розмовляла з темним. І це було дивним. 

Але тоді Араторн подумав, що дівчина знала про своє виключення з відбору, і просила допомогти їй, щоб залишитися. Але зараз, згадавши це, темний більше не думав. У самому низу аркуша з досьє на Саяру було дописано, що дівчина знайшлася, але нічого не пам'ятає про відбір і що було до нього. 

Потрібно з нею поговорити. Її втрата пам'яті не проста. Блок? Чи банальне стирання пам'яті? Швидше за все друге, бо з блоком справився б Гварет, але він цього не зробив. Значить стирання пам'яті. 

Араторн міг би повернути дівчині пам'ять, але минуло вже чотири роки. У дівчини може бути не погане життя зараз, а в його силах зруйнувати все це, повернувши спогади. 

Темний відкинувся на спинку крісла, замислившись над тим, що неодноразово переглядав досьє на дівчат у цій папці. З кожним відбором з'являлися нові імена зниклих, але тільки зараз він натрапив на досьє єдиної знайденої. Зараз Саяра була зовсім в іншому місті, на іншому кінці Королівства від свого рідного дому. Неподалік кордону Жерхена. 

Жерхен є сильною державою, але майже не має жінок. Ще десять років тому, прилеглі поселення та невеликі міста, зазнавали нападу з їхнього боку. Вони крали наших дівчат, але тільки-но Аранель зійшов на трон, він домовився з правителем Жерхена, що ми платитимемо їм золотом раз на рік, за перемир'я і ненапад. 

Чому дівчина опинилася саме поряд із Жерхеном? Адже вона мала вирушити з відбору, зовсім в інший бік. Це може бути збігом. Араторн викликав до себе Гварета, коли той отямився від туману. 

— Достав Саяру Отерлі до мене. - передаючи лист з досьє на дівчину другові, наказав темний. 

— Але ж вона нічого не пам'ятає. Чим вона зможе нам допомогти? - запитав Гварет прочитавши досьє. 

— Вона не так просто, нічого не пам'ятає. Хтось добре постарався. Але гадаю, я зможу повернути їй пам'ять. А ще мені не дає спокою те, де вона зараз живе з моменту, як покинула відбір. 

— Кордон із Жерхеном! Так, дивне місце для дівчини зі Сходу Королівства. – підняв брову Гварет. 

— Саме так. І мені здається, що не з власної волі вона опинилася там. І ще ... на всіх дівчат, які покинуть відбір, постав маячки. Потрібно було давно про це подумати. 

Ближче до опівночі Араторн закінчив з усіма справами на сьогодні і вирушив у свої покої, обмірковуючи завтрашній тур відбору. Потрібно попросити Ульвена зайти до Татії, і ще раз пояснити, як керувати силою землі. 

Занурившись у свої думки, темний не помітив, як опинився біля дверей покоїв дівчини. Він хотів постукати, і вже підняв руку для стуку, але схаменувся. Розвернувся і швидким кроком подався до себе.