Блискавична для ельфа - Марита Полл
— Твоя сестра має рацію Араторн! - втрутилася я.
— Я знаю. Але що я можу змінити. Король не я, а Аранель.
— Саме так! - підскочила Арана. — Але ж саме ти керуєш королівством. Аранель слабкий не тільки в магії, а й розумом. Невже ти цього не бачиш?
— Що ти від мене хочеш? – раптом похилим голосом спитав Араторн.
— Переворот.
— Арано, ти не розумієш, що кажеш. – зітхнув темний.
— Я не маленька, не смій так говорити зі мною. І я все розумію. А ще я знаю, що Аранелб вже двічі намагався тебе вбити.
Араторн глянув на мене. Я знала, що перший напад був справою рук короля, але про друге я почула вперше, хоча про щось таке говорили друзі темного.
— Я не маю доказів.
— А те, що тебе зрадив друг за наказом короля, хіба це не доказ? – обурилася Арана. — Саме ти маєш сидіти на троні, а не цей сдизняк!
— Арано! Аранель наш брат! - спробував напоумити сестру темний.
— Я не вважаю його таким. Він такий же чокнутий, як і наш батько, і рано чи пізно, тобі мій дорогий Араторн, доведеться зробити вибір. Сподіваюся, цей вибір буде на користь народу, а не брата.
Араторн змінився на обличчі. Було видно, що його зачепили слова Арани. Він підійшов і взявши мене за руку, подався геть із покоїв сестри. Всю дорогу до моїх покоїв темний не промовив жодного слова, а потім коротко попрощався і пішов.
АРАТОРН
Слова сестри зачепили Араторна за живе. Арана навіть не здогадувалася, що своїм висловом потрапила прямо в ціль: «Рано чи пізно, тобі доведеться зробити вибір. Сподіваюся цей вибір буде на користь народу, а не брата."
Але що, якщо заради народу, потрібно обрати саме брата? Темний гнав від себе ці думки останню добу, і майже забув про них у суспільстві Татії.
Який москіт його вкусив, що він вирішив познайомити дівчину із сестрою саме сьогодні? Йому потрібно зосередитися на ділі, і з'ясувати, куди зникають наречені, що вибули з відбору, а не думати про те, що ще зачекає. Ще є час. Принаймні, він на це сподівався.
Провівши Татію до її покоїв, темний швидко попрощався і повернувся до кабінету. Потрібно дати своїм людям деякі вказівки та вирушати до закритого архіву бібліотеки. Він пообіцяв Татії, що знайде заклинання, яке звільнить Целуса. Але чи знайде? Поки не перевірить, не дізнається.
Тому зібравши найвірніших і перевірених воїнів зі свого загону, Араторн кожному дав вказівки. Деякі мали стежити за каретами, які підготували для вивезення дівчат із палацу, і поставити на них маячки. Інші посилити охорону палацу, поки дівчата тут і стежити за всім підозрілим.
Відпустивши всіх і залишивши лише двох, він наказав їм не відходити від покоїв дівчини, яка прибуде до палацу опівночі, з Гваретом. Але стежити так, щоб їх ніхто не бачив, і не здогадався про їхню присутність. Хоча остання вказівка була зайвою. Ці двоє чудово маскувались, що неодноразово рятувало їх загін у бою.
Коли темний залишився сам у кабінеті, він зітхнув і попрямував до бібліотеки. Там у закритому архіві було багато різних сувоїв, що містять воістину страшні та небезпечні знання. І лише темний міг відкрити архів, адже його створила Арателла.
Араторн сумно посміхнувся, згадавши як у дитинстві Аранель часто намагався зламати двері, що ведуть до архіву. Але йому так і не вдалося. Заклинання захисту відкидали світлого ельфа на кілька метрів від себе. І навіть коли Араторн її відкрив і увійшов усередину, Аранеля не пропустив прозорий щит, і двері зачинилися перед носом тоді ще принца. Через кілька років, Аранель став задивлятися на дівчат і перестав знущатися над собою та дверима.
Араторн провів рукою по зачарованих дверях і вони зі скрипом відчинилися. У таємному архіві як завжди ні порошинки. Навіть за кілька століть, побутове заклинання чистоти, не втратило своєї сили. Арателла постаралася на славу, щоб захистити це місце.
Посеред величезної кімнати зі стелажами, на яких лежали сувої, стояв постамент із кришталевою кулею. Путівник, на який потрібно покласти руку і вимовити те, що шукаєш.
Араторн неквапливо підійшов до кулі і, поклавши руку, промовив:
— Магічні пастки для богів та їхні властивості.
Чоловік знав, що треба правильно задавати пошук, інакше путівник не відгукнеться. Це пізнання прийшло до нього не відразу і йому довелося перечитати всі сувої, що лежали на першому стелажі від дверей. Тільки до них його підпустив архів, поки в одному з них темний не натрапив на інструкцію до путівника. Але й тоді він не відразу навчився правильно ставити мету. Як же давно це було...
Над одним із стелажів спалахнув золотий знак. Підійшовши ближче, Араторну відкрилося близько двох десятків сувоїв, із таким самим золотим знаком. Він змахнув рукою і сувої попливли повітрям до столу, що стояв біля путівника. Він сів у єдине крісло, що стояло тут, і взяв один із сувоїв.
Було вже чотири години ранку, коли темний залишив архів Арателли. У нагрудній кишені камзола лежав блокнот із записами, з яким він не розлучався, і зараз у ньому додалося два записи.
Заклинань як створити пастку для бога, виявилося досить багато, але лише два підходили для бога з такою силою, як у Целуса. У них були лише зачіпки та припущення, як зруйнувати пастку, але й це не погано.
Не довго думаючи, і навіть швидше за інерцією, Араторн подався до Татії. Він тихо і без зайвого галасу, пробрався в кімнату дівчини, і роздягнувшись до нижніх штанів, пірнув під ковдру і обійняв кохану.
ТАНЯ
Нарешті я дозвалася Урана, і він прийшов до мене уві сні. На цей раз не було хмар. Я опинилася в якійсь занедбаній будівлі. Вікна забиті зсередини дошками, через які проникало денне світло. У центрі стояв потертий диван, біля однієї зі стін перекошений комод, а на підлозі лежав вицвілий килим з дірками.
— Ти переїхав? - пожартувала я, як тільки побачила Титана.
— Не зовсім. - він важко опустився на диван. — Це справжній вигляд моєї пастки. Все, що ти бачила раніше, ілюзія. Але зараз я не маю сил на її створення.