Довірся мені - Альбіна Вишневська

Кузя з Красунею крутилися біля ніг, мабуть, теж звали господиню спати. Юля уважно перевірила, чи вимкнено воду, плиту, чи замкнено двері. І лише потім попрямувала до спальні. От тільки заснути до ладу вона не встигла, бо у вікно несподівано постукали, та так, що серце ледь у п'яти не опустилося. І кого нелегка принесла за такої погоди? Невже знову щось трапилося?

Не вмикаючи світло, по пам'яті пробралася до вікна і спробувала розглянути непроханого гостя. Засяяла блискавка, висвітливши двір, у якому стояла машина Микити, а сам господар у черговий раз стукав у вікно.

- Дурник!

Вона блискавично помчала до виходу, голосячи на ходу. Відчинила двері і побачила промоклого Микиту.

- Я не маніяк, що дивишся?!

А погляд його проникав у душу, а очі були надто серйозні.

- Ти ж весь промок! - За руку втягла його в коридор, замкнула двері. - Що ти тут робиш?!

- А ти! - Микита був на взводі, хотілося багато чого сказати та стримував свої нерви.

- Микито!

- Юля! - Рикнув, стягуючи з себе мокру сорочку і відкидаючи її за спину.

Дівчина свердлила його здивованим поглядом, розуміючи, як же вона, виявляється, скучила. Бажання вмить пронизало тіло, у роті пересохло, варто було в напівтемному коридорі поглянути на його напівоголене тіло.

А він ні краплі не зважав на її стан, стягуючи штани, які теж відлетіли  в бік до сорочки. І тільки потім Микита підхопив Юльку на руки і потяг у вітальню на диван. Дівчина охнула, впавши на спину, збуджено вигнулась, варто було Микиті схопити її за ногу і підтягнути ближче до себе. Дівчина вже горіла, бо відчувала його дике бажання.

- Лоскітно, - смикнула ногою і закусила губу, коли чоловік поцілував її щиколотку, - ти здурів, на вулиці гроза, а ти приїхав, навіщо так ризикувати?

- Тому що одна неслухняна дівка мене дістала, і повір, Юлько, - подивився зверху так, що дівчина ахнула від його погляду, - не поїду звідси, поки не закохаєшся в мене.

- Мммм, навіть так? – її голос звучав хрипко.

- Тільки так, кохана, - губами торкнувся шиї, - люблю тебе, скучив шалено.

- І я скучила, - видихнула йому у вуста і вибагливо вигнулась назустріч, - дуже.

Гранін розчинився в ній, вперше за довгий час повністю відключивши гальма.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно