Мій коханий ворог - Alek Sandra
Він ще досі не відійшов від тих подій з корпоративу... Так, Люся здивувала його особливо, але все це побачила Віола... Що ж я знову накоїв? От придурок! Мені потрібна Віолета, з неї значно більше користі ніж з простої секретарки! Але, ця бісова секретарка, вміло використовувала свій ротик... Віола точно не доводила його до такого екстазу... Стоп! Стоп! Стоп! Про що я взагалі думаю? Треба щось придумати з Віолою, ми не можемо просто так все це залишити... Вона ж - головний акціонер "FOX" і посваритися з нею, означає завести собі сильного ворога, а це мені аж ніяк не потрібно! Треба швидше придумати, як помиритися з нею...
Сьогодні в конференц-залі знову відео-конференція з амереканськими партнерами, вони хотіли обговорити деталі контракту і назначити дату наступного візиту, вже у Київ. Віола точно буде там, треба якось з нею поговорити після, а то останніми днями, вона уникає будь-яких зустрічей зі мною. Ще б пак, я й сам не хотів би говорити з собою, після всього, що накоїв! От, дурень, це треба ж було так напитися?!
Хоча, можливо, те що він був п'яним, боло лише звичайним виправданням його ганебної поведінки. Ну що ж, Андрію, вітаю, ти - ідіот!
В його кабінет увійшла Люся:
- Андрій Ігнатович, чи можу я зайти? - Люся зачинила двері і широко усміхнулася.
- Людмило Тарасівно, у вас щось важливе?
- Андрію, припини! До чого всі ці формальності? Так офіційно, мене навіть Віолета не називає! А те, що було між нами... - вона плавною ходою кішечки підійшла до його робочого столу і нахилилася до Андрія спершись долонями об його край.
- Люся, зараз же припини! - він зніяковів від краєвиду, який йому відкрився. Мушу відзначити, у неї був шикарний бюст.
- Андрію, я тебе прошу не починай! Ти ж розумієш, що ми з тобою не чужі люди! Не хочеш поговорити про більш важливі речі? - вона обійшла стіл по колу і поклала свої руки Андрію на плечі.
- Люся, припини! - трохи вищим тоном промовив Андрій
- Хочеш сказати, що тобі це не подобається? Я знаю, що подобається! І все решта теж... - нахилившись над його вухом прошепотіла вона. По його тілу пробігли мурахи, ця жінка знала чого хоче і як отримати це.
- Люся, ми ж на роботі! Що ти робиш? - він тремтів від її дотиків рук, які опускалися в низ по його грудній клітці.
- Ніхто не дізнається про це! Хочеш продовження? - її голос зводив його з розуму.
- Люся... - його голос охрип.
- Андрію, я чекаю тебе сьогодні в себе вдома, ось адреса. - вона простягнула йому папірець, на якому заздалегідь записала свою адресу.
- Я не можу! - трохи розчарованим тоном промовив він.
- Можеш, тобі буде цікаво... У мене об 21:00 год, домовилися? - вона промовила це і виляючи стегнами, направилася до виходу із кабінету.
- Чекай... Чому я маю прийняти твоє запрошення?
- Тому що, ти мене хочеш... І не заперечуй цього! А ще, я маю план, як позбутися Віоли, без втрат для тебе! - вона підморгнула йому.
- Але... - та він не встиг сказати те, що хотів, бо його перебила Люся. І чесно кажучи, він навіть забув те, що хотів сказати.
- Сьогодні в 21:00, в мене! Прийдеш і все дізнаєшся. - після цих слів, вона зникла за дверима його кабінету.
О, чорт, ти - попався, любчику, на вміло розставлені сіті "професійної рибачки"!
***
Після обіду Андрій вирішив поговорити з Віолетою. Але, вона навіть не хотіла його слухати:
- Я ж сказала, між нами усе закінчено! - вона кинула теку з ескізами на свій робочий стіл, вона сильно стукнулася до столу і Андрій аж підскочив.
- Віоло, я переплутав її з тобою, бо був п'яний. Вибач мене, будь ласка! Так, я - ідіот і мені немає виправдання! Я готовий вибачатися тисячу раз, будь ласка, пробач!
- Переплутав її зі мною? Ти ж знаєш, що я не одягаю такі вульгарні сукні на важливі події пов'язані з нашою компанією! І взагалі, я не ношу таке... - вона фиркнула, бо не могла підібрати потрібні слова.
- Було темно! - далі переконував її Андрій.
- І ти не побачив при світлі вуличних ліхтарів, блондинку? Я, між іншим, брюнетка! Крім того, у нас різний ріст і комплектація!
- Я був п'яний, як чіп! - продовжував він.
- П'яний? О, так і ти подумав, що я могла б опуститися до такого рівня в публічному місці? Думаєш, це доречно, я - співвласник компанії, і в першу чергу - мама, якщо ти забув! Мій статус і виховання не дозволяє так себе поводити! - вона була страшенно розлючена.
- Віоло, припини! Я ж тебе кохаю! - він спробував підійти до неї і обійняти її, але вона зробила крок у бік.
- Стій! Не торкайся до мене, я тобі довіряла...! А ти... Як ти міг? - вона виставила праву руку вперед, таким чином вказуючи на дистанцію між ними.
- Пробач, я помилився! Так, я сильно накосячив, але я не хочу тебе втратити! Пробач! - він продовжував просити її пробачити його.
- Ні, я ненавиджу зрадників! Ти хороший бізнес-партнер і я в майбутньому могла б стати твоєю дружиною, але... - вона різко замовкла.
- Чорт забирай, Віоло, що ти верзеш? Ти теж не свята... Я був готовий прийняти твого сина, хоч навіть не знаю, хто його справжній батько! А ти не можеш пробачити мені таку дрібницю? - він не витримав і бовкнув зайве.
- Дрібницю? Забирайся з мого кабінету! Я не хочу тебе більше бачити! - вона ще більше розлютилася, коли їй натякнули, що вона мати-одиначка і дитина в неї невідомо від кого.
- Віоло, пробач... Я не хотів! - він зрозумів, що дійсно ляпнув зайве і тепер їхні стосунки ще більше ускладняться..
- Геть з мого кабінету! - вона вказала йому на двері.
- Віоло...
- Забирайся! - вона схопила теку зі столу і розлючено кинула її в бік Андрія. Тека преземлилася прямо за його спиною. Цікаво, вона навмисно промазала чи це було випадково?
- Ти збожеволіла? - він був шокований, як різко спокійна і врівноважена Віола вмить перетворилася на злу і сердиту мегеру. Він ніколи не міг би навіть подумати, що вона може бути такою...
- Я сказала, геть! Залиш мене в спокої! - вона тяжко опустилася на своє крісло.