Мій коханий ворог - Alek Sandra
Цікаво, на кого більше схожий Святослав, на мене чи на неї? Так хочу його побачити, звісно я не планував ставати батьком так рано! Чи планував? От бісова амнезія! Думки розривали його мозок на шматки. Під'їхало таксі і він сів у нього, назвавши адресу ресторану, де він зустрічався з сестрою. Таксі рушило і почалася злива.
Коли блиснуло та загриміло, Антон здригнувся, в його голові пронеслися несподівані уривки спогадів і писк шин, в голові запаморочилося і він ледь не знепритомнів. У нього почався різкий головний біль. Що це? Що зі мною відбувається? Він закрив очі і сперся на спинку сидіння, спробувавши зануритися у спогади. Але у нього нічого не вийшло.
- От, дідько! - вголос забурчав він.
Таксист зупинився і повернувся обличчям до заднього сидіння, де сидів Антон, збентежено запитавши:
- Щось не так, пане?
- Щоо? Ні, все добре, продовжуйте! - Антон махнув рукою, щоб той їхав далі.
- Ми на місці! - твердо заявив водій.
- Що вже? От, чорт! - знову забурчав Антон, оглядаючи місце, куди вони приїхали.
- Та що з вами таке? Ви не задоволені сервісом? - збентежено підвищив тон таксист.
- Ні, ні! Що ви? Просто на вулиці дощ, а я без парасолі! - швидко виправдався Антон.
- А це вже не мої проблеми! З вас - 250 грн... - самовпевнено і трохи зверхньо заявив чоловік.
- А, так, дякую. - Антон дістав 300 грн і протягнув чолов'язі: - Решти не треба! - він тикнув йому гроші і побіг до дверей ресторану, намагаючись не промокнути, адже лило як з відра.
- Приємного вечора! - защебетав задоволений водій, але Антон вже не чув його, бо увійшов в ресторан.
Атмосфера була приємною, тихо грала італійська музика, інтер'єр був вишуканим і водночас стриманим, все в пастельних тонах. Милий чоловік років 40, посміхнувся на ресепшині та запитав чи заброньовано столик. Антон стверджувально кивнув головою і назвав ім'я сестри, чоловік жестом запропонував йому пройти слідом за ним до відповідного столика у залі, де сестра вже чекала його.
- Любий, чому так довго? Ми вже зголодніли! - вона поклала руку на свій злегка округлий животик і погладила його, трішки встала і поцілувала брата в щічку:
- Фу, знову ця щетина! - вона жартома скривилася.
- Вибач, так поспішав до улюбленої сестрички, що не встиг погодитися! - Антон підморгнув сестрі.
- Ну добре братику, сьогодні тобі пробачаю! У мене гарний настрій! Як ти? Як у тебе справи?
- Все нормально! Сьогодні ввечері зустрічаюся з батьком, у нього термінова розмова до мене! Я так не хочу йти на цю зустріч, але він наполягає!
- Невже? Ти ж знаєш нашого батька, якщо він наполягає, то це справді важливо! Він ніколи нічого, не робить просто так! - вона насупила брови. Їй так хотілося розповісти йому про Віолу і сина, але ще тоді 5 років тому, вона пообіцяла Віолі, що нічого йому не розкаже. Хіба татко нарешті вирішив розкаятися і зізнатися Антону сам. Але Антону дуже багато часу знадобиться, щоб пробачити батькові, адже пройшло вже 5 років. - Аж не віриться? - вигукнула вона.
- Ти про що? - здивовано запитав Антон.
- Я..? Про весілля, звичайно! - швидко викрутилася вона - Уявляєш, через 6 днів я стану дружиною Олега, чекаю з нетерпінням! - вона зайорзала на кріслі.
- Ти справді так сильно його кохаєш? Бо він страшенно нервує перед весіллям!
- Звичайно, я кохаю його! Він - саме той чоловік, якого я шукала все життя. Я така щаслива, що познайомилася з ним тоді на корпоративі, ми переспали по п'яні. Я думала, що це на одну ніч, адже ти мене знаєш, я швидко міняю інтереси... Але, він мене знайшов, чекав мене після роботи щодня з квітами і врешті-решт, я здалася і погодилася стати його дівчиною. І ось, після трьох років стосунків, ми чекаємо малюка і в нас весілля... - вона пустила сльозу:
- Антон, я така щаслива! Але зараз, я така чутлива через вагітність, вибач! Ну ось, я знову плачу!
- Тихо, заспокойся, все добре! Я такий радий за вас! - він підійшов до неї і обійняв її. - Ти справді дуже змінилася, стала зовсім іншою, в хорошому сенсі! Ти ж знаєш, що я люблю тебе, сестричко, і хочу, щоб ти була щасливою! Я ніколи і нікому не дозволю тебе обЙразити!
- Я знаю! Але, це я твоя старша сестра і не повинна ображати тебе. А я це вже зробила - 5 років тому, вибач, любий! - вона обійняла його.
- Що ти маєш на увазі? - здивовано запитав він, а офіціант тим часом, приніс їхнє замовлення.
- Поговори з батьком, він все тобі розкаже! А зараз давай поїмо! Мені потрібно багато сил, завтра у мене остання примірка весільної сукні і я хочу, щоб ти пішов зі мною! Обіцяєш?
- Ну гаразд. - неохоче погодився він. Його мучило питання, що зробив батько і вона, щоб образити його. Але, він відклав це питання на потім, адже Анфіса вагітна і їй не можна сильно хвилюватися.
- Давай їсти, я голодна як вовк!
- Анфісо, а тобі обов'язково влаштовувати дівич-вечір, ти ж вагітна? Це не нашкодить малюку? Я хвилююся за тебе!
- Щоо? Не влаштовувати дівич-вечір, ви що показилися чи змовилися - що батько, що Олег, що ти?! Я вже 100 раз заявила, що все буде культурно, я навіть не вживатиму алкоголь, мені ж не можна, а дівчата хай розважаються! Все буде в рамках пристойності, обіцяю! Скільки раз я це маю ще повторити? - вона починала злитися.
- Ок, заспокійся, я тобі вірю! - він взяв її за руку - Просто хвилююся за свого майбутнього плимінника чи плимінницю! Я знаю, що ти розумна дівчинка, але дуже капризна! - Антон підморгнув сестрі: - Я люблю тебе!
- Я теж тебе люблю!
Після обіду Олег скинув Антону адресу і телефон Віоли і він вирішив поїхати до неї додому. Таксі зупинилося біля двох-поверхового будинку в елітному районі, він виглядав сучасно, але з ноткою ренесансу. Він розрахувався з водієм таксі і подзвонив в домофон на чорних кованих воротах. За кілька хвилин йому відповів незнайомий жіночий голос:
- Доброго дня! Ви до кого? - запитала Аня.
- Доброго дня! У нас була призначена зустріч з Віолетою Марківною, але вона чомусь не прийшла на неї. Вона зараз вдома?
