Академія дружин драконів - Бетсі Прусс

Коли пролунав дзвінок, я вже була готова. Одягла сукню і навіть нафарбувалась!!! Вперше за ці дні я відчула себе жінкою, красивою та бажаною, адже захопливі вигуки дівчат та заздрісні погляди дракониць давали знати, що запам’ятаюсь я тут однозначно.

Як би там не було, мені абсолютно байдуже, що скажуть інші. Головне, що я почуваюсь впевнено і комфортно. Аби не так сильно дратувати професорку своїм виглядом, я накинула плащ та щільно закуталась у нього.

—Ти точно впевнена, що хочеш піти ось так? —перед виходом з кімнати, запитала Ванесса.

Сьогодні у нас заняття на дворі, ми прихопили браслети та підручники, швидко спустились до саду та знайшли професорку Доротті. Ох, як же вони всі дивились на мене, наче вперше бачили.

—У тебе вії за ніч стали довшими! Це якийсь еліксир? —запитала відьмочка, доки дракониці “ненароком” нашорошували вуха.

—Так! Дуже цінний до того ж. —навмисно голосно відповіла я. —Тут такий не знайдеш, він є лише у мене.

—Вааааййй. —Моня підійшла ще ближче, тягнучи до моїх щік пальчики. —Шкіра така ніжна...

Коли я хотіла їй відповісти, перед очима замерехтіло, почали розпливатись картинки. Я бачила велику печеру, у ній Густава з мечем, а поруч Люцій, що голосно мовив:

—Не довіряй йому!

Після цих слів принц спритно відтяв голову своєму другові.

З горла зірвався хрип і я ледь не впала, але Ванесса та Моня вчасно мене притримали.

Втративши рівновагу, я випадково відпустила краї плаща і всі побачили мою сукню. Ну все, ховатись більше немає сенсу.

—Все добре? —поцікавилась вампірка, торкаючись мого чола.

—Так. Просто... —а що просто? Що це, в біса, було? Що за дивне марення?

Від роздумів мене відволікли вигуки дракониць, що ледь пальцем у мене не тикали.

—Доброго ранку, дівчатка! —привіталась професорка Доротті, проходячи повз, мов нічого не помічаючи, та сіла за маленький білий столик. —Сьогодні нам треба вивчити поклони. Всьо їх три. При танцях, членам королівської сім’ї та при виказі поваги. Самий легкий — останній. Тому почнемо з нього.

Вона підійнялась і її погляд байдуже ковзнув по мені, і я вже хотіла видихнути, як професорка Доротті округлила очі і почала завалюватись назад.

Всі подались вперед, але жінка дуже плавно розляглась на стільцеві та почала махати віялом.

—Це все твоя сукня, вискочко! Тебе завтра ж виженуть звідси. —вперед вийшла Нора, зневажливо дивлячись на мене.

—Раджу тобі замовкнути, інакше ще відгребеш. —не відставала я.

—Та що ти мені зробиш? Якщо захочу, я тебе вщент спалю!

Ну от, знову повертаємось до старого.

—Орисіє! —голос моєї любої наставниці я впізнаю з тисячі. Повільно, трохи боязко обернувшись, я зустрілась з її злющим поглядом. Ванесса миттєво опинилась біля мене, загороджуючи собою.

—Або ти зараз же переодягнешся, або я відшмагаю тебе прямо тут! —почала кричати Хелен, жестикулюючи руками. Своїми тремтячими пальцями вона тримала мою колишню форму, що у порівнянні з цієї сукнею просто ганчірка.

—Відчепилась від мене. —гаркнула я, відчуваючи підтримку вампірки.

—Не зли мене, дівчинко! —Хелен спробувала упіймати мене за зап’ястя, але я вчасно відскочила. Дракониці за моєю спиною перешіптувались, а в якусь мить замовкли.

—Годі!

На галявині з’явилась літня жінка з м’якими рисами обличчя та гладкою шкірою. Вона була трохи більша, ніж я, але все одно здавалась мені надто худющою як для старенької бабці.

Відразу ж за нею з’явився сам принц! О матінко рідна, а я вже думала, що він навіть не згадує про мене, повністю втопившись у своїх справах.

Повернувши голову вбік, я побачила, як покірно опустили погляди дракониці. Я ледь стримала криву посмішку на увесь цей цирк, та й голову опускати не збиралась. Ще вище задерши носа, з викликом дивилась на Густава. Я досі на нього ображена, через брехню та те, що використовує мене у своїх цілях. Впевнена, шпигунів у нього тут достатньо, так чому ж він мене обрав???

Погляд принца блукав по всьому моєму тілу, починаючи від ключиць та декольте. З одного боку мені була приємна увага від чоловіка, але в той же час я почувала себе голою. Мені захотілось щільніше закутатись у плащ, який теж не залишився без уваги Густава, але я стрималась.

—Пробачте, Ваша Високість! —подала голос Хелен, дратуючи мене. Впевнена, зараз скаржитись почне.

Густав щось шепнув жінці, що стояла поруч і вона голосно мовила:

—Професорко Доротті. —вона підійняла голову та припинила махати віялом, уважно дивлячись на мене. —Його Високість поговорить з дівчиною. На одинці. Ви не проти?

Професорка повільно похитала головою, а Густав зробив крок у мою сторону. Якщо залишусь тут, мене відлупцює Хелен, а якщо піду з принцом, то відлуплю його. Навіть не знаю, що з цього краще!

Фиркнувши, я штовхнула простягнуту руку принца та почала виходити з галявини.

—Дома опрацювати третій параграф та вивчити усі поклони! —вслід мені гукнула професорка, але я навіть не розверталась.

Коли ми відійшли на достатню відстань, Густав схопив мене за зап’ястя та потягнув на себе, змушуючи зупинитись.

—Боляче! —шикнула на нього, висмикуючи руку.

—Ти не будеш носити це! —прямо як моя мачуха, мовило це драконисько. —І взагалі, де ти взяла цю сукню?

—Пошила. —я гордо задерла підборіддя, ще й груди виставляючи вперед.

—Надто відверта.

Густав дивився на мої ключиці, а коли його погляд підійнявся до моїх губ, тіло кинуло в жар.

—Ще й плащ лускою обшила. Приховала герб нашої династії. Ц, не добре це. —у його голосі чулась насмішка, у той час як погляд не виражав нічого, крім серйозності та суворості.

—Тебе це не стосується!

—Стосується, дикунко, стосується.

Я відкрила рота, ледь стримуючи нову порцію лайки у його адресу.

Він щойно назвав мене дикункою! І після цього хоче, аби я довіряла йому? Дзуськи!

—Йди до пекла, чудовисько.