Академія дружин драконів - Бетсі Прусс

Вона права! Я набагато краща за усіх них разом взятих, просто не показую себе. І з цієї миті нехай лиш хтось спробує мене тицьнути носом у кожну відмінність. Адже усі мої недоліки — це моя особливість.

Нічого не пояснюючи, я кинулась до шафи, у пошуках своєї сумки.

—Що ти робиш? —запитала ельфійка, знову підходячи до мене.

—Вона з розуму сходить! Ви що, не бачите? —з легкою насмішкою у голосі, мовила Аріель. Дівчата почали посміхатись, а я дістала сумочку та швидко висипала її вміст на підлогу.

—Що це за хрінь? —вилаялась вампірка, підіймаючи одну з моїх електронних сигарет.

—Потім поясню. —я зібрала усю косметику та поставила на стіл. Не густо,звичайно, але вже хоч щось. Якщо дракониці вважають мене страшком, то я доведу їм протилежне. Вони ще дізнаються, чому земних дівчат злити не можна.

—Що ти задумала? —поцікавилась Ци, уважно розглядаючи туш.

—Довести цим тупим драконицям, що вони й гроша не варті. На відміну від мене.

Ванесса багатозначно хмикнула,ховаючи посмішку за зухвалим поглядом.

—Мені потрібна ваша допомога. Якщо ви не проти.

—Кажи! Ми завжди за! От тільки вже північ, і скоро ранок, а нам на заняття. —трохи сумно мовила Аріель, дивлячись у вікно.

—Ви лягайте. —перервала Ванесса. —Мені спати не потрібно, я допоможу їй.

—Точно? —перепитала ельфійка, відходячи до вікна.

—Точно! Ходімо.

Я схопила вампірку за руку та швидко вийшла з кімнати.

—Якщо нас застукають, то змусять тиждень мити коридори. —пробурчала Ванесса, чомусь згинаючись. —Залазь.

—Ти з глузду з’їхала? — мій голос відлунням рознісся по академії, доки вампірка обурливо дивилась на мене.

—Я сильніша та швидша усіх вас разом взятих. Залазь!

Я голосно ковтнула, і перш ніж залізти на спину тендітній дівчині, перехрестилась.

Спочатку було страшно, що у Ванесси щось зламається, але коли дівчина з легкістю підкинула мене вище та випросталась, мої очі розширились від подиву. Або я зустріла сестру Едварда Калена, або вона ще крутіша вампірів з фільмів!!!

—Так що ти придумала? —поцікавилась вона, уважно дивлячись на сходи.

—Побачиш. —хижо посміхнувшись, я пояснила Ванессі,куди нам потрібно. Тримайтесь, безголові дракониці, я ще покажу вам усім, чого варта.