Джекпот - Анна Харламова
— Доброго дня, тут проживає Євгенія Миколаївна? — Запитав зеленоокий чоловік, усміхаючись до розгубленої пари.
— Так,… але ця квартира орендована мною. — Мовила Вікторія.
— Вона повинна була вам повідомити, що пенсійний фонд і допомога благоустрою, - безкоштовно будуть ставити вікна по всій квартирі. Ви, це знали? — Поцікавився чоловік, і провів рукою по лисуватій голові.
— Ні. Не казала. — Вона похитала головою. — Якщо ви не заперечуєте, я їй зателефоную і запитаю?... — Риторично запитала Вікторія.
— Будь ласка. — Усміхнувся чоловік, і додав: — Скажіть, що це Віктор, з яким вона зранку говорила.
— Добре… Хвилинку… — Вікторія дістала з кишені телефон і швидко наклацавши номер, відійшла до кімнати.
Дмитро стояв і чекав разом з Віктором на повернення Вікторії.
Коли дівчина завершила розмову, - одразу повернулась до чоловіків.
— Ну, як все гаразд? — Запитав Віктор.
— Так, так… просто Євгенія Миколаївна забулася мені про це розповісти. — Вікторія прокашлявшись, запитала: — А коли ви, маєте їх ставити?
— Ми зараз швиденько все виміряємо, і вже завтра у вас будуть нові пластикові вікна. — Він задоволено усміхнувся.
— Тобто… ви завтра прийдете їх ставити? — Вікторія очманіло дивилася на чоловіка, не вірячи власним вухам.
— Саме так! — Чоловік знову усміхнувся. — Можна пройти?
— Так… звичайно… — Вікторія зробила крок назад, пропускаючи чоловіка до квартири.
Дмитро підморгнув Вікторії, схвально усміхнувшись.
Чоловік роззувся, і почимчикував у пошуку вікон.
— Нарешті вітер не буде гуляти по всій квартирі. — Зітхнув Дмитро, а потім його очі спалахнули. — І ми зможемо кохатися… на підлозі…
— Тихіше. — Вона приклала пальця до губ і тихо шикнула.
Дмитро розсміявся.
Вікторія похитала головою, усміхнувшись його веселому сміху.
— До речі, у нас завтра з тобою є плани.
— Які це? — Вікторія звела брови на переніссі, не розуміючи, про що йдеться.
— Мій друг… який допоміг мені з роботою… — Він прочистив горло. — Дозволив на вихідні поїхати у його заміський будиночок.
— Ні, я не поїду. — Похитала головою вона, даючи категоричну відповідь.
— Чому це? — Дмитро насупився.
— Бо це не гарно. — Вона здивувалась його запитанню, - все ж і так було зрозуміло.
Дмитро торкнувся її волосся, і промовив:
— Якщо б це було не гарно,… я б тобі про це не говорив… і не пропонував… — Він розслабився, і усміхнувся в підтвердження своїх пояснень. — Прошу, погоджуйся. Я хочу тебе на нормальному ліжку… біля каміна…
Вікторія зашарілась, і знову приклала пальця до губ, натякаючи на те, що їх може чути Віктор, який у сусідній кімнаті вимірює вікна.
— Тихіше. — Її очі гнівно блиснули.
Дмитро вишкірився, зрозумівши, що у нього є «туз» в рукаві.
Вибач, Ягідко,… але шантаж – ще ніхто не відміняв.
— Якщо ти не хочеш, щоб дядечко Віктор взнав, як я буду тебе брати… ти погодишся поїхати завтра у той будиночок. — Він нахабно та самозакохано усміхнувся, дивлячись у її очі, які палали гнівом. Вона була розсерджена його словами і таким нахабним ультиматумом.
— Так не чесно! Ти… ти… маніпулятор! Нахабний. — Хмикнула вона і топнула ногою, виказуючи незадоволення.
— Як то кажуть, - «в коханні та на війні, - усі засоби хороші». — Він повів бровою, підтверджуючи нахабність, про яку говорила Вікторія.
— Я не поїду! Я на шантаж – не піду! — Вона схрестила руки на грудях.
— Ну… тоді… — Дмитро прочистив горло, і голосніше промовив: — Я тебе буду спочатку пестити паль…
— Стоп! Добре! До-бре! — Вікторія зупинила його слова, притискаючи свою долоню до його губ. Почувши його смішок у своїй долоні, вона примружилась, і наступила йому на пальці. Замість смішка, почувся стогін. — Якщо не хочеш, щоб я тобі віддавила ногу, - мовчи. Зрозумів?
Він похитав у знак згоди головою.
Вікторія забрала руку, і почула голосний сміх.
— Ну і Фурія! Не очікував! Проте, мені сподобалося! — Він облизав губи. — Твої очі спалахнули вогнем… м-м-м… суцільна пристрасть.
— Ти сплутав – це гнів. — Тихо прошепотіла вона, жбурляючи очима блискавки.
— Моя… Гера… Моя, богиня… — Він вишкірився задоволено та нахабно.
— Ну… Зевсе… Ти отримаєш! — Вона майже заричала.
Він знову засміявся.
— Ти неймовірна і в гніві… і в пристрасті… Моя… бо-ги-ня… — Дмитро нахилився і швидко поцілував Вікторію, кознувши язиком по її нижній губі.
— Ти, нестерпний! — Вона розвернулась, і почимчикувала до кімнати.
Дмитро дивився їй у слід, милуючись її стегнами, які вимальовували вісімку.
Смакота…
******* ******* ******* ******* *******
Дмитро схопив Вікторію, як тільки та вийшла з ванної кімнати. Притиснувши дівчину до стінки, він підняв її за сідниці, і вона миттю обхопила його стегна своїми ніжками. Припавши до неї у шаленому поцілунку, він божеволів від тих почуттів, які захоплювали його зсередини, наповнюючи всепоглинаючим щастям. Хотілося одного, - відчути її шовк,… вологе та таке тугеньке лоно, яке чекає на нього. Хотілося розчинитися у жінці, яку кохаєш усім серцем.
— Сподіваюсь, ти вже волога… не хочу робити тобі боляче… — Його дихання переривчасто здіймалося в грудях, а серце калатало об ребра зі швидкістю світла.
Вікторія трималася за нього мов ліана. Її руки та ніжки обвивали його прекрасне, голе тіло… Тіло самого Зевса…
— Перевір… — Вона майже запищала від перезбудження, яке на неї накочувало хвилями.
Він збожеволів від її слів. Застогнавши, він опустив між ними руку, і узявши свій член в долоню, торкнувся її вологої дівчинки, яка на нього так чекала. Голова пішла обертом… Все, що йому потрібно, -може дати лише вона…лише його Вікторія…
Вона застогнала, відчуваючи, як його голівка торкається її розпаленої плоті, яка жадає лише одного – наповнення ним… його єством…
— Ти неймовірна… — З цими словами, він направив свій член у її солодке лоно. Його тіло затремтіло від насолоди та перезбудження, яке охопило його, як тільки він пірнув у її шовкові тенета. Перемістивши руку знову під її сідниці, він почав рухатись, задовольняючи тіла та душі. — Вікторіє,… моя кохана дівчинко…
Вона заплющила очі від насолоди… від бездоганного захоплення його тілом її… Вона розчинялася, вбираючи його в себе… Вона забувала, що існує довкола неї світ… Вікторія знала лише одне, - вона кохає його до нестями…
— Дмитре… О-о-о… — Вона закусила нижню губу, стримуючи свій порив закричати.
— Не стримуйся… прошу тебе… Хочу чути тебе… Знати, що тобі так само добре, як мені… Прошу… — Він увійшов ще глибше, дістаючи найпотаємніші місця, і в цю мить він почув спів своєї пташечки. — О, так… Так, моя дівчинко…
— А-а-а! — Вікторія відчула його так глибоко, так несамовито, що вкусивши губу до крові, - її крик вирвався назовні. — О, Господи! Мені так… до-бре-е…
Усмішка осяяла обличчя Дмитра. Заховавшись обличчям у її шию, він пришвидшив темп, зводячи з розуму її і себе.
— Так, так!
Вікторія чула власний крик… стогін… благання і не могла повірити, що це її голос,… що це вона… Невже вона може так безсоромно благати чоловіка?... Може! І хоче!
— Швидше… Прошу… Швидше! — Голова йшла обертом. Все її єство благало звільнитися від напруги, яка пронизувала усе її тіло, кожну клітинку.
— Давай, давай моя мила, Ягідко… Прошу проспівай для мене ще…
— М-м-м… — Вона облизала губи.
— Давай! — Він увійшов ще глибше, і вибухнувши у ній, заричав немов звір.
Відчуваючи його здригання в собі, її накрило такою ж хвилею блаженства. Хвиля за хвилею,… ледь помітні і такі безцінні…
— Так!... Так!... — Вікторія вчепилася об його спину, усміхаючись і розсипаючись на маленькі блискітки, десь далеко у хмарах.
— О, Господи… — Дмитро, подивився їй у вічі, а потім з жадібністю накрив її вуста своїми.
Цілуючи її губи, він відчув присмак крові. В пориві пристрасті, вона кусала свої губи, якими він з жадібністю упивався зараз.
Моя богиня… Моя…
Вікторія застогнала, стискаючи його ніжками, ще сильніше.
Дмитро зрозумів, що його богиня, - за крок до сходження на Олімп… їй потрібна розрядка, - про це говорили її ніжки, які притискали його стегна до себе.
Він обережно вийшов з неї, і Вікторія незадоволено застогнала. Дмитро усміхнувся. Поставивши її на ніжки, він дивлячись їй у вічі, опустився перед нею навколішки.
— Дмитре… — Як тільки вона зрозуміла, що зараз буде відбуватись… кімната пішла обертом.
Його язик торкнувся її плоті, яка бажала звільнитись… вибухнути та розлетітись на шматочки ейфорії… В ці хвилини її пронизував струм, який охоплював кожен сантиметр її чуттєвого тіла. Імпульс за імпульсом… її тіло відгукувалось на його умілі ласки… Йому було достатньо декілька разів провести по ній язиком і вона б розм’якла, але він не хотів обмежуватись лише ним… Його пальці пірнули у її глибини, і вона закричала від несподіваного задоволення… Пальці Дмитра рухались обережно, а язик… язик збожеволів на маленькій горощинці…
Дмитро смакував,… божеволів і кохав… кохав безтями…
Вікторія схопилася за його плечі, залишаючи сліди від нігтиків і все… світ поплив… лише задоволення, яке підкошує ноги…
Дмитро схопив її, коли вона безсила, спиною сповзла по стіни, у його руки.
Вона обвела його шию руками, і тихо промовила:
— Я бачила веселку...
Дмитро засміявся.
Декілька хвилин вони спокійно сиділи в обіймах одне одного, а потім Дмитро встав, і підхопивши її на руки, поніс на матрац.
Вікторія сонна та задоволена чекала, коли він ляже біля неї. Він не змусив на себе чекати, і вона скрутившись біля нього, ніжно поцілувала його вуста.
— Добраніч, моя смачна Ягідко…
Вікторія тихо, червоніючи засміялась.
— Добрані, мій Зевсе… Добраніч…
Вона позіхнула і усміхнено почала провалюватися в сон, і Дмитро разом з нею.
