Джекпот - Анна Харламова
Його руки перемістилися і тепер він її міцно обіймав. Кілька кроків і вона була притиснута до стіни.
— Навіщо ти так? — Вікторія не витримала, і по її щічкам полились пекучі сльози відчаю та безпорадності. Їй хотілось, щоб це все був невдалий сон, але – це була реальність, яка пронизувала її серце болем.
Дмитро сповнився ненавистю сам до себе, до своїх слів та поведінки. Він нахилив голову, а потім піднявши її, подивився у неймовірні очі, які були сповнені сліз через нього. Він хотів втримати її, хотів прожити з нею життя і це була чиста правда, але через те, що він знає, що на них чекає – натиснув на Вікторію, яка під його словами ледь не зламалась вдруге. Її вже ображали, її вже полишали – і зараз він ні чим не кращий за того козла, який знехтував її почуттями.
— Пробач мені. — Дмитро підняв руку, і притиснув долоню до її мокрої щічки, витираючи великим пальцем сльози. — Я вибачаюсь за те, що наговорив тобі стільки негарних слів. Проте, я не забираю своїх слів, стосовно прожити разом життя. Ти та, на яку я чекав. Я кохаю тебе і так буде завжди. Знаю, що тепер мені треба буде знову завойовувати твою довіру, я тебе налякав та образив, але я доведу, що я саме той, хто кохатиме тебе все життя і зробить тебе щасливою. — Дмитро торкнувся її чола своїм, і тихо додав: — Пробач, моя Ягідко.
— У мене не вистачить сил не думати, що ти одного разу просто підеш. Тому…
— Ніяких «тому»… прошу… Дай мені ще один шанс… — Він підняв її обличчя в своїх долонях, і обережно торкнувся своїми губами її вуст. Вона навіть не ворухнулася. Він не міг сказати, що це погано, навпаки. Вона його не відштовхнула і це було головне. Дмитро знову торкнувся її вуст. І знову реакції не було. — Прошу…
Вікторія важко видихнула, обпікаючи його губи, своїм диханням.
Їй було боляче від усіх сказаних ними слів, але вона знала, що якщо не дасть йому… їм ще один шанс – помре від болю. Підвівшись навшпиньки, вона обережно торкнулася його губ, і почула, як він вдячно та з полегшенням видихнув.
— Ти мене образив… мені боляче… — Прошепотіла вона, ховаючись у його шию.
— Знаю, знаю… я виправлю все. Обіцяю. — Він усміхнувся крізь сльози. Закліпавши, проганяючи вологу, він промовив: — Я почну загладжувати провини вже сьогодні вночі… — Його голос змінив забарвлення, тепер він хриплуватий та томний.
Вікторія захихикала.
— Ага…
— Не віриш? — Він підхопив її на руки, і поніс до каміна, на ковдру. Опустивши її, він навис над нею. — Ти прекрасна, Вікторіє… — Він дивився, як мерехтить та грається світло від вогню з її шовковим волоссям, яке розсипалося по подушках. Напівтемрява, загадковою вуаллю обмальовувала усі вигини Вікторії, і йому закортіло побачити її оголене тіло, під тьмяним світлом каміна. Його руки поповзли під її светр, але вона зупинила його. Дмитро перелякано подивився їй у вічі. Невже тепер вона не дозволятиме йому себе торкатись? Він не витримає такої муки. — Що? Ти… не… хочеш?
— Хто тобі про таке сказав?... — Вона провела долонею по його волоссю, пропускаючи пальці між коричневими прядками, на яких грало світло від вогню. Його синець майже пройшов, і тепер його блакитні очі засяяли з новою силою.
— Тоді, чому ти мене зупинила? — Він промовив ці слова, як наполоханий хлопчик.
— У мене є для тебе сюрприз… — Вона нерішуче подивилася у його очі, і почервоніла. — Мені треба декілька хвилин і я повернусь…
— Ти хочеш піти, саме в цей момент? — Здивувався він, широко дивлячись на неї.
— Так. —Вона уперлася долонями об його груди, змушуючи його підвестися. Вона вислизнула з під нього, і встаючи, тихо промовила: — Я швидко… обіцяю… — Її щічки почервоніли, коли вона продовжила: — Ти можеш мене чекати, будучи в образі Адама… — З цими словами, вона покинула грайливо кімнату.
Дмитро широко усміхнувся її останнім словам. Двічі його не треба було просити, тому він узявся за одежу, від якої повинен був звільнитися до приходу Вікторії.
Здається, що так швидко він ще ніколи не роздягався. Обпершись об камін, він стояв, як Зевс, який чекав на свою Геру.
Опустивши голову, він не помітив одразу спокусницю, доки вона тихо не зітхнула. Він підняв очі, і щелепа відвисла в той самий момент. Його богиня була у неймовірно спокусливій білизні, яка грайливо облягала її смачне тіло. Вона могла звести з розуму лише одним зітханням, а тут – важка артилерія, яка забрала здатність говорити. Чорне мереживо прикрашало її горбочок Венери,… прикрашало її груди, через яке просвічувалися її коралові соски,… пояс, який тримав панчішки і самі панчішки – були вибухом еротизму та сексуальності.
— Ти… — Він голосно глитнув і облизав пересохлі губи. — Ти… неймовірно сексуальна… Я зараз тобі скажу те, що навряд чи ти планувала почути, але я не можу не сказати це тобі… Я нереально хочу тебе трахнути… і водночас кохати так ніжно, як тільки можна… — Він дивився на її солодке тіло і на те, як вона почервоніла від його відвертих слів, і його накрила хвиля всепоглинаючого бажання… не тільки споглядати, але і торкатись.
Вікторія бачила в його очах захват та кохання, який був змішаним з голодом… первісним… диким голодом… І це їй подобалося… вона упивалася цим… Вона відчувала себе розкішною та сексуальною… Її сором’язливість зникла в ту ж саму мить, як тільки він подивився на неї, своїми жадібними очима.
— Ти теж… неймовірно сексуальний… Тобі пасує бути Адамом… — З придихом, мовила вона. Його міцні руки, груди та прес – були наче намальовані. Їй навіть здалося, що вона відчула своїми подушечками пальців його міць. Накачані ноги та те, що було між ними – викликало лише захват. Його плоть була вже збуджена до знемоги, і їй так кортіло відчути її у собі… глибоко до гучних криків. Відчуваючи, як калатає серце об ребра, а бажання зростає там, де сходяться ніжки, вона тихо застогнала.
Дмитро це розцінив, як поклик богині, яка потребувала його так само. Як він її. Лише кілька кроків і він біля неї. Він запустив руку у її волосся на потилиці, і нахилившись, провів язиком по її шовковій шиї.
— Обожнюю відчувати твою шкіру на смак… — Він знову обдав її шию жаром, але на цей раз, він палко поцілував містечко біля вушка. — Обожнюю смакувати твоїми вустами… і не лише цими, — Він провів великим пальцем по її вустам, а інша рука опустилася в її трусики. Вона уся затремтіла і застогнала. — Ти на смак, як бриз океану… і водночас солодка, як ванільне морозиво… — Його зуби повільно покушували її м’яку, шовкову шкіру, а вона під ним тремтіла, хапаючись за його біцепси руками. — Ти найсмачніший десерт... — Він підхопив її на руки, і поніс на ковдру. — Господи, як же я сильно тебе бажаю, моя Вікторія… — Він повільно опустив трусики Вікторії, і влігшись поруч, провів по внутрішній стороні її стегна, своїми гарячими пальцями, викликаючи неприборкані хвилі задоволення.
— Прошу… — Їй здавалося, що вона не витримає, якщо він зараз же, щось не зробить… байдуже що, але глибоко та нестримно… Головне, щоб він зробив її наповненою. Своєю. Назавжди.
Його голова нахилилась, а язик провів по шовкові поверхні її грудей. Вона вигнулась і застогнала голосніше, аніж гадала. Дмитро дбайливо підняв одну персу і її твердий, збуджений пуп’янок отримав того, чого бажав. Він накрив його губами, цілуючи та граючись язиком. Вікторія зітхала та стискала стегна у пошуку розрядки, але Дмитро не поспішав їй в цьому допомогти… він грався та збуджував, переходячи з одної перси на іншу, смакуючи та покушуючи,… облизуючи та цілуючи… Його ласки були вишуканими та дорогими… Він давав і вона брала, не розуміючи, як багато отримує зараз він.
— Які вони прекрасні,… які м’які… мої… — Він охрипнув від збудження, і не впізнавши власного голосу, усміхнувся своєму дикому бажанню.
Вона заплющила очі і застогнала від солодкої муки, яка її пронизувала, коли його губи торкались її тіла. Нарешті його пальці обережно опустилися на трикутничок. І вона втратила розум від цих неймовірних відчутів. Його дбайливі пальці гралися… тягнули… та пестили її темний трикутничок, доки не пірнули у вологі складочки.
— О, так! — Вона заповнила своїм криком усю невеличку кімнату. Узявши його за руку, вона натиснула нею між своїми ніжками, і почула його голосний стогін.
— О, Господи… Вікторіє, ти навіть не уявляєш, що ти зі мною робиш! — Його глибоке, переривчасте дихання обпікало її шию та вилиці. Подивившись на її розтулений ротик, він не втримався, і проникнув у глиб її глибини, насолоджуючись її смаком та досконалістю.
Доки їхні губи спліталися у солодкій грі, його пальці невтомно пестили її змушуючи тремтіти та бажати більшого. Він неодмінно подарує їй більше, але спершу, доведе її до піку.
— Дмитре… — Відриваючись від його губ, вона вигнулась під його пальцями, дозволяючи йому і собі поринути в забуття. — О, Господи! Так! — Вона померла і воскресла. Кожен імпульс пронизував її так сильно, що вона боялась загубитись та втратити свідомість. — О, так! — Вона стискала його пальці між стегнами, даючи відчути шалені скорочення своєї плоті.
— Ти така м’яка… солодка… — Тихо шепочучи біля її вушка, він забрав пальці, і усміхнено демонструючи їй своє кохання, облизав їх, мовляючи: — Смачно…
У Вікторії все поплило перед очима від його непристойного дійства. Це збудило її ні на жарт. Перекинувши його на спину, вона нависла над його величезною, збудженою плоттю, яка видавала усі бажання господаря.
— О, мій любий…
— Вікторіє… — Його погляд задурманився, коли він зрозумів, що вона хоче зробити. Його пульс прискорився так само, як і гучні удари серця. Губи розтулилися в передчутті того, що вона збирається йому дати. Дихання стало переривчастим, а губи пересохли. Він облизав їх і чекав… чекав на її дії. Її язичок торкнувся його голівки, і він голосно, утробно застогнав. — О, Господи!
— Смачно… — Одне єдине слово, а потім її губки знову опустилися на його гордість.
Її губи обпікали його,... язик зволожував його велику плоть… вона несамовито дарувала своє кохання, зводячи його з розуму так само, як і себе. Її дії стали більш рішучими, і він ще голосніше застогнав. Зустрівшись з її поглядом, він ледь не збожеволів.
— Кохана… Я хочу тебе… — Він узяв її за плечі, і вона відпустила його сталь.
— Чому ти зупинив мене? — Вона облизала губи.
Її розчервонілі щічки, припухлі губи, зводили його з розуму, він реально злітав з котушок…
— Бо якщо я в тебе зараз же не увійду, - я збо-же-во-лі-ю…
Він допоміг їй лягти поруч. Накривши губи Вікторії своїми, він прим’яв її шовкове, м’яке, піддатливе тіло, і у в ту ж саму мить наповнив її собою. Задоволене та полегшене зітхання заповнило увесь простір… воно наче зависло у повітрі. Він повільно зарухався, не припиняючи солодкого, дикого цілунку.
М’які, ніжні рухи, якими він нагороджував їх обох, заносили їх на вершину екстазу. Він не хотів поспішати, але саме це їм було потрібно. Дмитро зарухався швидше, коли відчув, як несамовито Вікторія обхопила його сідниці своїми ніжками, натискаючи на нього, у пориві дикого бажання.
Їхні тіла вловили ритм нестримного танцю, і вони віддавалися поповній. Стогони,… зітхання,… насолода та шалені рухи набували швидкості, усе доходило до свого логічного апогею, щоб потім знову і знову сходити на вершину всепоглинаючого кохання та щастя.
Вікторія затримала дихання, вчепившись нігтиками в його спину. Він пульсував у ній, даруючи неймовірну, різнокольорову гамму почуттів.
Низький, хтивий та солодкий стогін пролунав над його вухом, і він ще раз увійшов у ню до країв, наповнюючи її своїм коханням.
Олімп був підкореним, двома до нестями, закоханими людьми.
