Йдемо зі мною, Василино - Ольга Островська

Арід відпустив мене тільки тоді, коли приніс у просторий, гарний і по-чоловічому лаконічний кабінет. Пройшовши при цьому через приймальню, де вмить схопився з-за столу і виструнчився молодий куард. Той округлими очима спостерігав, як імператор на руках тягне до себе в барліг невідому особу, а позаду незворушно йде адамір Шаєра, під руку з рудим дівчам вельми екзотичної зовнішності. Косиці Ааму ми з Солею, до речі, закрутили в досить гарну зачіску. І теракотове пальто нашій смаглявій бурштиноокій красуні дуже личить. Як і пісочно-жовта сукня, під ним.

Так ось, цього молодика, що схопився, Арід нам з Ааму представив, як свого секретаря Віто. Ми з дівчинкою, знову були відповідно представлені, як наречена і підопічна. Після чого імператор доручив цьому самому Віто супроводити Ааму у виділені їй покої й простежити, щоб юній сьєрі була надана вся необхідна допомога в освоєнні на новому місці.

От і вийшло, що до кабінету ми потрапили вже втрьох. Рок, передавши юну червонокосу красуню секретареві, зайшов разом з нами й зачинив двері.

− Сідай, Року, є новини. І прохання до тебе, – кинувши на нього короткий погляд, наказує Арід, поставивши мене нарешті на ноги. І приймається особисто розстібати ґудзики на моєму пальті.

− Аріде, я не безпорадна, і можу це сама зробити, − намагаюся відсторонитися.

− У мене це швидше вийде, − притягує він мене назад. − Не сперечайся.

І от відкриваю я рота, щоб обуритися, але мені його закривають найдієвішим способом. Жарко цілуючи, вибиваючи з голови всі зайві думки. Які там ґудзики? Про що взагалі йдеться?

− Я ж кажу, мій спосіб швидше, − усміхається лукаво, стягуючи з мене розстебнуте пальто. – І приємніше.

І за руку веде мене до масивного крісла біля столу, щоб сісти самому і посадити мене на коліна. Ще й до скроні губами притискається. Цікаво, це він так сильно скучив, чи настільки енергетично зголоднів, що ні на секунду мене від себе не відпускає?

Відчувши, як поступово покидає напруга чоловіче тіло, до якого мене так палко притискають, роблю висновок, що про голод я, здається, дійсно вгадала. Напевно, виконання імператорських обов'язків, особливо після тривалої відсутності, заняття набагато виснажливіше і більш витратне енергетично, ніж острови в аномальній зоні рухати.

Бідолашний мій. Стомився. Як тут не обійняти, у щирому бажанні підживити його своєю підтримкою?

− К-хм, − нагадує про себе Рок, що втомився спостерігати за нашими обіймашками. − Аріде, може ти мені вже повідомиш свої новини та прохання, і я залишу вас самих?

− Так, вибач. Забувся, – зітхає мій куард, підвівши голову. А мені так приємно до нього й далі тулитися. Нехай говорять собі, а я посиджу в його руках. І мені добре, і йому корисно.

− Хасмієра, затримали, − чую я те, що миттєво привертає всю мою увагу, змушуючи напружитися. – Суд завтра. Але він подав зустрічний позов. Звинувачує мене в незаконному придбанні рабині на території Лайтазі. Мені потрібно, щоб ти виступив свідком і підтвердив, що Василина є сестрою твоєї пов'язаної й відповідно перебувала під нашим захистом, коли її незаконно викрали з Землі.

Що? Його звинувачують у покупці… мене? Забувши, як дихати, я підводжу голову, щоб уважно подивитися на обох чоловіків. Арид позивається до маліксара Хасмієра?

Чорт, могла і сама здогадатися, що той випадок з порталом він нікому не спустить і розбиратиметься. Я тут зі своїми переживаннями та дурними страхами ношуся, а в нього проблеми через мене.

− Звісно, − спокійно киває Рок. – Я правильно розумію, що представники Вищого суду прибули до Соледи саме з цього питання? Якщо так, я зустрінуся з ними. Напевно, вони й Василину захочуть допитати. Особливо з урахуванням твоїх планів.

Вимовляючи це, Солін чоловік спрямовує уважний погляд на мене.

− Обійдуться, − коротко кидає у відповідь мій куард. – Шад погодився виступити свідком і надати докази того, що гроші, які, я заплатив на аукціоні за Васю, були перераховані на рахунок Кайтана тільки для того, щоб цей рахунок вистежити. І згодом стали платою за послугу з усунення міжнародного злочинного угруповання, яке займається работоргівлею з потурання правителя Лайтазі.

− Шад так легко погодився вийти з тіні? – здивовано здіймає брови Рок.

− Бери вище, він сам запропонував, − посміхається криво Арід. – І навіть підтвердив мої припущення щодо його справжньої особистості. Ми з ним уклали деякі домовленості. Тож… у Лайтазі дуже скоро буде новий маліксар.

− Це гарні новини. Але ти впевнений, що зможеш розвіяти всі сумніви в тому, що Василина залишилася з тобою добровільно, після того, що сталося з нею? Я розумію твоє небажання везти на засідання суду свою поки що непов'язану обраницю, але її свідчення могли б значно спростити справу.

У міру того, як Рок говорить, від Аріда відчувається все більше роздратування і навіть злість. Він вочевидь зовсім не бажає погоджуватися з другом. Хоч я й не розумію чому.

– Якщо потрібно, я зроблю це, – заявляю впевнено.

– Вася туди не поїде! − одночасно зі мною жорстко карбує Арід. І відразу здивовано повертає до мене голову, усвідомивши, що саме я сказала.

– Чому це я не поїду? − цікавлюся вимогливо. − Якщо мої свідчення потрібні, щоб оббілити твоє ім'я та засудити Хасмієра, то, звісно, ​​я їх дам.

– Це не обговорюється, Васю, – твердо вимовляє мій куард. – На засіданні Вищого суду будуть присутні найсильніші куарди нашого світу. У тому числі сам Хасмієр. Ніхто не має права вимагати твоєї присутності там, де ти будеш єдиною фуентою в залі, повній голодних до твоєї енергії куардів.

− Там буде хтось сильніший за тебе? – уточнюю тихо, зрозумівши нарешті причину його відмови.

Це так… зворушливо і приємно, що він хоче мене вберегти, навіть ризикуючи своєю репутацією. Але я не маю права приймати таку жертву. Не тоді, коли можу щось зробити не тільки для свого чоловіка та країни, яка, швидше за все, стане моїм домом, але й для свого рідного світу, посприявши усуненню цього монстра маліксара, який дозволяє продавати в Лайтазі землянок, як рабинь.