Загублений ідол Ліни - Катерина Федоровська

Ліна поглянула на нього трохи винувато, однак впевнено промовила:

- Саміре, я не можу, – зустріла його спантеличений погляд. – Пробач мені, але я маю повернутися у свій світ.

- Невже через них, дівчинко моя? – зневажливо кивнув у бік родичок. – Я захищатиму тебе. Я знищу будь-кого, хто насмілиться завдати тобі шкоди. Ліно, крихітко, я благаю тебе залишитися зі мною.

Скупі сльозинки виступили прозорими краплями на її щоках. Вона дивилася на нього невідривно, прагнула запам’ятати кожну особливість його демонської подоби. І от в таку щемну мить Ліна точно порахувала, що саме сьогодні минає тиждень її перебування в комі.

Він витирав ті солоні краплинки, поглядом молив передумати й бути з ним. Але Ліна вже вирішила.

- Пробач мені, коханий. Я тебе ніколи не забуду. Але я маю йти. Це мій вибір, - і заплющила засльозені очі.

А коли прокинулася, то зрозуміла, що лежить у лікарняній палаті. А на її ліжку поряд схилила голову на руки спляча мама.