Магія без пам'яті - Мiла Морес

Лауріна

У вихідний день, коли в мене з'явилося кілька годин особистого часу, я просиділа в тихому гардеробі зі своїм птахом. Я вивчила одну із найцікавіших тем. Алі розповів про надздібності, якими наділені алконости.

- Почекай, чи правильно я зрозуміла… Виходить, що я голосом зможу будь-кого змусити забути про щось?

- Так, пані Лаурі. Ця здатність розкривається з часом при наростанні сил, або після контакту з призначеною парою.

- І як це працює? Розкажи детальніше. Я вже хочу спробувати!

- Пані Лаурі, у вашому випадку ще рано переходити до практики.

- Ти все ж таки розкажи, як змусити когось забути. Ось, наприклад, відправлять мене до директора, і я примушу його забути, чому я опинилася у його кабінеті. Буде кумедно!

- Здібності потрібно використовувати обдумано. Ви повинні зважити, чи випадок вартий витрат магії. Коли ви застосовуватимете надздібності, відтік енергії буде дуже сильним. Велика ймовірність, що ви швидко ослабнете. Щоб цього не сталося, вас має підживлювати магія призначення, тобто ваша справжня пара.

- Я все одно хочу спробувати. Що робити, щоб змусити забути?

- Пані Лаурі, алконост - співаючий птах. Наш голос змушує забувати, але чим довше триває спів, тим більше пам'яті у слухачів стирається. Ви можете направити свою енергію на те, щоб стерти певну інформацію, але цей фокус потребує підготовки. Для оволодіння всіма навичками ви повинні тренувати не лише здібності алконоста, а й свою основну силу.

- У мене немає сил.

- Можливо, ви не навчилися ними керувати чи вони виявляться пізніше. Про спів алконоста ви повинні знати, що довга пісня змушує душу людини залишати тіло, а розум – голову. Як правило, кількох секунд протяжного звуку а-а-а-а достатньо, щоб стерти попередні п'ять хвилин з пам'яті всіх слухачів.

- Ось так? - набираю повітря в легені, - а-а-а-а-а, - простягаю на свій лад, як умію. Вийшло щось на кшталт співу принцеси у мультфільмі. Не чую себе збоку, але мені здається, вийшло гарно.

- Так, пані Лаурі.

Я в дикому захваті від власних здібностей. Нехай навіть я ними поки що не володію. Але було б цікаво, якби я таки навчилася робити такий фокус.

Піду потреную на сестрах. Вони якраз щось шумно ділять у кімнаті. Навіть стіна вбиральні хитається.

- Ви що тут робите? – кричу на Тарі та Конні, які ділять місце за комп'ютером. У нашій спільній кімнаті бардак, ступити нема де. За порядком ніхто, окрім мене, не стежить.

- Я перша сіла, а вона мене виштовхує!

- Мені також треба! Скажи їй, Лаурі! Вона вже сидить годину, мене не пускає! Грає у свою безглузду гру!

Молодша б'є старшу, а та лише втискається в крісло. Крики не вщухають, ще й малі близнючки додають лиха на мої вуха. Хочеться замкнути всіх у темній комірчині, закрити на замок, причому щоб це місце було десь за межами нашого будинку, щоб я навіть глухих криків не чула.

- Так, годі! Провалюйте! Мені також потрібно до комп'ютера! Мені писати доповідь! - Я не брешу, правда таке задавали, хоча старатися для місіс Тартіс я не буду, все одно вліпить двійку.

- Ні! Зараз моя черга! - не здається Конні.

- А-а-а-а-а! – співаю. Може примушу сестер забути про сварку. Сама не розумію, як вкласти цю інформацію у свій голос, але пробую. Чекаю на реакцію. Проспівала, здається, надто голосно, молодші взялися за вуха.

- Ти чого це співаєш? На музику ходити почала? – у повній тиші запитала Тарі.

Хоч якось спрацювало. Вухам стало легше, коли сестри перестали репетувати. Якби я мала вибір, жила би одна і в повній тиші.

Ех… Нічого не вийшло!

- Я хочу, щоб ви замовкли і звільнили мені місце, - вже не чаклую, відчайдушно прошу.

- Гаразд, ходімо Конні.

Сестри вийшли з кімнати. Дивлюся на відчинені двері, дивуюся. Що це щойно було? Вони справді вийшли з кімнати? Отак просто і майже без заперечень?

Зглянулися наді мною.

- Мила, ти тут кричала? – мама зазирнула до кімнати. За нею висунулась голова Томана.

- Співати почала? – знущається брат.

- Я тренуюся. Може на курси для співочих птахів піду.

- Ще чого надумала, - з коментарем повз відкриті двері пройшов батько.

Жодної підтримки, як завжди. Хочу спробувати ще раз заспівати в когось над вухом. Може таки спрацює? Наприклад, примушу маму забути, що вона дала мені вказівку вичистити санвузол на першому поверсі. Хм… чудова ідея. От би спрацювало!

- Мамо, мені справді здається, що я вмію співати. Хіба в мене поганий голос? Ось послухай. Ааа-ааа-ааа, - змінюю комбінацію звуків для різноманітності.

- Так, дівчинко, звучить непогано.

- А якщо ось так: а-а а-а-а, - забувай, забувай, що сказала, забувай, - а-а-а-а-а, - мити туалети не давай, - а-а-а-а-а. Ну як?

- Добре, люба. Лягай спати вже, завтра до школи.