Біль і гнів - Дімаров Анатолій
Краще померти в гетто, ніж бути причетним до тяжких злочинів.
— Померти? — перепитав лиховісно Крамер.— Ні, пане професоре, померти вам так легко не вдасться! Я вже дечому навчився, пане професоре.
І наказав двом гестапівцям, які завжди його супроводжували, прив'язати старого до крісла.
— То як, пане професоре, може, роздумали?
З ненавистю дивлячись на Крамера, той заперечно крутнув головою.
Крамер включив бормашину... Сиве волосся старого потемніло від поту, зіниці розширились. Кров заливала підборіддя і груди, а він усе терпів. Навіть Крамера вразила витримка цієї старої людини.
На третьому зубі професор здався: кивнув головою, що згоден — говорити не міг...
А другодні Крамер змушений був висаджувати двері в знайомій квартирі.
Професор таки знайшов засіб вислизнути з його рук Лежав на ліжку поруч із мертвою дружиною, а з обвислих рук, з перерізаних артерій, стікали останні краплини крові...
Однак цей прикрий випадок не завадив Крамерові набути потрібні знання: знайшовся лікар, який уже за гроші довершив навчання. Відтоді, куди б не закидало Крамера, він не розлучався з бормашиною.
За цей час просвердлив, поспилював сотні здорових і хворих зубів. Свердлив гострими свердлами і спеціально затупленими, зверху до корення і знизу вверх, вибурював величезні дупла, лишаючи тонюсінькі стін