Епірська відьма, або Олімпіада — цариця македонська - Чемерис Валентин

І ось, вже нарешті дотягнувшись до трону, віддати його іншому.

Треба було діяти і діяти негайно.

Все зваживши, Кассандр послав до підлеглого йому правителя Амфіполя Главкія свою людину з такою запискою:

"Таємно умертви хлопчика і його матір. Зарий їхні тіла, не говори нікому нічого про це".

Главкій виконав повеління свого пана — нещасну Роксану та сина її, вина якого полягала в тому, що він був сином Александра Македонського, закололи кинджалами, а тіла їхні десь таємно зарили.

Сталося те у 305 році. Із загибеллю Роксани та її сина все царське сімейство вже було винищене, і це розчистило полководцям дорогу до влади. Зокрема Кассандру, котрий у 306 році проголосив себе царем. В історії цар Кассандр залишився відомим в основному як засновник міста, яке він назвав ім'ям своєї коханої дружини — Фессалоніки,— та убивця дружини і сина Александра Македонського, і особливо матері його — цариці Олімпіади.

ЕПІЛОГ

Mera лі тумба

Коло підніжжя лісистих гір Пієрія лежить привільна долина ріки Альякмон, а далі і ген на північ тягнуться рівнини. Тут, біля Альякмона, на північному заході нинішньої Греції (Егейська Македонія) розташувалося село Вергі-на. А втім, це скорше сільце — невелике, незнамените і донедавна мало кому відоме навіть у себе на батьківщині.

І ось ця Вергіна — "сільце, розташоване в дванадцяти кілометрах на південний захід від Веройї, стало місцем одного з найвизначніших археологічних відкрить останніх років" .

Так почав свою статтю професор класичної археології Салонікського університету Маноліс Андронікос. Він же й провадив розкопки гробниці македонського царя.

Припущення, що на місці села Вергіни (чи неподалік нього) колись стояла первісна столиця могутньої Македонії, препишна Егі, де й ховали македонських царів, виникло давно. Але підтвердити це могли тільки розкопки.

Маноліс Андронікос вперше прибув у Вергіну і взяв участь в розкопках ще в 1937 році, але до таємниці знаменитого Мегалі тумба впритул підійшов лише через сорок років.

владою Туреччини, було поділено між Сербією (Вардарська Македонія, згодом республіка у складі СФРЮ, нині, після розпаду югославської федерації, незалежна держава), Грецією (Егейська Македонія) і Болгарією (Пірінський край).

*** Це був єдиний випадок, коли слабенький Епір переміг Македонію (скориставшись смугою гострої кризи, у яку вона тоді потрапила і назавжди втратила вплив над Грецією). Згодом і Македонія (щоправда, після запеклої боротьби, багатьох нещасливих для неї воєн та повстань),

... Мегалі тумба — так звався Великий курган — могила котрогось із найзнаменитіших македонських царів діаметром сто десять метрів і заввишки близько тринадцяти метрів. Найвище здіймалась вона над іншими могилами, менших розмірів, і була споруджена явно в еллінські часи. Як гадали спеціалісти, царський некрополь пограбували ще в 274—273 роках, коли Пір, цар Епіру, розбивши македонського царя Антігона Гоната, захопив Егі і залишив там своїх найманців галатів . Невдовзі Антігон Гоната відвоював свою столицю. Щоб прикрити ганьбу — пограбовані гробниці царського некрополя — і велів насипати Мегалі тумбу — Великий курган.

І ось почалися його розкопки. За тридцять п'ять днів напруженої роботи було вибрано вісімнадцять тисяч кубометрів насипної землі. В материковий грунт, в центрі кургану, заклали п'ять пробних шурфів. І — жодного знаку на будь-які споруди. Археологи занепокоїлись: невже під курганом немає гробниці? Але ж цього просто бути не може! Незважаючи на невдачі, пошуки тривали довго. І ось в кінці 1977 року, готуючи майданчик для розкопок на майбутній рік, зовсім негадано виявили давню, щоправда, невелику могилу — вона ховалася під Мегалі тумба на південно-західному його краю.

Заклали шурф і відразу ж наткнулися на частину цегляної стіни, потім виявили ще одну, а між ними відкопали кришку прямокутної гробниці. Робота була нелегка, довга і неспішна. Але добутлива. Одне за одним археологи виявили троє поховань — двоє знаходились під землею, а третє на поверхні, пограбоване у 274—273 роках.

В малій гробниці майже нічого не вціліло, хоч була вона, очевидно, багатою — про це свідчили фрески незвичайної краси, якими розписали верхню частину стіни. А на стіні з північного боку несподівано виявили унікальну художню композицію "Викрадення Персефони Плутоном". Одного погляду на композицію було досить, щоб сказати: це твір великого майстра. Яка впевненість і легкість пензля! Незрівнянна витонченість кольорової гами, майстерне володіння перспективою — все це створене рукою непере-вершеного митця. Було висловлено припущення, що автором "Викрадення Персефони" міг бути знаменитий грецький художник середини IV ст. до н. е. Нікомах.

На інших стінах були зображені жіночі фігури, чудово виписані, але вже не такі вражаючі і яскраві.

Розкопки тривали. Невдовзі почав вимальовуватись головний вхід гробниці з незвичайним фасадом, прикрашений карнизом з прекрасними пальметами. Ось з небуття виникла фігура юнака із списом в руках, а поруч — косуля і вершник. Теж унікальна композиція грецького живопису.

Ще одна сцена — полювання на кабана та левів.

Біжать собаки, за ними троє вершників і сім піших мисливців із списами. Майстерно створена композиція, гама і кольорове вирішення теми — теж виказують руку великого художника.

Гробниця мала склепінчасту стелю, як і всі, між іншим, македонські гробниці. Почали з'являтися різні речі, купи уламків — залізні мечі, деталі кінської упряжі — все зберігало сліди поховального вогнища.

Нарешті дісталися і до самої поховальної камери.

Проникнути в гробницю вирішили через склепіння. Коли вийняли каміння, через отвір ліхтариком освітили гробницю. Вона була квадратна (4,46 м на 4,46 м), оздоблення стін досить скромне, археологи сподівалися на щедріший розпис. В поховальній камері в одному кутку побачили бронзовий посуд і зброю, в іншому — лише срібний посуд. На ньому — залишки якихось зітлілих матеріалів вперемішку із золотими пластинками.

В центрі — прямокутна мармурова плита, що накривала мармуровий саркофаг.

Обдивившись, розширили отвір, поставили драбину й спустилися в камеру — висота її понад п'ять метрів. Збуджені археологи вітали один одного з удачею, адже так щастить лише раз за життя! Немає змоги перерахувати всі речі, що їх виявили в гробниці. Серед бронзового посуду і зброї — позолочені бронзові вінки, два триножни-ки, два бронзові з позолотою поножі, три великі чаші, багато малих чаш, десятки наконечників списів та пік із заліза, сарісси — довгі списи македонських фалангістів, які в основному й здобули найголовніші перемоги для Філіппа, царя македонського. В срібному глечику-гідорілі зберігалася губка — за дві тисячі років вона не втратила еластичності, була м'якою на Дотик. Такими губками витирали тіло після лазні. В іншій купі предметів лежало чимало майстерно виготовленого посуду, ручки якого були у вигляді голів Геркулеса, Сілена, Пана . Бородатий Сілен — незмінний супутник бога виноробства Діоніса. На срібній вазі зображений Геракл, від якого, як твердять, вів свій родовід Філіпп Македонський.

Серед бронзових речей виділявся великий круглий предмет, навколо якого були розкидані різні речі. Здогадалися, що то — залишки щита. На дерев'яній рамі була натягнена шкура, її прикрашали малі деталі із золота і слонової кістки. До щита кріпилися ручки у вигляді майстерно вирізаних фігурок із позолоченого срібла. Такий дорогий і коштовний щит, очевидно, готувався не для бою, він мав якесь ритуальне значення. Зберігався він у бронзовому футлярі. Поруч із щитом — залізний шолом господаря з типовим для македонських шоломів гребенем і рельєфною фігуркою Афіни спереду. Це був перший македонський шолом, знайдений археологами. Поруч — меч-ксіфос із залишками піхвів, його носили на портупеї через плече.

Трохи збоку лежала кіраса із залізних листів, покритих шкірою і тканинами. її прикрашали золоті кайми, шість лев-ячих голів і прямокутні золоті пластинки з рельєфним зображенням Афіни. На згині, внизу, на кірасу було нашито більше п'ятдесяти золотих пластинок.

Між кірасою і шоломом лежав меч.

Дерев'яні його піхви оздоблені напівокруглими фрагментами з слонової кістки й прикрашені пальметами.

В кутку склепу, притулений до стіни, стояв горит .

Зберігся він добре. Нижній правий край прямий, лівий заокруглений, в середині верхнього краю — трапецієвид-ний виріз. Товстий шар золота, що покривало горит, зберіг його форму, хоч він і простояв, притулений до стіни склепу, двадцять три віки.

Золоті пластини горита розділені на чотири частини різної ширини, покриті багатим і різноманітним орнаментом. У верхній частині десять качок, що летять одна за одною, основна ж частина композиції, як гадають спеціалісти, відтворює сцени штурму та пограбування Трої: жінки рятуються втечею, воїни їх захищають.

Багато батальних сцен.

За формою знахідка належить до скіфських горитів, принаймні такі горити знаходять у похованнях скіфських царів. І стало ясно, що покійник за життя був непростим смертним. Це підтверджувала ще одна знахідка: обруч із срібла і золота, кінці якого вставлені в циліндр. Покритий він ромбовидною насічкою, на ньому нанесено рельєфну прикрасу у вигляді зав'язаної у вузол стрічки. Це була діадема. Схожа на ті діадеми, що зображувалися на портретах еллінських правителів. Навіть Александр Македонський і той був зображений в такій же діадемі.

Сумнівів не залишалося: це — гробниця македонського царя. Ось тільки якого? Знахідки датувалися 350—325 роками, а з 359 по 336 роки Македонією правив лише один цар — Філіпп II. Александр, який займав престол після вбивства батька, правив до 323 року, помер він і похований за межами Македонії. Отже, якщо померлий був царем, то це не хто інший, як сам Філіпп II. А золотий горит — дарунок скіфського царя Атея, бо тільки з ним Філіпп за життя мав стосунки серед скіфів.

Вінок із золотого листя, що перевите митрою, належав Олімпіаді. їй же належала і діадема із квітів та листя.

На долівці гробниці перед мармуровим саркофагом увагу першовідкривачів привернули уламки дерев'яного ложа, серед яких були фігурки із золота і слонової кістки.

Археолог підняв одну з таких фігурок і спершу не повірив власним очам: перед ним був портрет Філіппа.