Твори Івана Сурика - Павло Грабовський

І міцніші крила.

Приберуть сердешну

Пазури хижацькі;

Вдарить разом - зімнуть

Змахи скорохвацькі.

Близько рябець, ближче;

Ще одна хвилина -

Згарба хижак люто,

Пропаде пташина.

Ластівочко-серце!

Чи не дать покою?..

Вмить навів рушницю

Звиклою рукою.

Глухо степ озвався

По всьому околу,-

І степовий злодій

Гепнувся додолу.

XXII

Я ждав, тебе зустрівши знову

Після розлуки довших літ,

Що ти до мене здіймеш мову,

Ласкаво виявиш привіт;

Та розпитаєш похіпливо

Про все, що трапилось мені,

Як безвідрадно, як журливо

Текли мої самотні дні…

А ти нічого не сказала,

Немов окрижена була,

Мене неначе не пізнала,

Назустріч мимо обійшла.

Мені зробилось разом сумно,

Додому давсь, не чувши ніг,

І заридав... ридав безумно,-

Сліз тяжких здержати не міг;

Що не справдились наді мною

Надії кращого життя,

А пронеслися сном-маною,

Лукавим сном без вороття.

XXIII

Тихо зморена шкапина

По шляху руша;

Під ряденцем - домовина,-

Одійшла душа.

На санях, у свиті драній,

Сіпає мужик,

Нюка шкапі неслухняній -

Задаремний крик.

На його похмурім лиці

Тугонька-печаль:

Дуже жінки-молодиці

Мужикові жаль.

Спить дружина його мила,

Що лягла з родин.

Несподівана могила,-

Він оставсь один.

XXIV

Не судіть пісень моїх, о браття,

Що в їх світла часом не бува

Та не блимне іскорця завзяття:

Як живе, так кожен і співа.

Жизнь дає і образи, і звуки:

День засяє а чи все у тьмі,

Радощі обіймуть а чи муки,-

Кинуть слід в поетовім умі.

Мої співи наскрізь сумовиті...

А чи винен я тому хіба,

Що мені судилися на світі

Тільки горе та змія-журба?

XXV

Від садочка тіні

Пали по землі;

Пронеслись над лісом

З зиком журавлі.

Вітер перевійний

Ходить в череті,

Дзвоник далеченько

Плаче в самоті.

Де ти, друже, де ти:

Середи нетяг

Ніч тебе пристигла,

З торбою потяг?

Хай тобі про брата

Думонька майне,-

Надвечір тихенько

Спогадай мене!

Занудивсь я тяжко,-

Ні душі нема:

Горе нерозважне

Та тужба сама!

XXVI

Не сумуй, що листя

Сипеться додолу:

Знов зазеленіє

По всьому околу.

А сумуй, що сила

Молодості гине,

Що запекле серце

Світлі думи спине:

Теплою весною

Повійнуть не вспіє,-

Листячко рясненьке

Всі гаї окриє.

Сили ж молодецькі

Згинуть - не набудеш;

В черствім серці думи

Повік не розбудиш!

XXVII

Пам’ятаєш літа

Найсвятої віри?

Вірили ми свято,

Вірили без міри:

І любові-ласці,

І бабиній казці.

Та припала інша

Пора лихолітня:

Віру в нас убили

Лжа та злоба світня;

Все тепер байдуже

Слухаємо, друже!

Найлюбіше слово

Нам хто-небудь скаже,-

Досвідчений розум

Зараз його зваже:

Правда певна, щира,

А не йме їй віра!

XXVIII

Перейде день, і ніч мине.

Перейдуть тижні, роки навіть,

Мов одслід хмароньки майне,

Не встигши пам’ятки оставить.

Перейде жизнь; загинем ми

З палкими мріями тими…

Нащо ж я жив та мучивсь, боже,

Кохав, ненавидів, бува?

Питання вічного не може

Обняти людська голова...

XXIX

І спів пташок, і зелень сада -

Життя покійне та легке...

Чого ж тіка мене відрада,

Що душу стискує таке?

А те, що, мабути, не стріну

Братів далеких вже ніде,

У самотиноньці загину,

Даремно сила пропаде.

Де товариство любе їхнє?

Тиняюсь буцім навісний;

Роздасться пісня та й затихне,

Тюрмою глянув світ ясний.

До кого сісти - побалакать,

З ким поділить сумні думки?

О, як би я бажав заплакать;

Як серце рветься на шматки!

Хоча б почули вони стиха,

Крізь пеклування світове,

Що ними тільки вбоге диха,

Що ними на світі живе!

________________

Друкується за виданням: Павло Грабовський. Зібрання творів у трьох томах, т. I-III. К., Вид-во Академії наук УРСР, 1959-1960.

До першого тому ввійшли майже всі оригінальні вірші поета, а також більша частина перекладених ним творів з різних мов народів світу. Серед віршів, що не входили до збірок, вміщено два твори «Мои песни» та «Деятелю», передруковані з видання: Павло Грабовський. Твори в двох томах, т. I. К., «Дніпро», 1964.

Тексти творів П. А. Грабовського в окремих випадках подаються за сучасним правописом.

Збірка «ТВОРИ ІВАНА СУРИКА»

Збірка перекладів відомого російського поета Івана Захаровича Сурикова (1841-1880) вийшла під титулом: «Дрібна бібліотека. Книжечка 6. Твори Івана Сурика. Переклав з російського Павло Граб. Накладом Костя Паньковського». Львів, 1894, 42 с.

Дмитрієв Іван Іванович (1760-1837) - російський поет, байкар,