Листи до матері з неволі - Марченко Валерій

Вже, здавалося б, стільки лиха, паскудства, біди за своїх двадесять і п'ять перебачив, а не лагідність і любов. Ходячі пам'ятники людяності *. А про цвіт ти трохи не вгадала. В нас тут — розкішна зелена алея з черемхою та липами. Духм'ян, мов над розлитими парфумами. Кажуть, в жодній зоні стільки нема, як отут. Випало декілька днів спекотних. Я з таким задоволенням ніжився на осонні. Аж оце знов дощ, а до того — комарі, як татарове, хмарою. До адвоката поки не маю з чим звертатись, адресу його дістав, все гаразд. З ваших листів зараз нічого не викреслюють. Пропасти скорше може цілий лист, бо ти так і не нумеруєш їх. Та поки не (закреслено) крадуть і гаразд. Доходять марки, конверти, сповіщення — все. Гроші 50 крб. надішли, коли ласка твоя. Але не забудь при цьому сповістити й обов'язково заховай квитанцію. Минулого разу загубилися (в дорозі — річ ясна), то я не міг розшукати 5 місяців. Щодо книжок з З5-ї не турбуйся, бо, гадаю, після перевірки їх не "зажують". Принаймні, я за них не забуду,

* Степан Мамчур. Помер у таборі.

як мать родную. А коли вже надійдуть, відпиши, старенька. Я, здається, повідомляв: із пресою в мене більш-менш впорядкувалося. Після перевезення сюди за мій рахунок переадресували передплату і квит. Отож читаю досхочу й досмаку, благо, що в газетах і "Новом времени" стільки всякого.

Мамочко, огорнув оце мене черговий напад світової скорботи. І скільки через блудного сина тобі жалю та прикростей завдано, і скільки вам, тітці, зокрема, через мене терпіти доводиться. Знову мав розмову з відповідальним товаришем. Знову зайшла мова про торішнє побачення. Я одразу поквапився із щиро російським застереженням "кто старое помянет..." Побалакали й погодилися, що тоді вийшло "нехорошо" і що надалі нічого подібного не повториться. От якби вони тільки годувати стали. Цілую міцно тебе, тітку, Мар' яну, бабу, діда, татка—усю чесну компанію, мою малину.

Ваш і твій Валерій.

1/УІ-77

МВД СССР Гр-ке Смужанице Н.М.

Управление Внутренних дел гор.Киев, ул.Щербакова,

исполнительного комитета дом 72, кв.130

Пермского областного совета депутатов трудящихся Медотдел

8 июня 1977 г. №27/С-15

Медицинский отдел УВД Пермского облисполкома сообщает, что Ваш сын Марченко В.В. комиссионно освидетельствован врачами-специалистами. Состояние его здоровья удовлетворительное.

К досрочному освобождению по болезни не подпадает.

Зам.начальника медотдела УВД

Пермского облисполкома (подпись) В.А .КОСТИН

АКТ

23 июня 1977 г . п.Кучино

Мы, нижеподписавшиеся контролер по выдаче посылок Ерша-кова, агент ГИС Мохнутина В.Г., пр-к Фотенко И.Б.

Составили настоящий акт в том, что сего числа была произведена выдача посылок. При вскрытии посылки осужденному Марченко было обнаружено не положенное вложение.

1. Икра лососевая 2 банки

2. Паштет мясной 1 банка

3. Сушенные ягоды шиповника

Из-за нарушения ассортимента вложения посылка возвращается отправителю.

Осужденный с актом ознакомлен от подписи отказался.

О чем составили настоящий акт

Подписи:

1. (Ершакова)

2. (Мохнутина)

3. (Фотенко)

Відповідь на прохання (заяву) до Голови Верх.Ради СРСР — Брежнєва.

Президія Верховної Ради

Української РСР Президиум Верховного Совета

Відділ у питаннях Украинской ССР

помилування Отдел по вопросам

252019, м.Київ-19, помилования

вул.Кірова, № 5 252019, г.Киев-19,

При відповіді посилатися на наш номер

5 липня 1977 р. № 16591/74 гр.Смужаниця Н.М.

Повідомляємо, що клопотання про помилування Марченка Валерія Веніаміновича розглянуто і залишено без задоволення. (Закреслено)

Завідуючий відділом (підпис) В.Голик

МВД-СССР Гор.Киев, Украинской ССР,

Управление внутренних дел ул.Щербакова, д.72/2, кв.130

Исполнительного комитета Смужанице Н.М. Пермского областного Совета депутатов трудящихся

614600, Пермь, ГПС 597

Комсомольский проспект 74 от 15 июля 1977 г. № 27/ С-27

Медицинский отдел УВД Пермского облисполкома сообщает вам, что Марченко Валерий Вениаминович необходимой медицинской помощью обеспечивается, периодически получает диетпитание. 30 мая 1977 года консультирован врачами-специалистами гор.Перми. По заключению врачебной комиссии досрочному освобождению по болезни из мест лишения свободы не подлежит. В соответствии с положением, Марченко В.В. обеспечен питанием, одеждой, бельем и обувью по сезону и с учетом климатических условий. Получение дополнительных посылок существующими положениями не предусмотрено.

Начальник Медотдела УВД (подпись) Костин В.А.

Люба мамочко!

З переміною місця мешкання оце кваплюся тобі відписати, може, встигну й сюди одержати кілька листів, перш ніж повернуся на круга своя. Повезли мене на обстеження до центральної лікарні. Вважається, тут краще: більше медиків та ліків. Як воно буде, побачимо, а поки що полежу, відпочину. Вочевидь, і наші розмови під час зустрічі, твої рішучі наміри разом із наступними діями не пропали марно. Нема-бо тиску, принаймні, зникла на разі проблема з роботою. Оце лежу, вигідно вмостившись у ліжку, й творю тобі цидулку. А надворі паде гарний дощик. Випустили на прогулянку, я побродив по росі — радощі життя. Не пригадую, чи давав читати книжку Сомерсета Моема з цією назвою. Дійсно благодать, коли літепло летить тобі на голову, обличчя, долоні. Хто відчує, що жертвувати тими дрібницями —жертвувати найбільшим, тому дано зрозуміти ціну відсидки. А он з-поза паркана видніють понуро зелені деревиська. Сумний ліс. Якось я висловився в присутності верховинців, що краєвид скидається на карпатський (в одному місці тут —положисті, нестрімкі гори, які надвечір огортаються приємним блідавосинім серпанком), то мене мало не заштурхали. І що нічого подібного, і що тони зовсім інші, і небо, і пахощі з луків. Одне слово, не — ясні зорі й тихі води. Мамочко, ти, як домовилися, почни нумерувати свої листи з № 1 від побачення, сама веди облік в записнику. Мені тоді легше дізнаватися про втрати. Принаймні, досі я не мав жодної звістки з дому, то буду знати, за що качати права, як пропаде. Надійка написала листа, від Зойки, на жаль, не одержав. Аби знаття: номер квитанції, місце відправлення та інше, я б розпочав розшук. Бо за жінками я страх як переживаю — ві міня розумієте ? Мама, перепиши мені у листі один або два дієтичних дні з тої брошурки "Дієтичне харчування при захворюванні нирок" Поліщук та ще

група авторів. Не забудь також бібліографічні відомості: повну назву, всі прізвища авторів, рік та місце видання. Ага, про пакунок. Видали мені масло, сало, цибулю, З пачки какао, 2 бляшаночки консервів — певно, все. Ти казала, масло було в пластмасовому бідончику, чи та bestia bestiorum повернула? Якщо ні, напиши, я його собі доможусь. Цікаво, що відповідять з прокуратури про пакунок, невже таки 2 кг сухофруктів заборонено ? І це при моїх нирках. Масло споживаю зі смаком, проте, зараз отримую дієту, небагато й розходу. Взагалі, дай боже здоров'ячка дипломатам у Белграді: якщо так справи підуть, я ще й вилікуюся. Маю до тебе одне велике прохання, потятко. Припини, будь ласка, всілякі взаємини з отим рудим кодлом*. Що то за одні, ти вже мала нагоду переконатися. Тож навіщо ще випробувати долю. Адже все одно ніякого рятунку не буде. Але треба знати підлу натуру подібних людців, щоб виявити: на що вони здатні. Після всього забажають стати носіями моральних чеснот і тебе Ж звинуватять. Я благаю, не лізь ти. куди не слід! Надійшло сповіщення з мого листа до тітки, проштемпельоване тут 23/VI, в Києві було аж 5/VI1, а мені вручене 13 /VII. На ньому нема ні її підпису, ні підпису працівника пошти — чи вона взагалі того листа отримала ?

Анекдот щойно почутий. Начальник: — Не викручуйтеся, не викручуйтеся. Я вас зловив, ви спали на робочому місці. Підлеглий:— Так, це правда. Але вві сні я бачив, що працюю.

Я дуже реготав. Ну, а ще надсилаю трохи перекладів, що був зробив**.

18/VII-77

Добридень, любесенька!

Зараз гарне, тепле літо й часом дивуєшся: що така благодать може бути па Уралі. Я ще в лікарні, вилежую, приймаю ліки. Поболює голова, чого раніше в таких обсягах не було. Здавалося б, у шпитальному супокої повинен підліковуватися, проте та справа справується не вельми хутко. Бандеролю не одержав, бо вона очікує мене на місці відбування покарання.

Прочитав прегарну книжку "Притча про візиревого слона". І вкотре пересвідчився: Нобелівські премії даремно не даються. Клас того югославського письменника—найвищий. Взаємини турків та слов'ян змальовано ним у повсякденному житті, коханні, повстаннях, битвах. Я не знайшов у Іво Андрича одвертої симпатії до своїх краян, що було б природньо, немає й одвертої неповаги до чужинців, що було б ще природнішим, є головне

* Генеральний прокурор СРСР Руденко.

* * Далі Валерій вмістив переклад з англійської Едгара Лі Мастерса.

— добро і зло. І тут позиція письменника однозначна, бо правда не може супутничати завойовникам. А їхня жорстокість — брутальна, несамовита не підлягає жодному виправданню. Просто блискучі новелки. Обов'язково почитай. Ця книжечка вийшла у вид-ві "Дніпро", здається, 1973 року. По сонячних днях вітало декілька рясних дощів, і пішли гриби. Як їх тут тільки не називають: печериці, шампіньйони, а все одно не ймеш віри, щоб оті дари природи можна було запросто з'їсти. І проте смажаться з масельцем, цибулькою, а часом на сальці — смакота виходить, што ну. Біля мене лежить вуйко-буковинець, виявилось, відмінний кухар. От він часом і творить своє диво з нуля, розповідаючи при тому, що міг би напекти, наварити, насмажити, якби дозволили піти за парканом назбирати. А там, кажуть, білих грибів — маса. А ще он червоніє горобина, з неї можна чавити повидло. "И счастье было так легко, и счастье было так возможно", пропонували — ось щойно...

Це напевно, останній лист із шпиталю, бо вже наговорили, що я одужав. Так що відписуй мені вже на 36.

Твій первісток та одинак, і нікуди не дінешся — особливо небезпечний

державний злочинець.

16/УШ-77

Добридень, мамочко! Розраховував, що вже писатиму із свого основного місця відбування покарання, але спрацьовують якісь невідомі мені пружини, бо й досі у шпиталі. Для Мар'яни маю невеличке завдання. Нехай із збірки "Антология азербайджанской поэзии", Ленинград, 1972 (здається, так), короткої, череватої, червоного кольору книжечки випише й надішле мені декілька віршів Фізулі про кохання.