З неопублікованого - Олександр Олесь
Пісня - се туга кохання...; Три старці до мене прийшли…; Назустріч сонцю золотому…; Накладали їй полуду... (№ 92).
На вулиці (№ 82).
З ланів життя в провалля смерті йти…; Мовчать уста, хоч серце б'ється... (№ 968).
Душно! Повітря!.. Вікна розчиніть...; Дим, огонь, ридання, крики… (№ 330).
На волі раб! Живи, твори! (№ 90).
Віють крила наді мною... (№ 283).
Не словами, не плачем... (№ 492).
Не вам вести його, коли він став на ноги... (№ 468).
Золоті прекрасні мрії... (№ 361).
Гриміть, ревіть, громи, гармати... (№ 311).
Я пішов в шовкове поле... (№ 425).
В сю ніч ви камінь одвалили... (№ 265).
З моєю мрією ясною... (№ 349).
Який блискучий, дивний ранок... (№ 747).
Боже, що ранок і день посилаєш... (№ 247).
О, де ви, ті, що нам вінки сплітали... (№ 519).
На рівнинах Білорусі... (№ 447).
Знов душать нас, товариш, брат... (№ 358).
Дайте терпіння! (№ 469).
Щасливі ми! Сучасники мої... (№ 700).
Хто на варті, на сторожі... (№ 681).
Гей, вперед! Крізь ліс дубовий... (№ 303).
1918
Не боюсь я зимою тебе, не боюсь…; В проміннях сонця вранці, літом…; Ти прийдеш знов, моє сумління...; Жартуй, оточена юрбою…; До досвіта я встаю...; Нехай сліпими табунами... (№ 97).
Гей, Семени, Петьки, Грішки!..; Сумую... безмежно... лелію... люблю…; Коли приходила весна в наш край (№ 95).
Коли б я міг в сю мить співати…; Як осінній листок, моя бідна душа…; Весна прийшла і повідь спала...; Влетіли в серденько моє...; Усе: моя душа, і кров, і мозок... (№ 970).
Радість життя в моїм серці співає...; Ще зійде сонце, і не в червоних шатах...; Ліси тернові, яри і кручі... (№ 577).
До мене смуток знов прийшов... (№ 92).
Прийми мене, весно рожева... (№ 570).
Покинь, мій синочку, ридати... (№ 563).
Дух наш пречистий, дух наш народний... (№ 757).
Ти жила в моїй уяві... (№ 638).
Душа її - пустеля сіра... (№ 329).
Замовкло щебетання... (№ 345).
Очі моєї русалки... (№ 94).
Хоч в грудях повно почуття... (№ 674).
Над трупами в'ються круки... (№ 458).
Ті пісні, що я співаю... (№ 645).
Не дурно плакав я в пустелі... (№ 479).
Огонь і сміх, і крики в хаті... (№ 534).
Ти заходиш сонцем... (№ 637).
Д. Марковичу (№ 418).
Сумно мені, сумно! (№ 615).
Хай дня не видно з-за туману... (№ 666).
Мовчу! Рука моя дрижить... (№ 432).
1919
М. Вороному (№ 293).
Здавалося б, з одних негод... (№ 353).
Ми довго бились в обіймах чаду... (№ 100).
________________
Олександр Олесь
З НЕОПУБЛІКОВАНОГО
310
Друкований текст для вичитування взято з:
Олександр Олесь. Твори в 2-х томах. Київ, «Дніпро», 1990.
т. 1: Поетичні твори. Лірика. Поза збірками. З неопублікованого. Сатира.
ISBN 5-308-00322-Х (т. 1)
ISBN 5-308-00537
Відмінна якість:
електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!
© Оцифрування, вичитування, правка, форматування і оформлення: OpenBook, 2018
© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»
2018
1 - Грабіжник.
2 - Церера - у римській міфології богиня землеробства і родючості.
3 - Еол - у грецькій міфології володар вітрів.
4 - Гора на Гуцульщині - Авт.