З неопублікованого - Олександр Олесь
Сад і квітне, і пахтить...; Прийди, схопи нене і вирви…; Пролинуть їх міщанські дні...; Минають дні солодким сном…; Раз прийшла Церера вранці…; Розкажи нам, розкажи нам...; Прокинувсь я в волошках польових…; Він все ішов, ішов в негоду...; Пішла... Ні відгуку, ні погляду, ні слова...; Розквітла ти і всіх зачарувала... (№ 29).
Коли палаю я в огні думок; Не любиш ти, знущаєшся, глузуєш…; Підбитий кулею зневір'я і розпуки... (№ 24).
О Україно-мати! Зглянься, заспокой... (№ 800).
В туманах тоне Божий світ…; Голубка моя і марніє, і в'яне...; О, як я вірити б хотів…; Тихо! Як тихо у лісі!..; Ми божевільні. Із мертвого моря…; На вулиці між панською юрбою... (№ 25).
Іде він, згорблений хрестом...; По саду, по темнім гаю…; Круг мене голуби літали... (№ 104)
Замовкли струни і мовчать... (№ 344).
Годі, старці, на других нарікати... (№ 310).
Горів в його серці огонь золотий... (№ 315).
У саду зеленім... (№ 657).
Плач, моя кобзо, невтішно ридай... (№ 556).
1910
Зустрінемось, хвилину поговорим…; Не жаль, що знову чорний піт…; Циганку я спіткав…; І ви нарешті вилізли з печер...; Вчора ти спитала в мене...; Стою над кручею, жахаюсь і сміюсь…; Чорні голови дельфінів…; В сяйві ночі ллються хвилі...; В дитинстві тебе загубив я...; Поле застигло у фарбах осінніх...; Всміхнешся ти - і лине море світла...; Не тужи над моєю труною...; Думаю про тебе. Бачу, моя мила...; В часи весни, коли птахи співають...; Полюбила, покохала...; Із струн моїх летить ридання… (№ 25).
Дня я мову не люблю...; Після дикої оргії-ночі…; Тобі хотілось сліз моїх…, Б. Грінченкові; Душа в росі тривожних сліз…; Щасливий той, хто в час весни...; Не любила, не любила…; Буря наблизилась... море шумить…; В країнах теплих, полудневих... (№ 29).
У містах блищать будинки…; Поховали багатого пана...; Коли подумаю, яка неправда в світі... (№ 27).
Із дна свого серця я ліру дістав...; Розлука навіки... (№ 576).
Молюсь, твою благословляю вроду... (№ 434).
Лежу, простертий, на землі... (№ 408).
На двірцю (№ 451).
Троянда і ти (№ 654).
Ніщо не радує. Ні небо, ні земля (№ 963).
Я знаю вас, нащадки запорожців... (№ 721).
Стогнали ми безсилими рабами... (№ 235).
Та як весело співати... (№ 617).
Раз весною, раннім ранком... (№ 612).
Надія, як і ти! (№ 460).
Хотіти зняти зорі... (№ 673).
Прощай! Як мертве місто спить...; Краса, несказанна краса! (№ 800)
1911
Тебе нема... Цвіте весна...; Де ти, друже, де ти, вірний...; Зневіривсь я. Пішов в безодні…; Минає все, і все мине...; Я умирав, душа вмирала…; О, він ще задзвонить, мій бідний дзвін...; Кинув я кобзу. Гри ви не варті…; Могила вирита. За мною тільки діло...; Лежить моє перо. Мовчать мої уста…; Не присягайсь, не падай на коліна...; Я умираю, я умираю… (№ 800)
Лебідонько, що плаваєш в пустині…; Як падають влітку з троянд пелюстки... (№ 405).
Як довго ждали ми своєї волі слова... (№ 738).
Побачу? Погано?!. (№ 30).
Сиджу, в столі перебираю... (№ 18).
Грають в морі між камінням... (№ 753).
Музо-голубонько! Людьми ображений... (№ 436)
Бризнуло сонце дощами вогняними... (№ 34).
В той час, коли від муки і безслав'я... (№ 92).
Не встигли ще зотліти трупи... (№ 29).
Не зустрінемось з тобою... (№ 25).
Коли зо мною ти - душа моя, як арфа... (№ 390).
І ви нарешті вилізли з печер... (№ 363)
Не винен ти, що пізно так родився... (№ 473).
Не вір мені, музо! Я друг твій повік!.. (№ 474).
1912
Умер кобзар, порвались струни...; Смієшся ти, як хвиля в морі…; Сміх і плач - два рідні брати...; Кобзу! Ліру!..; Тебе сьогодні вже немає…; Любов, як сонце...; Там, на Альпах - орлах білокрилих... (№ 92).
Сестро, навколо злість гадюча...; Усміхалось сонце, і пташки співали… (№ 800)
Cogito ergo sum... (№ 690).
Ранений в груди смертельно... (№ 580).
Десь далеко, десь вгорі... (№ 964) .
Мовчить, дрімає літня ніч... (№ 431).
Співаю я! Любов моя... (№ 608).
Слухайте лірників, слухайте... (№ 27).
Спи, голубко, спи, ясна... (№ 606).
Серце, як клітка порожня... (№ 594).
1913
Сни розцвітають, сни одцвітають...; Хоч ридай над минулим невтішно... (№ 92)
Шаліє надія! Париж великий…; Париж (№ 29).
На струнах, на крилах місяця ночі рука... (№ 651).
Коли нема пророка на землі... (№ 394).
Весна, весна! І сонце золоте... (№ 270).
Туманом вкрилось верхогір'я... (№ 655).
З напіввідкритого вікна... (№ 350).
Мій кінь злетів на кручі-гори... (№ 428).
Над труною М. Коцюбинського (№ 457).
Ні, не прощай. Ми зустрінемось з тобою... (№ 44).
І. Франкові