Легенди Старокиївські - Королева Наталена
Р. 954 це наймення згадується між послами князя Ігоря до Царгорода. По найменню цього роду звалося й урочище "Боричів тік" або "Боричів взвіз".
38
Р. 1150 відбувся в Києві на "Ярославовому дворі" перший на Ру-сі-Україні турнір "з уграми".
39
Мимохід — кінь, вивчений виступати завжди враз обома правими та обома лівими ногами. На такому коні дуже зручно і спокійно їхати (що знаю з досвіду).
40
Так запевняє автор з XII століття.
41
Ільмар — ім’я майстра, якого підпис було можна прочитати на деяких полив’яних плитах при розколинах у Десятинній церкві.
42
Грушки "благодатні" дуже розповсюджені були в Україні, особливо на Полтавщині. Всередині були цілком темно-червоні, ніжні, со-лодко-кваскуваті і пахли вином.
43
В у д в у д — стара назва птаха удода, що в Україні вважали його за зловісного, лихого. У мусульман же він є "вісником архангела Дже-браїла" (Гавриїла) й приносить щастя тому, хто його побачить.
44
Скальди — скандинавські співаки-кобзарі.
45
Тор — бог грому і блискавки.
46
Одрина — спальня, староукр. слово.
47
Валгала — норманський Рай.
48
У Києві, під Андріївською горою, є й донині вулиця, що зветься "Кожум’яки".
49
Барм а— широкий комір на спосіб пелерини на княжому зо-дягу.
50
За княжих часів давали два наймення: "церковне" і "мирське".
Кияни ще перед світовою війною твердо вірили, що святий Володимир мав доньку Людмилу. Це наймення було дуже популярне у старому Києві.
51
Ю га — сухий, гарячий вітер (старе слово).
Спуском звалися в Києві дуже стрімкі вулиці з гори додолу.
52
Легенди говорять, що св. ап. Андрій ГІервозванний постановив хрест, де нині Андріївська церква.
53
Дивись роман Н. Королевої "Предок" (Ред.).
54
Заборонено Литовським статутом.
55
Темні бобри звались "шляхтою", світлі ж, гніді, — "хлопами".
56
Валер’яна.
57
С н ь о н д и (старе укр. слово) — щипці на очищення гноту свічки.
58
До світової війни ще існували у Києві, на Подолі, і Самсонова криниця, і вулиця Лакерди.
59
Автентичні слова Вольтера, якими він висміював Сен-Жермена.
60
' Автентичні слова Сен-Жерменові.
61
Існує легенда, що Сен-Жермен завдячував своєму справді дуже довгому життю вживанню коріння женьшеню, якому ще й нині в Хінах (Китаї,— Ред.) приписують могутню силу продовжувати життя.
