т. 11 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Семен. Разговор так разговор.

Чиркун. Дело хорошо ідьоть... Рублів сто вєрних.

Семен (з невеликим інтересом). Невже?

Чиркун. Об’язательно. Тольки одному нікак ніззя. Нада вдвох.

Семен. Хм!.. Ну, так што ж... Дядюшка Палькарась?

Чиркун. Не годиться: старий. Молодого нада. (Павза.) Прийдьоться тібє йти.

Семен (мнеться). Мінє? Хм! Ти, брат, той... Я, брат, не можу... Видіш... Ти постой,.. Я, брат, так думаю, шо совсьом мінє прийдьоться ці діла оставить.

Чиркун мовчки, ніби здивовано, дивиться на нього.

Семен. Вєрно. Кончать думаю.

Чиркун. Почему так?

Семен. Жениться намєреніє імєю.

Чиркун (ніби здивовано). Шо ти?!

Семен. Вєрно. Нічого не поделаеш. Наскочив на лінію.

Чиркун хмуро-насмішкувато посміхається.

Семен. Чого ти? Не віриш?

Чиркун. Зачем не вірю? Когда говориш, значить, вєрно, шо хочеш.

Семен. Ну?

Чиркун. Ну, тольки етого не буде.

Семен. То ж чого?

Чиркун. Не буде.

Семен (нахмурюючися). Не пустите?

Чиркун. Зачем? Твоє дєло, не наше.

Семен. Ну, а шо ж?

Чиркун. Е, брось! Говорить неохота. Хто жениться? Ти?

Семен. Я.

Чиркун. Ти?

Семен. Я.

Чиркун. Бро-ось!

Семен. Чудак.

Чиркун. Вєрно, шо чудак: поймав жабу, каже - судак.

Семен. Ех, Вася! Ну, как тібє сказать?..

Чиркун. Как не говори, а через недєлю втечеш назад.

Семен. Малий строк, брат.

Чиркун. Ну, через дві.

Семен. Тоже мало.

Чиркун. Хм! Ну, а Фенька ж как?

Семен. По шапкє.

Чиркун. І ту риженьку?

Семен. Всіх.

Чиркун. Так. Вєрна, значить, любов. Ну, а дєлать шо будеш?

Семен. Найдьом.

Чиркун. Чесним станеш?

Семен. Ех, Вася, хороший ти парень, а ні чорта не понімаєш. Ну, глянь на мінє... (Розставляє руки.) Ну, глянь.

Чиркун (хмуро дивиться). Ну?

Семен. Нічого не помічаєш?

Чиркун. Нічого.

Семен. Глянь на морду. На морду мою глянь. Такой я как повсіда, чи нє?

Чиркун. Ну, скажем, морда, як у кота коло сала...

Семен. «У кота»... Ех, ти! Душа преобразилась! От шо! Розм’як я, понімаєш? Мнягко, тьопло мінє. Другой челаек тепер я. «У кота»... Ех, Вася, сказав би тібє, дак слов нєту... Мислі єсть, а слов нєту. Как волни ето, мислі в грудях ходять, а сказать не можу... Прямо біда.

Чиркун. Здорово, виходить, любиш?

Семен. Ех, Вася! Друг ти мой! Одна думка... Ех! От хоть січас... Толька подумаю про неї, ну, тольки одно ім’я подумаю і от... прямо повно от тут. Повно і нічого більше не нада... Прямо... Ех, друг! Шо там Фенька, Женька, риженька, чорнєнька, то - пустяк, временность одна. Тут точка. Вєрно, вєрно!.. У кожнаго челаека, брат, ета точка єсть. І у тібє єсть. Кадась і ти знайдьош. Смєйся, смєйся, а ето так. От ходиш, ходиш і нічево будьто, а трах і наскочив: она! І кончено. Она й больше нічево. І всєх тада по боку, потому прийшла она. Судьба. «Чесним хочеш буть». Не в том, Вася, закльопка. Ну, вор я, скажем, босяк, пропащий челаек. Допустім. Ну, а хто не вор? Ето ще не звєсно, хто з нас лучче: чи я, чи той, шо бога дурить і чесним називається. Тут не то... Тут, брат, понімаєш любов... От тут (показує на груди) любов єсть. Понімаєш? Челаек собі ходить, а йому повно в грудях. Добрий он, мнякий... Узяв би, кажись, і усєх цілував. Віриш, вошу жалко вбивать, пущай мол живьоть, тоже ж созданіє, можна сказать...

Чиркун. А парнішкє так руку здавив, шо аж запищав? Хм!

Семен (серйозно). Е, Вася, ето другое дєло. Тут, брат, ніззя. Обижають їйо... А за їйо я можу і глотку здушить да так здушить, шо даже й не запищить уже... Тут, брат, другой порядок... Нєт, Вася, ти етого не скажи,- челаек любить должен. Понімаєш? Йому нада любить. Так ніззя. Ну, шо ми з тобою? Какой з нас предмет? Одно краснорєчіє, можна сказать, а толку нікакого. Вєрно, Вася. От я скажем. Тепер мінє в грудях будьто сад,- ароматно, травка зельонєнькая, радосно. А подумаю про нашу жисть,- будьто з садіка на базар попав, смрад ето, дух неприятний, чадний. Весело, правда, ну, когда ж без толку. Куда, зачєм?... Не чесним, понімаєш, хочу буть, а... силу свою направить как слєд... Вот.

Чиркун. Так. Значить, на ето дєло вже не підеш?

Семен. Не можу, Вася.

Чиркун. Окончательно?

Семен. Окончательно. Не можу. Любов єсть, ну, а как ти його будеш обижать челаека, када любов?

Чиркун. Та твоя... запрещаєть?

Семен. Зачем запрещаєть? Мінє ніхто запрещать не може. Сам не можу, Вася... Ех, не поймьош ти... Для наших ділов нада злобу імєть? Правда? Ну, скажи: нада чи нє?

Чиркун. Ну... пущай нада.

Семен. Так. А у мінє злоби тєтой і нєту. Нєту й каюк. Ну, можу я йти чи нє?.. Понятно, нє. От работу мінє дай. Ето я можу.